Запаси золота у країнах світу, 2006 р.

№	Країна	Золотий запас
1	США	8135,1
2	Німеччина	3427,8
3	Франція	2825,8
4	Італія	2451,8
5	Швейцарія	1290,1
6	Нідерланди	694,9
7	Японія	765,2
8	Китай	600,0
9	Іспанія	457,7
10	Португалія	417,5
11	Тайвань	423,3
12	Росія	386,9
13	Індія	357,7
14	Венесуела	357,1
15	Велика Британія	310,8
16	Австрія	302,5
	Решта країн	4219,4
	Разом	27423,6
	Резерви МВФ	3217,3
	Банк міжнародних розрахунків	185,8
	Обліковане золото разом	30826,7

Джерело: http:/minerals.usgs.gov/minerals/pubs/commodity.

Основна частка у пропозиції золота припадає на його видобуток. Однак обсяги видобутку дуже інерційні, відповідно пропозиція видобутого золота з року в рік має відносно невелику варіацію – значно меншу, ніж пропозиція золотого брухту, продаж золота банками та інвесторами.

Основним споживачем готівкового золота є ювелірна промисловість, попит з боку якої значною мірою визначається ціною золота: чим нижчою є ціна, тим більший попит. Однак ця закономірність діє у періоди світового економічного підйому, а у періоди спаду попит з боку ювелірної промисловості зменшується і за відносно низьких цін.

Видобувачі золота, поставляючи основні обсяги золота на світовий ринок, мають порівняно незначні можливості впливати на ціну товару суто економічними методами – зміною обсягів пропозиції при зміні ціни. Їм залишається два способи. Перший – впливати на політику міжнародних банків з метою зниження та упорядкування останніми обсягів регулярних продажів золота. Другий – пристосовуватися до великих коливань ціни, уміти так знижувати граничні витрати в періоди падіння ціни, щоб і в цих умовах забезпечити рентабельність виробництва.

Видобуток золота у світі. За даними GFMS, наприкінці 2003 р. світові запаси видобутого золота становили близько 150,4 тис. т. Ці запаси розподілені таким чином:

• державні Центральні банки і міжнародні фінансові організації – близько 30 тис. т;

• у ювелірних виробах – 79 тис. т;

• вироби електронної промисловості і стоматології – 17 тис. т;

• інвестиційні заощадження – 24 тис. т.

Аналіз світових тенденцій розвитку видобутку і розвідки золота протягом останніх 25 років показує, що активно проявляються тенденції як на збільшення, так і на зменшення виробництва золота. Багаторазове підвищення ринкової ціни на золото в 1970-ті рр. кардинально вплинуло на активність його виробників більшості країн світу. Стало вигідним переробляти бідні і важкозбагачувані руди; вводити до експлуатації позабалансові запаси (що раніше вважалися непридатними до видобутку з огляду на техніко-технологічні і власне економічні причини); відновлювати експлуатацію раніше занедбаних і "законсервованих" кар'єрів та полігонів, рудників і шахт; переробляти техногенні відвали багатьох гірничо-збагачувальних комбінатів, що містять певну кількість металів тощо.

Географічна структура видобутку золота у світі упродовж останніх двох десятиліть радикально змінилася. Так, у 1980 р. сумарне виробництво золота у західних країнах становило 944 т, причому у ПАР вироблялося 675 т, або понад 70 %. Уже у 1990 р. сталися різкі зміни. ПАР залишалася найбільшим у світі продуцентом, але її виробництво знизилося до 605 т (35 % сумарного випуску золота у світі). У той самий час виробництво золота у країнах Заходу зросло на 83 % проти 1980 р. – до 1755 т. Підвищувалося швидкими темпами виробництво золота в США – до 294 т (у 10 разів перевищило рівень 1980 р.), в Австралії – до 244 т (у 14), у Канаді – до 169 т. (майже у 3,5 рази). Виникли нові великі продуценти золота в південно-західній частині басейну Тихого океану – Філіппіни, Папуа-Нова Гвінея й Індонезія. Швидко зростав видобуток золота в Латинській Америці. Істотні зрушення в територіальній структурі золотовидобутку мали місце і протягом 90-х рр. У таблиці 5.9.2 наведено дані про всіх великих продуцентів золота.

Таблиця