Найбільші світові виробники сталі у 2006 р., млн т

Усього:		1239
у тому числі
"Арселор Міттал"	Індія Україна Люксембург	117
"Ніппон Стіл"	Японія	32
ПОСКО	Півд. Корея	30
"Джей-Еф-І"	Японія	29
"Тата Стіл"	Индія	28
"Шанхай Баостіл"	Китай	24
"Ю-ЄС Стіл"	США	19
"Нукор"	США	18
"Рива"	Італія	17
"Техинт"	Аргентина	17
"Тіссен Крупп"	Німеччина	16
"Тангшан"	Китай	16
"Шанганг"	Китай	15
"Евраз"	Росія	14
"Гевердау"	Бразилія	14
"Северсталь"	Росія	14

Джерело: www.oica.net

У Люксембурзі компанія "Арбед" внаслідок поглинання двох сталевих фірм країни зосередила 90 % національної виплавки сталі, а згодом, проникнувши в галузь чорної металургії Саара (Німеччина) і Бельгії, вийшла на третє місце за виробництвом цього металу в Західній Європі.

В Італії переважна частина чорних металів ще з початку 1937 р. виплавляється на заводах державного концерну "Фінсідер", який у післявоєнний час побудував низку потужних сталевих комбінатів, а концентрацію виробництва проводив шляхом злиття й об'єднання своїх підприємств і дочірніх фірм.

У чорній металургії Німеччини у значній мірі з огляду на споконвічне господарювання в галузі великих промислових магнатів ("Тіссен", "Крупп", "Клєкнер") рівень монополізації нижчий, а державно-монополістичні тенденції слабші, ніж в інших країнах Західної Європи. У галузі господарює вісім концернів, шість із яких ("Тіссен", "Клєкнер-верке", "Хєш", "Крупп", "Маннесман", "Зальцгіттер") контролюють 85 % сталеплавильної потужності держави, і лише один із них ("Зальцгіттер") належить державі. Сучасні сталеві концерни Німеччини утворилися також внаслідок процесів злиття компаній, які розпочалися відразу ж після розростання німецьких концернів вугілля та сталі за рішеннями Потсдамської конференції. До початку 70-х рр. ХХ ст. вони вже були відновленні, а у 70-х – першій половині 80-х рр. активно розширяли своє металургійне виробництво шляхом приєднання і поглинання великих фірм в основному повного виробничого циклу. Внаслідок цього "Маннесман" виходить на перше місце в державі і друге – у світі за виробництвом труб.

У 80-х рр. ХХ ст. галузева криза сильно вдарила по сталевих концернах США, які до того часу значно відстали за технічним рівнем від японських і деяких західноєвропейських компаній. Різко впала виплавка сталі – у деяких концернах майже вдвічі. Поряд із програмами раціоналізації сталевих корпорацій США на початку 90-х рр. взялися за диверсифікацію виробництва та розробку програм злиття і поглинання. Найагресивнішою зі сталевих монополій США є "ЛТВ Корп.", яка у 80-х рр. поглинула чотири великі корпорації країни і стала третьою найбільшою компанією галузі в країні. Важке становище компаній США і загострену конкуренцію між ними використовують монополії Японії. Так, у 1984 р. концерн "Ніппон кокан" придбав 50 % акцій компанії "Нешнл стіл".

Таблиця