Тема 5. Методи аналізу та прогнозування кон’юнктури світових ринків.

Методи аналізу кон'юнктури

Сучасні економісти мають на озброєнні різноманітний і потужний інструментарій аналізу кон'юнктури світових товарних ринків. Серед основних груп методів можна назвати такі:

• експертні оцінки,

• статистичні методи,

• регресійно-кореляційний аналіз,

• графічні методи,

• математичні методи.

Експертні оцінки є дуже важливою групою методів аналізу кон'юнктури світових товарних ринків. Експерти – це особи, які професійно з дня у день протягом багатьох років займаються дослідженнями конкретної невеликої групи ринків. Дуже важливим для оцінки рівня кваліфікації експерта є освіта, вчені ступені та звання, наукові праці, стаж роботи у провідних дослідницьких або комерційних організаціях. Іншим критерієм для експерта є його професійна репутація в ділових колах і, особливо, серед колег експертів відповідної галузі.

Експертів також ще називають аналітиками. Вони поділяються на незалежних аналітиків та штатних аналітиків компаній, фінансових компаній, банків та урядових установ. Дослідників університетів, інститутів та дослідницьких компаній часто називають незалежними експертами.

За методами організації експертні оцінки поділяються на:

• індивідуальні та колективні,

• залежні та незалежні.

Індивідуальні експертні оцінки є найоперативнішими – відповідь на запитання можна одержати від експерта за хвилину, однак, з обмеженого кола питань, якими експерт займається щодня (на професійному жаргоні – "сидить на ринку"). До речі, якщо новачку доведеться потрапити в таке вузьке професійне коло, то в перші дні він мало що зрозуміє з того, що говорять між собою брокери та спеціалісти, тому що вони розмовляють тільки на такому жаргоні. Деякі університети США пропонують спеціальні курси професійного жаргону для студентів шкіл бізнесу для швидшої адаптації на першому робочому місці. Тривала робота на ринку виробляє в експерта одну необхідну для експертної оцінки рису – інтуїцію, яка разом з досвідом становить основу оцінки за дуже короткий проміжок часу.

Перевагою такого методу є і його низька вартість, яка при регулярності роботи експерта у штаті компанії обмежується заробітною платою.

Однак, як і кожен метод, експертні оцінки мають і свої недоліки. Експерт не може швидко відповісти на питання, які виходять за межі його компетенції. Інший недолік цього методу – більша вірогідність помилки. Це відкрили ще древні римляни. "Errare humanum est" – "Людині властиво помилятися" – говориться в римській сентенції.

Колективні експертні оцінки цей недолік зменшують, хоча і не усувають зовсім. Для колективних експертних оцінок залучається група експертів. Головними критеріями для відбору є також професійний досвід і репутація. Положення експерта в адміністративній ієрархії компанії або університету не є важливим, а інколи і заважає об'єктивній оцінці через можливий тиск авторитету на менш титулованих експертів. Для зменшення такого впливу застосовуються спеціальні методики або метод колективної незалежної оцінки, тому колективні експертні оцінки поділяються на два види: залежні і незалежні. Різновиди залежних оцінок відомі під назвами мозковий штурм (brain attack), думаючий танк (think tank), інтелектуальний прорив (intellectual break through) тощо. Найвідоміший метод незалежної колективної експертної оцінки – дельфійський метод, який взяв свою назву від дельфійських оракулів грецької міфології.

Недоліки методів колективної експертної оцінки в тому, що вони вимагають великих витрат часу та коштів, але в багатьох випадках без цих методів не обійтися.

Статистичні методи дають можливість експертам кількісно оцінити процеси та явища, які відбуваються на ринку. Найважливішими для аналітиків з усіх статистичних методів аналізу є методи визначення тенденцій: екстраполяція, метод найменших квадратів, метод ковзаючих середніх та ін. Крім того, ці методи дають нам можливість вивчати швидкість розвитку економічних процесів та взаємозв'язок між ними.

Метод регресійно-кореляційного аналізу (РКА) – один з найважливіших інструментів побудови економетричних моделей для аналізу та прогнозування багатофакторних процесів. Ці методи дають можливість встановити залежність та силу взаємозв'язку між багатьма економічними процесами. Крім того, цей метод дозволяє встановити залежність процесів майбутнього від поточних та минулих процесів.

Хоча регресійно-кореляційний аналіз є складовою частиною загальної теорії статистики, його слід виділити окремо через надзвичайну роль у прогнозуванні економічних процесів.

Регресійно-кореляційний аналіз є потужним і високо надійним інструментом прогнозування. Рівень достовірності короткотермінових прогнозів, здійснених цим методом досягає 97 %. Це означає, що тільки у трьох випадках зі ста реальна майбутня ситуація та значення показників відхиляться від прогнозних. Регресійно-кореляційний аналіз лежить в основі макроекономічних прогнозних моделей та багаточисленних моделей прогнозування окремих світових товарних та фінансових ринків.

Результати прогнозування є найважливішим фактором для прийняття рішень урядами країн у процесі формування економічної політики та господарськими і фінансовими структурами у процесі своєї діяльності. Для комерційного сектору економіки краще бачення майбутнього є чи не вирішальним у конкурентній боротьбі й успішності бізнесу.

Графічні методи аналізу кон'юнктури мають широке практичне застосування. Головною рисою цієї групи методів є наочність, яка дає можливість швидко провести аналіз тенденцій кон'юнктури, визначити точки перелому тенденцій та сформувати бачення на короткотермінову перспективу. Сьогодні така форма інформації є широко доступною завдяки телебаченню та Інтернету. Поява таких інформаційних каналів, як РБК, Сі-Ен-Бі-Сі, Блумберг та великої кількості Інтернет-джерел дає можливість користуватися нею практично кожній людині. Це також відкрило широкий доступ до операцій на товарних і фондових біржах.

Сутність графічних методів у представленні значень показників у формі графіків. Графічна форма статистичної інформації дає можливість швидко одержати відповідь на головні питання аналізу, а саме, у якому напрямі розвивається процес – зростає чи скорочується, якими темпами це відбувається та коли відбулися точки перелому тенденцій від підйому до спаду і навпаки. Визначення дат точок перелому на кривих економічних показників є дуже важливим для розуміння механізмів формування тих або інших станів кон'юнктури та факторів, яків спричиняють ці стани.

Графічні методи мають досить довгу історію. Ще в середині ХІХ ст. спочатку фондові біржі, а потім і товарні почали застосовувати графічну форму відображення статистичної інформації для цілей аналізу діяльності самих бірж та компаній, акції яких обертаються на біржах. На початку ХХ ст. графічні методи стають важливою складовою перших методів прогнозування кон'юнктури.

Математичні методи. Математика є першоосновою багатьох наук, які мали потребу в поглиблених інструментах аналізу, тому і всі перелічені вище методи так чи інакше використовують математичну методологічну базу. Найперші та найважливіші математичні методи для аналізу та прогнозування – це аналіз лінійних функцій, екстраполяція, векторна алгебра, методи і моделі аналітичної геометрії, диференціальне та інтегральне числення, функції та графіки.

Методи прогнозування кон'юнктури світових товарних ринків

У 1911 р. у Сполучених Штатах Америки група молодих учених з Національного бюро економічних досліджень США (НБЕД) під керівництвом Уеслі Мітчела оголосила про завершення роботи зі створення короткотермінової прогнозної моделі економіки США. Це була перша в історії економічної науки прогнозна модель. Вона радикально змінила уявлення вчених про можливості успішного передбачення короткотермінових перспектив розвитку економічної кон'юнктури. Хоча ще до появи цього методу прогнозування як вид діяльності вже давно існувало, але лише у формі експертних оцінок з усіма їх слабкими рисами і ризиками. Розроблений у НБЕД метод не тільки дав економістам потужну зброю, але і поклав початок розвитку економічного прогнозування як самостійної галузі економічної науки.

У журналістів тих часів метод одержав назву "Гарвардський барометр", так як НБЕД було частиною Гарвардського університету. Наукова ж назва методу – "Метод випереджаючих індикаторів". Індикатори – це статистичні показники, кількісний вимір економічних процесів.

Гіпотеза, яку поклали в основу дослідження, полягала в тому, що економічні процеси розвиваються циклічно, тобто, періоди економічного зростання чергуються з періодами економічних спадів. Основна маса показників змінює свою тенденцію від підйому до спаду і навпаки приблизно в один і той самий час, протягом приблизно шести місяців (за три місяці до перелому кривої Валового національного продукту (ВНП) і протягом трьох місяців після). Такі ідикатори було віднесено до групи таких, що збігаються. Було зроблено передбачення про те, що мають існувати індикатори, які ламають свою тенденцію раніше, ніж основна група, та такі, у яких точка перелому тенденції наступає пізніше. Перші було умовно названо випереджаючими, а другі такими, що запізнюються.

У разі підтвердження цієї гіпотези можна було б одержати надійний інструмент прогнозування макроекономічної кон'юнктури та застосувати подібний підхід до прогнозування товарної і фінансової кон'юнктури. І такі підтвердження були успішно одержані групою У. Мітчела. Дослідники вивчили тенденції та точки перелому понад тисячі економічних показників і за певними науково обґрунтованими критеріями відібрали близько двохсот показників, точки перелому тенденцій яких протягом попередніх ста років стабільно випереджали точки перелому основної маси показників, що збігаються.

Таким чином, маючи поточні дані про динаміку випереджаючих показників можна було передбачати приблизно за рік переломи тенденцій основної маси показників, тобто прогнозувати закінчення підйомів і початок спадів і, відповідно, закінчення спадів та початок підйомів.

НБЕД успішно здійснювало прогнозування економічної кон'юнктури США протягом 18 років до самого початку Великої депресії в жовтні 1929 р. І першої помилки модель припустилася якраз у цей момент. Модель не помітила кризу, що насувалася. На жаль, модель не удосконалювалася з моменту її створення. Вона враховувала економічні механізми, які існували до 1911 р., а за період до 1929 р. в економіці відбулися суттєві зміни у взаємодії основних кон'юнктуроутворюючих факторів і велика кількість показників радикально змінила свою циклічну поведінку. Однак ця помилка не зменшила значення методу, вона тільки привела до висновку про те, що склад прогнозних показників має постійно переглядатися залежно від зміни економічних механізмів.

Після Другої світової війни метод випереджаючих індикаторів набув нового розвитку. Уряди всіх промислово розвинених країн взяли його на озброєння з метою кращого обґрунтування економічної політики. З'явилися поняття офіційна прогнозна модель уряду, офіційна прогнозна модель міжнародної організації. Сьогодні близько ста країн світу користуються цим методом. У СРСР уперше такий метод було розроблено в 1988 р. співробітниками Української школи міжнародного бізнесу та Інституту міжнародних відносин під керівництвом С. Березовенка.

Корпорації та приватні фінансові установи активно використовували цей метод не тільки для передбачення тенденцій макроекономічної кон'юнктури, а і застосовували головний його принцип для розробки прогнозних моделей фінансових і товарних ринків.

Важливе місце в удосконаленні методу займають університети та приватні дослідницькі інститути такі, як Колумбійський університет у Нью Йорку та Центр досліджень світового ділового циклу.

У структурі уряду США, а саме в Департаменті торгівлі існує підрозділ який має назву Бюро цензів, яке фактично є головним статистичним органом країни. Бюро цензів крім звичайних статистичних функцій виконує роботу з розробки методології прогнозування макроекономічної та ринкової кон'юнктури. Завдяки плідній співпраці з університетами в уряді США було створено прогнозну індикаторну модель, яка протягом уже чотирьох десятиліть майже безпомилково прогнозує економіку та ринки на півтора роки наперед. Департамент торгівлі США видає щомісячний журнал "Business Conditions Digest", у якому представлені випереджаючі показники, і детально описується методологія побудови прогнозних моделей. Крім того, журнал надає поточні корегування прогнозів економіки США та світових товарних ринків.

Індикаторна прогнозна модель уряду США складається із 12 показників, які відображають динаміку 12-ти економічних процесів, зміна напряму тенденцій яких починається приблизно за рік до того, як змінить тенденцію основна маса показників, включно з ВНП, ВВП, промисловим виробництвом, обсягом продажу в економіці, цінами та іншими процесами. Такі ранні ознаки майбутньої зміни напряму тенденцій називаються кон'юнктурною симптоматикою.

Ця модель складається з таких показників:

• середня довжина робочого тижня в промисловості,

• рівень звільнень,

• індекс чистого приросту основного капіталу,

• обсяг контрактів і замовлень на будівництво підприємств та обладнання,

• дозволи на будівництво нових житлових будинків,

• частка компаній, які заявили про уповільнення продажу,

• обсяг нових замовлень на споживчі товари та матеріали,

• динаміка чутливих цін (цін на промислову сировину),

• нетто зміна товарних запасів на руках та за замовленнями,

• індекс курсу 500 звичайних акцій,

• показник обсягу грошової маси (М-2),

• валова заборгованість корпорацій.

Додаткові прогнозні показники:

• агрегатний індекс 12-ти випереджаючих індикаторів,

• кількісна оцінка раціональних очікувань населення,

• співвідношення між витратами та заощадженнями населення,

• реальні доходи в розпорядженні населення,

• споживання товарів подовженого вжитку,

• співвідношення між дефіцитом державного бюджету та ВНП,

• співвідношення між дефіцитом платіжного балансу та ВНП,

• обмінні курси національної валюти,

• заборгованість корпорацій за товарним кредитом,

• відсоткові ставки центральних банків,

• прибутки корпорацій до сплати податків та відрахуваня відсотків за товарним кредитом,

• співвідношення заборгованості корпорацій за товарним кредитом та прибутками корпорацій.

Зазначена система показників постійно переглядається з метою виявлення змін у механізмах формування кон'юнктури та внесення відповідних корективів у модель. Горизонт прогнозу цієї моделі становить 12 місяців, тому уряд має достатньо часу для того, щоб внести необхідні зміни в економічну політику з метою корекції тенденцій розвитку кон'юнктури.

Для макроекономічного прогнозування модель є дуже надійною, і, враховуючи достатню керованість внутрішньоекономічних процесів монетарними методами регулювання, є найважливішим інструментом макроекономічної політики в сучасних умовах.

Разом із цим, вплив зовнішніх факторів, особливо кон'юнктури світових товарних ринків, є набагато менш передбачуваним і представляє складну проблему як для аналізу та прогнозування, так і для управління цими процесами. Створення СОТ у 1995 р. та її діяльність значно поліпшили ситуацію в галузі регулювання міжнародних економічних відносин, але розвиток кон'юнктури світових товарних ринків і механізми її формування все ще містять у собі значну кількість непередбачуваних факторів, які вимагають до себе уваги аналітиків і прогнозистів.

Приклад прогнозної моделі випереджаючих показників для світового ринку чорних металів:

• обсяги експорту та імпорту чорних металів у минулому році,

• обсяги виробництва чорних металів у минулому році,

• обсяги експортних контрактів на наступний рік,

• динаміка експортних цін,

• динаміка будівництва в країнах-імпортерах,

• динаміка виробництва автомобілів у країнах-імпортерах,

• капіталовкладення в розвиток виробничих потужностей у металургійному комплексі в Китаї,

• показники оцінки впливу регуляторної політики основних країн-експортерів та імпортерів чорних металів.

Особливістю системи прогнозних показників Великої Британії є те, що в ній додатково виділено групу показників з довшим випередженням. Це випередження становить 18 місяців.

Хоча індикаторні моделі відрізняються в різних країнах, однак вони мають одну методологічну основу і схожі системи індикаторів. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) – (англ. Organization for Economic Cooperation and Development), що об'єднує 30 промислово розвинених країн видає щомісячний журнал "OECD. Main Economic Indicators", у якому аналізуються прогнози розвитку економік усіх країн-членів цієї організації, розроблені на основі методу випереджаючих індикаторів цієї організації.

В СРСР, як зазначено вище, цей метод уперше було застосовано в 1988 р., однак він пропрацював до розпаду країни в 1991 р. Сам факт розпаду зробив неможливим його подальше застосування, оскільки відбулася радикальна зміна економічних механізмів. Крім того, регресійні динамічні спостереження можуть починатися тільки з початку її існування. Ще однією причиною неможливості виявлення закономірностей у поведінці показників був затяжний економічний спад з 1992 до 2001 рр. в Україні, відповідно на сьогодні існують тільки дві точки перелому ділової активності. Зазвичай використовується для дослідження метод 1988 р., але через зазначені причини ще довший час імовірність помилки буде суттєвою і метод продовжуватиме працювати в дослідницьких цілях.

Багатофакторні економетричні моделі прогнозування ринкової кон'юнктури складають ще одну важливу групу методів прогнозування. Економетричні методи почали широко застосовуватися в практиці аналізу та прогнозування з 1960-х рр. Так, у 1961 р. Уортонська школа бізнесу Пенсильванського університету оголосила про завершення розробки економетричної моделі економіки США. Керівник проекту Лоуренс Клеін за цю роботу був висунутий на здобуття Нобелівської премії. Уортонська модель стала офіційною моделлю уряду США і поповнила арсенал економічного аналізу та прогнозування для розробки економічної політики цієї країни.

Крім університетів у США до процесу створення економетричних моделей долучилися банки та великі фінансові компанії, які створили дочірні інститути із завданням надавати регулярні економетричні прогнози. Так створилися компанії Чейз Економетрікс та Мерріл Лінч Економетрікс, які почали успішно конкурувати на ринку економічних прогнозів.

Розвиток комп'ютерних технологій у 1980-х рр. дав значний поштовх розробці та використанню таких моделей. У 2000 р. обсяг ринку економічних прогнозів досяг астрономічної суми в 1 млрд дол. Значно зріс не тільки попит на цьому ринку, а і конкуренція. У Європі і Японії швидко підхопили таке нововведення і втілили в життя відповідні методи та технології, оскільки ці регіони не бажали віддавати конкурентні переваги.

Новий метод мав відповідні переваги порівняно з методом випереджаючих індикаторів:

• урахування характеру та сили зв'язку між окремими факторами,

• охоплення ширшої кількості показників,

• вища вірогідність прогнозування,

• можливість прогнозування ринків у межах прогнозування економіки загалом,

• довші горизонти прогнозування.

Однак з погляду прогнозування точок перелому тенденцій метод випереджаючих індикаторів залишився лідером у багатьох галузях прогнозування і в першу чергу прогнозування ринкової кон'юнктури. У більшості випадків використовуються обидва методи, так як вони успішно доповнюють один одного.

В основі економетричних методів лежить ідея про те, що деякі процеси поточного року впливають на процеси наступного року. Такі зв'язки та їх сила встановлюються шляхом застосування аналітичних методів і регресійно-кореляційного аналізу.

Моделі мають ієрархічну побудову, тобто показники нижчого рівня в рівняннях використовуються як незалежні перемінні для показників вищого рівня, які в рівнянні виступають як залежні перемінні. Для макроекономічних прогнозів прогнозними показниками найвищого рівня є валовий національний продукт та індекс цін у народному господарстві (дефлятор ВНП). Для прогнозів ринкової кон'юнктури це – ціна на відповідний товар, попит та пропозиція.

Важливу роль у моделях відіграють тотожності, які слугують алгоритмом побудови моделей та зводять прогнозні показники одного рівня у вищий. Рівняння в моделях є як правило лінійними, що робить їх інтерпретацію зручнішою.

Ієрархічна структура макроекономічної прогнозної моделі:

Перший рівень

Валовий національний продукт та дефлятор ВНП

Другий рівень

Споживання населення

Інвестиції

Державні витрати

Сальдо платіжного балансу

Третій рівень

Споживання товарів подовженого вживання

Споживання автомобілів

Споживання товарів повсякденного попиту

Споживання послуг

Інвестиції у виробничий сектор

Інвестиції в будівлі та споруди

Інвестиції в житлове будівництво

Інвестиції в сільське господарство

Інвестиції домогосподарств

Національні інвестиції за кордон

Державні витрати цивільного призначення

Державні витрати воєнного характеру

Експортні статті платіжного балансу

Імпортні статті платіжного балансу.

Четвертий та нижчі рівні показників використовуються як незалежні перемінні для третього рівня. Сучасні моделі такого типу мають розмір 40–45 тотожностей та 50–60 рівнянь.

Для прогнозів кон'юнктури світових ринків ієрархічні системи вживаються рідко, оскільки це менш складні механізми факторів і частіше достатньо 3–5 рівнянь для побудови моделі.