3. Іноземні юридичні особи в Україні

Україна прагне залучити до своєї економіки потенціал іноземних юридичних осіб, їхня діяльність, поряд з іншими чинниками, допоможе піднести на вищий рівень економіку нашої держави.

Іноземними є юридичні особи, які створені за законодавством іншим ніж законодавство України і мають місце знаходження за межами України. Вид режиму, який встановлюється в Україні для іноземних юридичних осіб прямо визначається з самої ст. 29 спеціального Закону України «Про міжнародне приватне право», яка має назву «Національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні». В ній передбачено: «підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України» [17]. Ця норма є підставою для висновку, що іноземна юридична особа може мати такі самі права, як і українська юридична особа. Водночас закон допускає можливість виключення з національного режиму, якщо інше буде встановлено законом. Тобто законодавство України може встановлювати певні обмеження щодо прав іноземних юридичних осіб. Фактично наведена норма продубльована й щодо здійснення господарської діяльності в ч. 2 ст. 129 ГК України: «Іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юридичні особи України, з особливостями, передбаченими цим Кодексом, іншими законами, а також міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України». Наприклад, для іноземних юридичних осіб встановлені обмеження щодо заснування :1) телерадіоорганізацій як суб’єктів господарювання в Україні у ч. 2 ст. 12 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 року [19]; 2) інформаційних агенств у ст. 9 Закону України «Про інформаційні агентства» від 28 лютого 1995 року [16]. Іноземні юридичні особи можуть бути лише співзасновниками телерадіоорганізацій та інформаційних агенств при умові, що дотримуються встановлені законодавством розміри часток у статутних капіталах створюваних організацій.

Іноземні юридичні особи підтверджують свій правовий статус витягом із торговельного, банківського або судового реєстру. Так, торговельні реєстри в Австрії, ФРН ведуть суди; у Швейцарії - суди та адміністративні органи. Витяг із спеціальної книги обліку містить необхідні відомості для заінтересованих суб'єктів, зокрема інформацію щодо назви юридичної особи; виду товариства (правової форми); змісту діяльності; зазначення осіб, які відповідають за її діяльність, та осіб, які мають право підпису договорів, інших документів; інформацію про основний капітал [6, С.123].

Розрізняють загальну (іноді її називають універсальною), галузеву і спеціальну правосуб'єктність юридичної особи . Перша - означає здатність особи бути учасником правових відносин взагалі. Друга - учасником відносин, які регулюються нормами певної галузі права. Третя - учасником певного кола правовідносин у межах однієї галузі права. Такий поділ є традиційним. Якщо мова йде про цивільну правосуб'єктність учасників об'єднань юридичних осіб, як наприклад, ТНК, то інтерес становить їх спеціальна правоздатність, адже вона притаманна учасникам цих об'єднань. Сьогодні спостерігається тенденція відхилення від принципу загальної правоздатності, особливо якщо йдеться про комерційні юридичні особи. Про це свідчать ст. 51 Цивільного кодексу Швейцарії, яка встановлює необмежену правоздатність юридичної особи; англійський Закон про компанії 1989 р., який відмінив принцип спеціальної правосуб'єктності; правова доктрина й судова практика Німеччини, відповідно до яких § 33 Німецького цивільного уложення слід розуміти як такий, що застосовується тільки до внутрішніх відносин у спілці, а не до всієї її діяльності; закони більшості штатів США, що встановлюють принцип загальної правоздатності корпорацій. Законодавству України також притаманний відхід від принципу спеціальної правоздатності. Йдеться про ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України. Тут використано норму, яка з'явилася сто років тому у Цивільному кодексі Швейцарії, і відповідно до якої юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише фізичній особі [8, С.96].

Іноземні юридичні особи в Україні мають конкретний обсяг прав та обов'язків, що їм кореспондують. Іноземні юридичні особи мають право звертатися до судів України і користуються цивільними процесуальними правами для захисту своїх інтересів.