3.2. Правове становище юридичних осіб у Франції

У Франції статус юридичної особи, відповідно до наукової французької доктрини, мають об'єднання осіб та (або) капіталів, що існують з юридичної точки зору самостійно та незалежно від осіб, які до них входять. Такі об'єднання визнаються юридичними особами після їх реєстрації у відповідному державному органі або реєстрі - торговому реєстрі, префектурі тощо. А у 1984 р. Касаційний суд Франції виніс рішення, відповідно до якого статус юридичної особи може бути визнано за будь-яким об'єднанням осіб, що має мету, яка є ясно вираженою та такою, що не суперечить закону.

Юридичні особи приватного права Франції створюються у вигляді спілок (об’єднань, союзів); праву Франції не притаманний інститут установи. Основними видами спілок є асоціації (association) та товариства (societe).

Серед приватних юридичних осіб у Франції виокремлюють об’єднання зі спільною економічною ціллю (об’єднання за економічними інтересами) [ 3 ]. Їх легалізовано в 1967 році з метою створення відповідної організаційної форми для тих монополістичних об’єднань, діяльність яких не пов’язана безпосередньо з одержанням прибутку і спрямована на всебічне сприяння виробничій і комерційній активності членів об’єднання, концентрації ресурсів у найбільш перспективних галузях і проведення єдиної економічної політики в межах усього об’єднання.

Асоціаціями є об’єднання осіб, діяльність яких спрямована на досягнення соціальних, культурних, наукових, благодійних й інших так званих ідеальних цілей. Вони не мають на меті одержання прибутку і займаються господарською діяльністю лише остіль­ки, оскільки це необхідно для забезпечення їхньої основної діяльності. За асоціаціями держава визнає спеціальну правоздатність та залишає за собою право контролю за їх діяльністю.

Товариство у французькому праві — це договір, в силу якого дві чи кілька осіб (підприємці — фізичні чи юридичні особи) домовляються створити спільне майно та розподіляти вигоди чи вилучати можливу економію з цього. В юридичній літературі розглядаються й інші тлумачення. Особливе місце в економічному житті Франції мають різноманітні торгові товариства, діяльність яких регулюється Законом про торгові товариства (1966 р.). Товариство вважається торговим, якщо предметом його діяльності є вчинення торгових угод, а метою — одержання прибутку. Усі легальні (зареєстровані) товариства (окрім негласних) у Франції мають статус юридичної особи.

Для цієї держави є характерним функціонування юридичної особи в одній особі, але за умови якщо за час діяльності юридичної особи її члени вибули й залишився тільки один учасник. В такому випадку діяльність такої юридичної особи дозволяється.

Основні види торгових товариств Франції та ФРН збігаються: повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, командитне, негласне, акціонерне, акціонерна командита [11, С.54-55].

Висновок

Таким чином, аналізуючи мою роботу можна зробити висновки про те, що запорукою високого економічного розвитку будь-якої країни є успішне функціонування юридичних осіб, що є різного роду підприємницькими об’єднаннями. При чому діяльність юридичних осіб впливає не лише на національну економіку, вона все частіше виходить за територіальні межі певної країни, тобто збільшується роль юридичних осіб як суб’єктів міжнародного приватного права.

У роботі було висвітлено основні питання, що стосуються визначення національності юридичної особи, її особистого статуту, який встановлює обсяг правоздатності юридичної особи, а також розглянути правове становище юридичних осіб в інших країнах. Варто зазначити, що розбіжність критеріїв визначення національності в різних країнах створює труднощі у вирішенні питань особистого закону юридичних осіб. Тут має місце питання оподаткування – підприємства, намагаючись знайти більш вигідне положення для своїх установ, вивозять свій капітал закордон. В умовах збільшення вивезення капіталу і збільшення числа багатонаціональних компаній, вибір належного критерію прив'язки до тієї чи іншої національно-правовій системі стає складною проблемою. Відповідно виникають суперечки щодо того, яку колізійну прив’язку слід застосовувати для визначення права юридичної особи. Тому для вирішення таких колізій держави вдаються до уніфікації правових норм та заключають двосторонні договори про уникнення подвійного оподаткування.