2. Випуск, ціна і граничний дохід в умовах простої монополії.

Проста монополія - фірма-монополіст, яка незалежно від терміну продає свою продукцію по одній і тій самій ціні всім покупцям.

Найчастіше монополіст використовує такі стратегії ціноутворення на довгостроковому тимчасовому інтервалі:

• максимально можливі ціни;

• лімітуюче ціноутворення;

• цінова дискримінація.

В умовах відкритої монополії застосовується дві стратегії ціноутворення:

• збільшення ціни до рівня, що забезпечує одержання короткострокового максимального прибутку й одержання чистого економічного прибутку доти, доки ціни знову не впадуть. Цю стратегію застосовуюсь монополії, які мають потужні науково-дослідні підрозділи, які до моменту повного зникнення чистого економічного прибутку запропонують який-небудь новий вид продукції, що знову дозволить фірмі мати тимчасовий монопольний прибуток. Нерідко надія навіть на короткостроковий монопольний прибуток стає могутнім двигуном інноваційного прогресу;

• встановлення меншої ціни. У такому разі прибуток буде помірний, проте ринок стане менш привабливим для потенційних конкурентів. Така стратегія називається лімітуючим ціноутворенням – обмеження короткострокового прибутку з метою ускладнення входу в галузь можливих конкурентів. Вона найбільш приваблива для монополістів, що мають переваги перед можливими конкурентами у сфері витрат. Маючи таку перевагу у витратах, фірма-лідер може одержати чистий економічний прибуток за невисокої ціни, що практично виключає небезпеку появи нових фірм у галузі.

Для монополії, так само як і для досконалої конкуренції, головнимпринципом є максимізація прибутку фірми.

Обмеження, з якими Можливості монополіста,стикається монополія як і будь-якої іншої фірми, отримати прибуток,частково обмежені витратами виробництва. Іншим важливим обмеженням для монополіста є попит на йогопродукт.

Оскільки в галузі діє лише один продавець товару, то попит на продукцію фірми співпадає з галузевим попитом. Зважаючи на криву попиту на свій товар, фірма повинна встановити ту ціну і обсяг виробництва продукції, які максимізують її прибуток. Тому монопольні підприємства називають «прайс-мейкери» (price-maker) - «ті, що встановлюють ціну».

Оскільки лінія попиту на продукт фірми-монополіста має спадний характер, це призводить до того, що її граничний доход буде меншим за ціну одиниці товару. Графічно це зображено на рис.27.Із зростанням обсягів продажу фірма втрачає частину свого сукупного доходу за рахунок зниження ціни, проте збільшує його, реалізуючи більшу кількість товару. Внаслідок цього граничний дохід завжди буде меншим за ціну, а його графік лежатиме нижче лінії попиту.

Для подальшого аналізу необхідно також зупинитися на співвідношенні ціни, граничного і сукупного доходу монополіста. Виходячи з природи граничного доходу, стає очевидним, що сукупний доход зростає до тих пір, поки MR є числом позитивним (що відбувається на еластичному відрізку лінії попиту), і досягає максимального значення, коли MR =0 (тобто в точці з одиничною еластичністю), як це зображено на графіку 28.

З цих залежностей стає зрозумілим, що монополісту доцільно збільшувати обсяги продаж тільки на еластичній ділянці лінії попиту.

Щоб визначити оптимальні обсяги випуску продукції, що максимізують прибуток монопольного підприємства, скористаємося уже відомим нам граничним підходом (рис.29).максимального рівня прибуток досягає за умов MR=MC. Точка перетину цих кривих показує оптимальний обсяг виробництва Q_опт. Йому відповідає ціна P_опт., яка визначається точкою А на лінії попиту. Різниця між ціною і середніми витратами (відрізок АВ) дорівнює питомому прибутку на одиницю продукції, а площина прямокутника, який заштриховано, - максимальному прибутку Пмах. Особливістю цієї ситуації є те, що в стані рівноваги монопольної фірми ціна завжди більша за граничні витрати, а середні витрати вище свого мінімального значення (див. рис.29), що вказує на недозавантаженість потужностей підприємства. Разом з тим, монополіст не буде встановлювати максимально можливу ціну на свій товар, бо він має враховувати ринковий попит і прагне досягти максимального прибутку, а не ціни.

Дуже рідко, але можливі ситуації, коли монопольне підприємство не в змозі покрити свої витрати за рахунок ціни. У короткостроковому періоді, сподіваючись на покращання ринкових умов, воно може мінімізувати свої збитки, якщо p>AVC. В противному разі йому необхідно припинити свою діяльність. Але, зрозуміло, що більш типовою є ситуація, коли монополіст отримує економічні прибутки як у короткостроковому, так і довгостроковому періоді; останнє обумовлене наявністю бар’єрів для вступу в галузь інших фірм.

Монополія має суттєві недоліки:

а) вона обмежує можливості вибору споживача і здатність останнього дисциплінувати продавців;

б) монополіст виробляє меншу кількість продукції, ніж дозволяють його потужності, проте ціна є вищою за граничні і середні витрати;

в) внаслідок існування бар’єрів прибуток не стимулює притоку нових підприємств і збільшення обсягу пропозиції товару до тих пір, поки ціна не встановиться на рівні середніх витрат;

г) юридичні монополії, захищені державою, спрямовують свої зусилля не на ефективне використання ресурсів, а отримання пільгових умов функціонування.