52. Податок з власників транспортних засобів

Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є юридичні і фізичні особи, які мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби, які є об'єктами оподаткування.

Об'єктами оподаткування є:

трактори (колісні); автомобілі легкові; автомобілі вантажні; мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 см-3; яхти та судна парусні; човни моторні і катери.

Ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів встановлюються в грн. на 100 куб см об’єму циліндру двигуна для наземних видів транспорту та в грн. на 1 см довжини корпусу для водних видів транспорту.

Від сплати податку звільняються:

а) підприємства автомобільного транспорту загального користування - щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які в установленому законом порядку визначено тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах незалежно від форм власності;

б) навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів, стосовно учбових транспортних засобів, при умові використання їх за призначенням;

в) особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветерани війни, інваліди - щодо одного легкового автомобіля або одного мотоцикла чи одного човна моторного або катера;

г) на 50 відсотків - сільськогосподарські підприємства - товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти;

д) на 50 відсотків - громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобіл, вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року включно.

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується:

фізичними особами - перед реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд;

юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не провадяться.

Юридичні особи подають розрахунки суми податку до державної податкової інспекції за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів, але не пізніше 60 днів після закінчення звітного року.

52. Загальна характеристика місцевих податків і зборів.

Перелік місцевих податків і зборів, які мають право встановлювати місцеві органи влади, приведено на ст. Але вони мають неоднакове бюджетне значення. Найбільшу частку від загальної суми місцевих податків і зборів становлять надходження від комунального податку( біля 40%) та ринкового збору (біля 38%), приблизно 7 % - від збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі, біля 6% - від готельного збору. Надходження по інших місцевих податках і зборах не перевищує 9%. Тому розглянемо порядок стягнення лише найбільш вагомих з бюджетної точки зору податків і зборів.

Комунальний податок. Платниками комунального податку є всі юридичні особи за винятком бюджетних і планово-дотаційних установ та організацій, сільськогосподарських підприємств.

Об’єктом оподаткування є фонд заробітної плати. Ставка комунального податку не повинна перевищувати 10 відсотків річного фонду заробітної плати, обчисленого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару).

Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.