Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дипломна робота.doc
Скачиваний:
49
Добавлен:
20.02.2016
Размер:
6.84 Mб
Скачать

1 Загальний розділ

    1. Вивчення об’єкту дослідження

1.1.1 Характеристика підприємства

Заснований в 1992 році, комерційний банк «ПриватБанк» є лідером банківського ринку країни і найбільшим банком з вітчизняним капіталом.

За станом на 1 січня 2010 дані:

  • розмір чистих активів «ПриватБанку» складає - 80165 млрд. грн.

  • статутний фонд банку складає - 5684 млрд. грн.

  • власний капітал - 7,67 млрд. грн.

  • кредитний портфель банку 72788 млрд. грн.

  • чистий прибуток Приватбанку за підсумком 2009року склав 1292 млрд. грн.

Приватбанк також є лідером серед українських комерційних банків за кількістю клієнтів: його послугами користується понад 23% населення України. На сьогоднішній день банк обслуговує 334 тисяч корпоративних клієнтів, приватних підприємців - 314 тисяч і понад 12,5 мільйонів рахунків фізичних осіб. Обсяг залучених банком коштів юридичних осіб на 1 січня 2010 долі становить 20,7 млрд. грн, у тому числі депозитний портфель юридичних осіб - 12430 млрд. грн. Обсяг коштів фізичних осіб, залучених Приватбанком на 1 січня 2010 долі, становить 32754 млрд. грн., у тому числі депозитний портфель фізичних осіб - 27,1 млрд. грн.

Проводячи послідовну політику зміцнення стабільності банку та вдосконалення якості обслуговування, «ПриватБанк» вважає одним з пріоритетних напрямків своєї роботи розвиток комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта.

На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України понад 150 видів найсучасніших послуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, які здійснюються в партнерстві з провідними вітчизняними торговельними, ріелтерськими компаніями й автовиробниками. Приватбанк є уповноваженим Урядом України банком з виплати пенсій і соціальної допомоги громадянам, а також виплати компенсацій жертвам нацистських переслідувань.

Інноваційна політика «ПриватБанку» орієнтована на впровадження на українському ринку принципово нових, передових банківських послуг, які надають клієнтам нові можливості управління своїми фінансами.

«ПриватБанк» першим в Україні запропонував своїм клієнтам послуги інтернет-банкінгу «Приват24» і Gsm-Банкінгу, а також послуги з продаж через мережу своїх банкоматів і Pos-Терміналів електронних ваучерів провідних операторів мобільного зв'язку та Ip-Телефонії.

Банк є юридичним від дня його державної реєстрації. Банк має цивільну правоздатність, яка може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність Банку виникає з моменту його створення і припинення з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його припинення. Банк самостійно Центральним банком «ПриватБанку» по всім філіям визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, розробляє плани соціального розвитку трудового колективу.

В своїй діяльності Банк регулюється наступними нормативними документами:

  • Закон України «Про банки і банківську діяльність»

  • Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»

  • Закон України «Про власність»

  • Закон України «Про господарські товариства»

  • Цивільним Кодексом України

Іншими нормативними актами Верховної Ради, Президента України.

Таким чином «ПриватБанк» відповідає всім необхідним вимогам та характеристикам, що повинні бути виконані комерційним банком обов’язково.

Далі на схемі 1.1 буде зображено структурну організацію відділення банку «Приватбанк».

Схема 1.1 – Структурно – організаційна схема відділення банку

Директор

Фахівець з обслуговування корпоративних кадрів

Каса

Фахівець з обслуговування фізичних осіб

Видача пластикових карт

Переведення особистих коштів та невідкладні переведення

Видача страховки

Внесення депозитного вкладу

    1. Огляд і аналіз сучасного стану розвитку інформаційних технологій

Інформаційна технологія (ІТ) — це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збирання, передавання, оброблення, зберігання та доведення до користувача інформації в організаційно-управлінських системах з використанням обраного комплексу технічних засобів. Розвиток технічних засобів протягом кількох мільйонів років зумовлював постійне вдосконалення ІТ. Тому виокремлюють кілька етапів їхнього розвитку:

а) «ручна» інформаційна технологія (панувала до другої половини XІX століття) — оброблення інформації здійснювалось вручну, за допомогою пера, рахівниці, бухгалтерських книг, а зв’язок забезпечувався пересиланням листів і пакетів;

б) «механічна» інформаційна технологія розпочалась із винайденням друкарської машинки та телефону, модернізацією системи поштового зв’язку. Така технологія стала базою формування організаційних структур в економіці;

в) «електрична» інформаційна технологія (зародилась у 1940—1950-х роках) ґрунтувалась на широкому використанні електричних друкарських машинок, копіювальних машин, портативних диктофонів і т. ін.

З появою та повсюдним упровадженням ЕОМ і периферійної техніки настала ера комп’ютерної інформаційної технології, яка дістала також назву нової, сучасної, безпаперової. Основні принципи нової інформаційної технології (НІТ) — це інтегрованість, гнучкість та інформативність. Для неї характерні такі особливості:

- робота користувача в режимі маніпулювання даними (а не програмування);

- Цілковита інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних, яка передбачає одну уніфіковану форму подання, зберігання, пошуку, відображення, відновлення та захисту даних:

- безпаперовий процес опрацювання документа, коли на папері фіксується лише його остаточний варіант, а проміжні версії та необхідні дані, записані на машинні носії, доводяться до користувача через екран дисплея комп’ютера; інтерактивний (діалоговий) режим розв’язування задач, що дає змогу користувачам активно впливати на цей процес;

- уможливлення колективної (групової) співпраці для підготовки документів і виконання завдань на базі кількох персональних комп’ютерів, об’єднаних засобами комунікацій;

- можливість адаптивної перебудови форм і способів подання інформації у процесі розв’язування задачі.

Існують два способи впровадження інформаційних технологій:

- перший передбачає її пристосування до наявної організаційної структури з локальною модернізацією методів роботи.

- другий спосіб полягає в тому, що вся організаційна структура модернізується з метою максимального розвитку комунікацій і розробки нових інформаційних взаємозв’язків, які раніше були економічно недоцільними. Саме в разі застосування другого способу інформаційна технологія дає найбільший ефект, оскільки раціонально розподіляються архіви даних, знижуються обсяги інформації, що циркулює в системі, досягається збалансованість ефективності кожного управлінського рішення з обсягом розв’язуваних задач.

Сьогодні також залишаються два організаційні варіанти реалізації інформаційних технологій — централізоване та розподілене оброблення інформації.

Перший варіант притаманний великим спеціалізованим організаціям (наприклад, регіональним обчислювальним центрам), де створюються підрозділи з оброблення інформації, працівники яких не є фахівцями в певній предметній галузі (оператори та системні адміністратори на противагу юристам і бухгалтерам). В умовах розподіленого оброблення інформації відповідні операції покладаються на працівників окремих функціональних підрозділів, які діють у межах своїх професійних обов’язків. Розподілене оброблення інформації ґрунтується на застосуванні персональних ЕОМ, які можуть бути відокремленими або пов’язаними в локальну чи глобальну мережу. Зауважимо, що за наявності великих і складних мереж ЕОМ деякі функції (підтримка мережі в дієздатному стані, супроводження програмного забезпечення і т. ін.) покладаються на персонал, який має спеціальну підготовку з комп’ютерної техніки.

За будь – якого варіанта реалізація інформаційної технології має ґрунтуватися на деяких принципах, найважливішими серед яких є зручність виконання операцій для користувача, мінімальні витрати ручної праці на оброблення інформації, можливість перевірки повноти та коректності розрахунків на ЕОМ, мінімальні витрати часу на поновлення інформації в разі її втрати, забезпечення захисту інформації від несанкціонованого доступу.