3. Економічна сутність підприємства та правові основи його діяльності в Україні

У суспільному економічному світогляді на рівні світосприйняття підприємництво ідентифікується з поняттям господарська діяльність.

В економічній науці підприємництво визначається як певна історична форма господарської діяльності у її референтній якості.

Підприємницька діяльність формалізується у певних організаційних структурах. На сучасному етапі розвитку економічної сфери буття виділяють такі типи зазначеного виду господарської діяльності:

• підприємство;

• об’єднання підприємств.

Вищезгадані типи розрізняються між собою як за характерними ознаками і формами існування, так тенденціями розвитку та чинниками, що їх визначають. У той же час – це альтернативні опосередковані способи реалізації економічного інтересу певної групи домашніх господарств.

В умовах товарного господарства історично першою формою організаційної структури підприємництва було підприємство.

В економічній науці що стосується визначення економічної суті підприємства не має однозначності.

Відмінності між різними школами обумовлені альтернативними теоретичними засадами щодо визначення парадигми економічної сфери буття суспільства на певному історичному етапі її еволюції. Наслідком цього є різноманіття стилістичних форм дефініцій цього поняття, навіть у межах зазначених наукових шкіл.

З урахуванням сучасних характерних особливостей господарської сфери буття економічну суть підприємства у більшій мірі розкриває наступна дефініція.

Підприємство – це певний тип організаційної структури підприємництва у формі господарської організації, діяльність якої здійснюється у межах нано- та мікроекономічного рівнів господарської сфери буття з метою реалізації власного економічного інтересу.

Економічне буття підприємства проявляється через господарську діяльність, яка за своїм змістом є складним економічним явищем. Зокрема, господарська діяльність підприємства у сучасних історичних умовах включає такі види:

• виробничу;

• комерційну;

• фінансову;

• інвестиційну;

• інноваційну;

• соціально-культурну;

• управлінську.

Основні характерні ознаки підприємства:

• наявність певного місця у суспільному поділі праці;

• наявність власного єдиного майна;

• технологічна зумовленість факторів виробництва;

• організаційна єдність;

• майнова відповідальність;

• можливість ведення самостійного балансу;

• юридична обособленість;

• наявність розрахункових рахунків у комерційних банках;

• господарська самостійність.

Національні особливості рівня розвитку тієї чи іншої країни, у свою чергу, вливають на відмінності у визначеннях цього поняття, зокрема у межах нормативно-правового поля, що регламентує умови здійснення господарської діяльності.

У Господарському кодексі України підприємство визначається як самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Як правило, у спеціальній літературі, присвяченій регулюванню господарської діяльності підприємств, у складі вітчизняної нормативно-правової бази виділяють наступні основні законодавчі акти:

• Цивільний кодекс України;

• Господарський кодекс України;

• Кодекс України про працю;

• Податковий кодекс України;

• Закон України «Про господарські товариства»;

• Закон України «Про цінні папери та фондову біржу»;

• Закон України «Про холдингові компанії в Україні».

У вітчизняному законодавстві передбачено наступний порядок утворення підприємств: