2.2. Побудова розрахунково-пояснювальної записки
Першою сторінкою РПЗ згідно з ГОСТ 2-105-79 є титульний аркуш (дод.1), за яким розміщується аркуш “Завдання”. Далі розміщується “ЗМІСТ” пояснювальної записки.
Слово “ЗМІСТ” записують у вигляді назви симетрично до середини тексту великими літерами. Найменування, які ввійшли до змісту, записують першою великою, а наступні малими літерами. У “ЗМІСТ” треба вписувати номери та найменування розділів, підрозділів і вказувати номери аркушів (сторінок), на яких вони розміщені.
Далі розміщують розділ “Передмова” в обсязі 1-1,5 сторінки, в якому подається стислий опис проблем і завдань перед хімічним апаратобудуванням і курсовим проектом. Після цього наводяться розділи курсового проекту у відповідності з переліком, вказаним у розділі 4 цих вказівок. У кінці РПЗ наводять перелік використаної літератури та інших джерел, який має бути оформлений згідно з ГОСТ 7-32-81 (див. 2.3.4). Перелік літератури включають у “ЗМІСТ” РПЗ.
2.3.Вимоги до оформлення тексту рпз
2.3.1. Оформлення текстових матеріалів
Згідно з ГОСТ 2-105-79 зміст записки можна поділити на розділи та підрозділи, пункти та підпункти. Порядкові номери розділів, підрозділів і пунктів позначаються арабськими цифрами з крапкою: наприклад, підрозділ 1.1; 1.1.2.
Рекомендується кожний розділ починати з нового аркуша. Назву розділу записують великими літерами. Текст у записці необхідно розміщати так, як вказано на рис. 2.1 та 2.2.
Рис.
2.1. Приклад виконання текстового документа
(1 аркуш)
Рис.
2.2. Приклад виконання текстового документа
(наступні аркуші)
Перенесення слів у назвах розділів, підрозділів та ін. не допускається. Крапки в кінці назви розділу не ставлять. Якщо назва складається з двох речень, їх розділяють крапкою. Найменування підрозділів записують у вигляді заголовків (з абзацу) малими літерами (крім першої – великої).
Виклад змісту записки повинен бути коротким, чітким, що виключає можливість суб‘єктивного тлумачення. Термінологія та визначення повинні бути єдиними та відповідати стандартам, а за їхньою відсутністю загально прийнятим у науково-технічній літературі. Скорочення слів у тексті та підписах під ілюстраціями неприпустимі. Винятки становлять скорочення загальноприйняті в українській мові, наприклад: і т.п. і т.д. Якщо є посилання або зноски, вони скорочуються так: див. (дивись), рис. (рисунок), стор. (сторінка), вип. (випуск), вид.(видавництво), арк. (аркуш), зб. (збірник), ст. (стаття).
Ставити тире перед цифровими величинами не рекомендується. Перед від‘ємним значенням величини необхідно писати слово “мінус”. Вживати математичні знаки без цифр, наприклад (менше або дорівнює),(більше або дорівнює),(не рівне), а також позначки № (номер), % (відсоток) не припускається.
Запис формул
Усі формули, якщо їх у записці більше однієї, нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули, які розділяються крапкою. Номер вказують з правої сторони аркуша на рівні формули в круглих дужках, наприклад:
.(2.1)
Значення символів та числових коефіцієнтів, які входять до складу формули, повинні бути наведені безпосередньо під формулою. Значення кожного символу записують з нового рядка в тій же послідовності, в якій вони наведені у формулі. Перший рядок розшифровування починається із слова “де” без двокрапок після нього, наприклад: напруження зминання на бокових поверхнях призматичної шпонки визначають із формули:
, (2.2)
де 
– розрахункове напруження зминання,
МПа;
Т – крутильний момент, Т=240 Нм;
d – діаметр вала, d=40 мм;
–робоча
довжина шпонки,
=38
мм;
h – височина шпонки, h=8 мм;
t – глибина шпонкового пазу у валу, t=5 мм;
–припустиме
напруження зминання
=115
МПа.
Кожен символ у межах записки розшифровується один раз. Підстановку числових значень символів роблять у тій же послідовності, в якій вони наведені у формулі, тобто:
.
Посилання на номер формули у тексті дають у дужках, наприклад: “з формули (3.2)”.