1.2 Складання маршруту обробки деталей

Складання маршруту має на меті дати загальний план обробки заготовок, намітити зміст операцій технологічного процесу, вибрати тип устаткування, ріжучий і вимірювальний інструмент. При цьому з декількох можливих варіантів обробки необхідно вибрати один, що забезпечує найбільш економічне рішення. Намічаючи технологічний маршрут виготовлення деталі, необхідно дотримуватися наступних правил:

- використовувати по можливості стандартний ріжучий і вимірювальний інструмент;

- обробляти найбільшу кількість поверхонь деталі за одну установку;

- у першу чергу обробити поверхні, які будуть базовими для наступних операцій;

- чим точніше повинна бути поверхня, тим пізніше вона повинна оброблятися;

- не рекомендується сполучення чорнової й чистової обробок немірним інструментом на тому самому верстаті.

З урахуванням зазначених вимог може бути рекомендована наступна схема послідовності операцій процесу механічної обробки:

- обробка поверхонь, що утворять технологічні бази для всіх наступних операцій;

- чорнова обробка основних поверхонь деталі (підрізання торців і центрування валів, обточування, свердління, зенкерування, розгортання чи розточування отворів, нарізання зубів і шліців, фрезерування, стругання й протягування поверхонь);

- послідовність обробки залежить від системи проставляння розмірів. У початок маршруту виносять обробку поверхні, щодо якої на кресленні координоване більше число інших поверхонь;

- чистова обробка основних поверхонь деталі (при обробці на одному верстаті багатьох поверхонь можна сполучати чорнові й чистові операції);

- чорнова й чистова обробка другорядних поверхонь (свердління й зенкерування малих отворів, зняття фасок, виправлення центрів, нарізання різьб, фрезерування площадок, поглиблень і лисок);

- термічна обробка поверхонь деталі, якщо вона передбачена кресленням;

- виконання оздоблювальних операцій по основних поверхнях (попереднє й чистове шліфування, тонке розточування, чистове розгортання чи протягування, шевінгування);

- виконання доводочних операцій по основних поверхнях (хонінгування, притирання, суперфініш, доводка);

- остаточний контроль.

Викладений принцип побудови маршруту, однак, не у всіх випадках є обов’язковим і повинен враховувати наявність обладнання і специфіку виробництва.

Число послідовних методів обробки (і устаткування) визначає число і послідовність операцій. Число послідовно діючих інструментів або режимів обробки в одній операції визначає число переходів для обробки даної поверхні. Визначивши число переходів для всіх операцій обробки, отримують загальне мінімальне число переходів, необхідне для обробки даного виробу з необхідною точністю, тобто мінімальний технологічний маршрут обробки.

В одиничному виробництві одну операцію, по можливості, виконують на одному робочому місці. У серійному й масовому виробництві економічно вигідніше процес розбивати на кілька операцій, наприклад, обточування вала з різних кінців виконують на різних верстатах.

Технологічний процес виготовлення деталі оформляється документами, передбаченими єдиною системою технологічної документації (ЕСКД). Основними видами технологічної документації є:

1. Маршрутна карта. Документ, що містить опис технологічного процесу по всіх операціях у технологічній послідовності із вказівкою устаткування і оснащення;.

2. Операційна карта. Документ, що містить опис операції (операцій) з розчленовуванням її по переходах, із вказівкою режимів роботи, розрахункових норм і трудових нормативів.

3. Карта ескізів і схем. Документ, що містить графічну ілюстрацію технологічного процесу виготовлення виробу й окремих його елементів.