Розділ 2. Основи виробничої санітарії та гігієни праці в торгівлі

1. Галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників, враховуючи умови праці, і на цій основі обґрунтовує заходи та засоби щодо збереження і зміцнення здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці має назву:

1) гігієнічна регламентація небезпечних чинників навколишнього та виробничого середовища;

2) гігієна праці;

3) ліцензування видів діяльності, що пов’язані з потенційною небезпекою для здоров’я людей.

2. Пряме відношення до захисту здоров’я працівників мають положення закону:

1) „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”;

2) „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;

3) „Про охорону праці”.

3. Заборона виробництва і використання високотоксичних речовин та матеріалів, недосконалого з гігієнічної та ергономічної точки зору обладнання та технологічних процесів, виробничого устаткування та засобів захисту здійснюються на етапі:

1) поточного санітарного нагляду;

2) санітарно-епідемічного нагляду;

3) запобіжного санітарного нагляду.

4. Контроль за дотриманням чинних санітарних правил та норм при експлуатації технологічних процесів та конкретних виробництв здійснюється під час:

1) поточного санітарного нагляду;

2) санітарно-епідемічного нагляду;

3) запобіжного санітарного нагляду.

5. Установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи Міністерства охорони здоров’я України здійснюють:

1) обов’язковий медичний огляд певних категорій працівників;

2) державний санітарний нагляд;

3) включення вимог безпеки щодо здоров’я та життя у державні стандарти та нормативну документацію.

6. Роботи, які виконуються сидячи та не потребують фізичного напруження, належать до категорії:

1) легка – А;

2) легка – Б;

3) середньої важкості – В.

7. Роботи, які пов’язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних предметів (до 1 кг) у положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження, належать до категорії:

1) легка – І;

2) легка – ІI;

3) середньої важкості – ІІI.

8. Роботи, які пов’язані з постійним ходінням, переміщенням невеликих вантажів та предметів (до 10 кг) у положенні стоячи або сидячи і потребують помірного фізичного напруження, належать до категорії:

1) легка – І;

2) середньої важкості – ІІ;

3) середньої важкості – ІІI.

9. Роботи, які пов’язані з постійним переміщенням вантажів та предметів (понад 10 кг) у положенні стоячи або сидячи і потребують великого фізичного напруження, належать до категорії:

1) важка – ІІІ;

2) середньої важкості – ІІ;

3) середньої важкості – І.

10. Жорстокі вимоги щодо рівня шуму, вібрації, освітленості висувають до робіт, пов’язаних з :

1) фізичною діяльністю;

2) розумовою діяльністю;

3) операторською діяльністю.

11.Умови, за яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності належать до:

1) допустимих умов праці;

2) шкідливих умов праці;

3) оптимальних умов праці.

12. Умови, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого і трудового середовища, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять не сприятливого впливу на стан здоров’я працюючих та їх потомства, належать до:

1)допустимих умов праці;

2)шкідливих умов праці;

3) оптимальних умов праці.

13. Умови, які характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та його потомство, належать до:

1) допустимих умов праці;

2) шкідливих умов праці;

3) небезпечних умов праці.

14.Умови, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких упродовж робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, загрозу для життя, належать до:

1) допустимих умов праці;

2) шкідливих умов праці;

3) небезпечних умов праці.

15. Ступінь залучення до роботи м’язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження визначаються показником:

1) ”важкість праці”;

2) ”напруженість праці”;

3) загальна оцінка умов праці.

16. Навантаження на центральну нервову систему, що характеризуються інтелектуальними сенсорними, емоційними навантаженнями, монотонністю та режимом праці визначаються показником:

1) ”важкість праці”;

2) ”напруженість праці”;

3) загальна оцінка умов праці.

17.Умови внутрішнього середовища, що впливають на тепловий обмін працюючих з довкіллям у виробничих приміщеннях, мають назву:

1) параметри мікроклімату;

2) метеорологічні умови;

3) терморегуляція.

18. Який процес впливає на властивість організму підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем?

1) випаровування вологи з поверхні шкіри;

2) терморегуляція;

3) конвекція і випромінювання.

19.Які мікрокліматичні умови при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції?

1) оптимальні мікрокліматичні умови;

2) мікрокліматичні умови робочої зони;

3) допустимі мікрокліматичні умови.

20.Які мікрокліматичні умови при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції?

1) оптимальні мікрокліматичні умови;

2)мікрокліматичні умови робочої зони;

3)допустимі мікрокліматичні умови.

21.Речовина, що , контактуючи з організмом людини, може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров’я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь, називається:

1) небезпечною;

2) шкідливою;

3) хімічною.

22.Максимальна концентрація шкідливої речовини у повітрі робочої зони, яка при щоденній роботі у продовж 8 год. чи іншої тривалості (але не більше 40 год. тиждень) не призводить до зниження працездатності і захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не впливає на здоров’я нащадків має назву:

1) надзвичайно небезпечної речовини;

2) високо небезпечної речовини;

3) гранично допустимої концентрації.

23. Речовина (свинець, ртуть) за величиною граничнодопустимої концентрації у повітрі робочої зони менше 0,1мг/м³ належать до:

1) надзвичайно небезпечної речовини;

2) високо небезпечної речовини;

3) помірно небезпечної речовини.

24.Гранично допустима концентрація надзвичайно небезпечних речовин знаходиться у межах:

1) 1,1 10,0 мг/м³;

2) 0,1 1,0 мг/м³;

3) менше 0,1 мг/м³.

25. Гранично допустима концентрація високонебезпечних речовин знаходиться у межах:

1) 1,1 10,0 мг/м³;

2) 0,1 1,0 мг/м³;

3) менше 0,1 мг/м³.

26. Гранично допустима концентрація помірно небезпечних речовин знаходиться в межах:

1) 1,1 10,0 мг/м³;

2) 0,1 1,0 мг/м³;

3) менше 0,1 мг/м³.

27. Гранично допустима концентрація малонебезпечних речовин знаходиться в межах:

1) 1,1 10,0 мг/м³;

2) 0,1 1,0 мг/м³;

3) більше 10,0 мг/м³.

28. Для контролю стану повітряного середовища, до якого можуть потрапити шкідливі речовини гостронаправленої дії, використовується:

1) експрес-метод;

2) лабораторний метод;

3) метод безперервної автоматичної реєстрації.

29.Найпоширеніши методом для визначення запиленості повітряного середовища робочою зоною є:

1) ваговий;

2) електроіндукційний;

3) фотометричний.

30.Під сукупністю заходів та засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам розуміють:

1) вентиляцію;

2) кондиціювання;

3) аерацію.

31.Умови праці – це :

1) сукупність факторів природного середовища, які впливають на працездатність та здоров’я людини у процесі праці;

2) сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність та здоров’я людини у процесі праці;

3) сукупність факторів технологічного виробництва, які впливають на працездатність та здоров’я людини у процесі праці;

32.Організаційно-технічні шляхи зниження шуму – це:

1) використання засобів звукоізоляції;

2) раціональне розташування технологічного устаткування;

3) застосування технологій із зниженням шуму.

33.Архітектурно-планувальні шляхи зниження шуму – це:

1) використання засобів звукоізоляції;

2) раціональне розташування технологічного устаткування;

3) застосування технологій із зниженням шуму.

34.Шляхи зниження шуму за допомогою акустичних засобів – це:

1) використання засобів звукоізоляції;

2) раціональне розташування технологічного устаткування;

3) застосування технологій із зниженням шуму.

35.Штучна вентиляція поділяється на:

1) місцеву, природну та кондиціювання;

2) витяжну, аварійну і природну;

3) загальнообмінну і кондиціювання.

36.Умови, за яких виникає аеродинамічний шум:

1) під час роботи електромагнітних приладів;

2) при переміщенні газів у вентиляційних пристроях;

3) під час руху води у водогонах.

37.Умови, за яких виникає структурний шум:

1) під час роботи електромагнітних приладів;

2) внаслідок коливання перекриття, перегородок, стін.

3) при переміщенні газів у вентиляційних пристроях, під час руху води у водогонах.

38.Умови, за яких виникає гідродинамічний шум:

1) під час роботи електромагнітних приладів;

2) внаслідок коливання перекриття, перегородок, стін.

3) при переміщенні газів та повітря у вентиляційних пристроях.

39.Вібрація поділяється на:

1) загальну і місцеву;

2) штучну і природну;

3) механічну і комбіновану.

40.За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на:

1) загальне, місцеве, комбіноване;

2) робоче, аварійне, евакуаційне;

3) механічне, загальне, комбіноване.

41.До фізичних забруднень належать:

1) тверді домішки;

2) радіоактивне забруднення;

3) іонізуюче забруднення.

42.До системи центрального опалення належать:

1) водяне, парове, панельне, повітряне, комбіноване;

2) пічне та повітряне;

3) опалення газовими та електричними пристроями.

43.Випромынювання, чия взаємодія з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків, має назву:

1) електромагнітного випромінювання;

2) іонізуючого випромінювання;

3) лазерного випромінювання.

44.Потік позитивних заряджених частинок називається:

1) гама-променями;

2) бета-променями;

3) альфа-променями.

45.Потік електронів та позитронів називається:

1) гама-променями;

2) бета-променями;

3) альфа-променями.

46.Короткохвильове електромагнітне випромінювання називається:

1) гама-променями;

2) бета-променями;

3) альфа-променями.

47. Найбільшу проникну здатність мають:

1) гама- та рентгенівське випромінювання;

2) альфа- та бета-частинки;

3) протони та нейтрони.

48.Особи, які постійно або тимчасово працюють з джерелами іонізуючого випромінювання згідно з нормами радіаційної безпеки України належать до:

1) категорії А;

2) категорії Б;

3) категорії В.

49.Особи, які не працюють безпосередньо з джерелами випромінювання, але за умовами проживання або розташування на робочих місцях можуть піддаватися опроміненню, згідно з нормами радіаційної безпеки України належать до:

1) категорії А;

2) категорії Б;

3) категорії В.

50.Населення області та країни, опромінення якого відбувається переважно за рахунок природного фону та рентгенодіагностики, належать до категорії опромінення:

1) категорії А;

2) категорії Б;

3) категорії В.

51.Заходи захисту від іонізуючих випромінювань, при яких приміщення, де зберігаються радіоактивні ізотопи, ізольовані; відкриті джерела випромінювання знаходяться в обмеженій зоні; на контейнерах, устаткуванні, дверях приміщення та інших об’єктах наноситься попереджувальний знак радіаційної небезпеки, належать до:

1) організаційних заходів;

2) технічних заходів;

3) санітарно-гігієнічних.

52.Заходи захисту від іонізуючих випромінювань, при яких застосовується автоматизоване устаткування з дистанційним керуванням; використанням витяжних шаф, камер, боксів; встановлення захисних екранів належать до:

1) організаційних заходів;

2) технічних заходів;

3) санітарно-гігієнічних.

53. Заходи захисту від іонізуючих випромінювань, при яких застосовується забезпечення чистоти приміщень , включаючи вологе прибирання; влаштування припливно-витяжної вентиляції з 5-кратним повітрообміном; дотримання норм особистої гігієни належать до:

1) організаційних заходів;

2) технічних заходів;

3) санітарно-гігієнічних.

54. Заходи захисту від іонізуючих випромінювань, з попереднім та періодичним медоглядом осіб, які працюють з радіоактивними речовинами; встановлення раціональних режимів праці та відпочинку; використання радіопротекторів належать до:

1) організаційних заходів;

2) технічних заходів;

3) санітарно-гігієнічних.

55.Захист працівників від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання, при якому відбувається зниження потужності джерела випромінювання до мінімально необхідної величини, має назву:

1) ”захист екраном”;

2) ”захист кількістю”;

3) ”захист відстанню”.

56. Захист працівників від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання, при якому відбувається збільшення відстані між джерелом випромінювання та працівником, називається:

1) ”захист екраном”;

2) ”захист кількістю”;

3) ”захист відстанню”.

57. Захист працівників від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання, при якому відбувається зменшення тривалості роботи в зоні випромінювання, називається:

1) ”захист екраном”;

2) ”захист кількістю”;

3) ”захист часом”.

58. Захист працівників від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання, при якому встановлюють захисний екран між джерелом випромінювання і працівником, називається:

1) ”захист екраном”;

2) ”захист кількістю”;

3) ”захист часом”.

59.Засоби захисту від електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону, до яких належать ”захистом часу”, ”захист відстанню”, ”захист кількістю”, виділення зон випромінювання електромагнітних полів знаками безпеки та проведення дозиметричного контролю, називається:

1) організаційними заходами колективного захисту;

2) технічними засобами колективного захисту;

3) лікувально-профілактичними заходами колективного захисту.

60. Засоби захисту від електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону, до яких належать екранування джерел випромінювання електромагнітних полів; екранування робочих місць; застосування попереджувальної сигналізації, дистанційне керування установками, називаються:

1) організаційними заходами колективного захисту;

2) технічними засобами колективного захисту;

3) лікувально-профілактичними заходами колективного захисту.

61. Засоби захисту від електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону, до яких належать надання додаткової оплачуваної відпустки; попередній та періодичний медогляд; допуск до роботи з джерелами випромінюван6ня електромагнітних полів осіб, вік яких становить не менше 18 років, називаються:

1) організаційними заходами колективного захисту;

2) технічними засобами колективного захисту;

3) лікувально-профілактичними заходами колективного захисту.