- •2. Козацькі літописи. "Українське бароко". Театральне мистецтво.
- •1. Релігія слов'янських племен. Мистецькі набутки слов'ян.
- •2. Григорій Сковорода - просвітитель, філософ, поет.
- •1. Особливості Трипільської культури і Черняхівської культури.
- •2. Культурно-мистецький процес України у хvііі ст.
- •1. Праслов'янська писемність.
- •2. Освіта, архітектура і образотворче мистецтво другої половини хvііі ст.
- •1. Культура Київської Русі. Кирило та Мефодій - просвітники слов'ян.
- •2. Музичне життя України хvііі-хіх ст.
- •1. Володимир Великий. Ярослав Мудрий. Культурний розвиток Київської Русі.
- •2. Зв'язок народного та професійного мистецтва другої половини хvііі - середини хіх ст.
- •1. Найвизначніші пам'ятки Київської Русі. Писемні джерела, літературні пам'ятки Київської Русі.
- •2. Пробудження національної свідомості Українського народу.
- •1. Характерні особливості рукописної книги Київської Русі.
- •2. Українська наука і культура початку хіх ст.
- •1. Музичне мистецтво Київської Русі.
- •2. Реформа освіти у другій половині хіх ст.
- •1. Внесок Київської Русі у розвиток культури.
- •2. Недільні школи та бібліотеки в Україні.
- •1. Культурні процеси напередодні і в добу козаччини.
- •2. Розвиток музичного мистецтва наприкінці хіх - на початку хх ст.
- •1. Перші книгодрукарні слов'ян. Іван Федоров (1510-1583).
- •1. Характерні особливості архітектури хіv ст. Іконопис хіv-хv ст.
- •2. Образотворче мистецтво. Музична справа. Меценати та колекціонери. Навчальні заклади для жінок.
- •2. На початку XX ст. На ниві літератури плідно працюють молоді митці:
- •4. З приходом до влади більшовиків українська культура зазнала шаленого тиску держави на всі її напрями та стилі.
- •1. Внесок Києво-Могилянської Академії у розвиток освіти України.
- •2. Українська культура у 30-ті роки хх ст.
- •3. Наприкінці 20-х рр. Було згорнуто українізацію. Її запровадження на початку 20-х кваліфікувалося владою як "буржуазний націоналізм ".
- •4. Розгорнутий наприкінці 20-х років масовий "наступ соціалізму по всьому фронту" означав початок нових гонінь на церкву.
- •2. У 1950 р. Кількість науково-дослідних установ в Україні становила 462, а чисельність працівників у них досягла 22,3 тис. Чоловік.
1. Найвизначніші пам'ятки Київської Русі. Писемні джерела, літературні пам'ятки Київської Русі.
См. №5.1
Культура на українських землях. Навіть у тяжких умовах князівських міжусобиць, роздробленості, ворожих навал культура слов'янських народностей продовжувала розвиватися. Невичерпним її джерелом залишалися упродовж століть культурні надбання і традиції всього слов'янства. Між українською, російською і білоруською народностями відбувався жвавий культурний взаємообмін. Справжніми духовними центрами стали Київ, Чернігів, Переяслав, Галич, Володимир та інші міста.
На українських землях продовжувалося удосконалення і винахід нових знарядь праці, транспорту, зброї, водяних і вітряних млинів. У багатьох містах споруджувалися замки князів і бояр, кам'яні і земляні фортеці, церкви, монастирі. В техніці художнього ремесла здавна застосовувалися зернь, скань, карбування, інкрустація виробів, тонке металеве литво, ткацтво, гончарство, гутництво тощо.
Розвивалися зодчество і живопис. У Києві з'явилися нові чудові будівлі в давніх культових ансамблях Печорського, Видубицького, Михайлівського Золотоверхого, Кирилівського та інших монастирів. Київськими зодчими зведено величні будівлі церков - Кирилівської, Василівської і Богородиці Пирогощі.
Відомим київським зодчим був Петро Милоніг. Шедеврами будівничих Чернігова стали ансамблі Єлецького монастиря - Успенський і Борисоглібський собори, а також відома П'ятницька церква. Галицькі зодчі створили чудові будівлі князівського палацу, Успенського собору і церкви Пантелеймона в місті Галичі. У цих спорудах інтер'єри прикрашалися розписом, мозаїкою, фресками, різьбленням, іконами. Вони вражають своєю досконалістю.
В живопису важливе місце займали картини на релігійні теми, які художники писали на дерев'яних дошках (ікони). У Києві створено ікони "Борис і Гліб", "Свенська богоматір" (на ній зображено Антонія і Феодосія - засновників Києво-Печерського монастиря). Майстерно написана в Галичі ікона "Покрова", на якій зображено "святу заступницю" від вторгнень ворогів й іншого лиха, що могло спіткати народ.
Усна народна творчість збагачувалася піснями і билинами, казками і легендами, що відображали тогочасне тривожне й героїчне життя.
У той час в Києві чернець Печорського монастиря Нестор продовжив і упорядкував головний літопис Русі - "Повість временних літ". Цей же літопис доповнював і переписував також ігумен Видубицького монастиря, а потім єпископ переяславський Сильвестр. Разом із своїм попередником Никоном ці вчені були першими істориками Київської Русі.
Видатними пам'ятками південноруського (українського) літописання стали Київський і Галицько-волинський літописи - головні джерела історії Русі періоду роздробленості. Чимало цікавих історичних відомостей умістив "Києво-Печерський патерик", куди поряд із численними "житіями святих" і повчаннями увійшли оповідання світського характеру - про діяльність князів, зодчих, живописців, письменників, лікарів тощо. Літописи і літературні твори дають нам уявлення про реальне життя людей на території України у ті далекі часи.
Справжнім шедевром давньоруської і світової літератури середньовіччя стала поема "Слово о полку Ігоревім" невідомого автора. У творі докладно й з великою художньою силою талановитий письменник розповів про похід проти половців руських воїнів під проводом новгород-сіверського князя Ігоря Святославича у 1185 р.
Ні один сучасник не характеризував епоху роздробленості Русі й трагічність її становища так правдиво, як автор "Слова о полку Ігоревім". Унаслідок внутрішніх міжусобиць боротьба князів проти ворожих нападів припинилася, бо "сказав брат братові: "Це моє і те моє ж" (див. документ). Уся поема пройнята ідеєю єдності руських князів у боротьбі за свободу Руської землі.
Дальшого поширення набули освіта і наукові знання. До самого вторгнення монголо-татарських завойовників у Києві існували при монастирях школи й бібліотеки. Визначним культурним і науковим центром Русі залишався Печорський монастир.
Незважаючи на державне роздроблення, культура на землях Південно-Західної Русі розвивалася в тісному взаємозв'язку. В ній поступово множилися паростки власне української народної культури.
Писемність, літописання та література. Писемність у Київській Русі з'явилася задовго до запровадження християнства. Про це свідчать документи - договори київських князів з імператорами Візантії другої половини IX і першої половини Х ст., а також берестяні грамоти, знайдені й прочитані ученими. Після введення християнства на Русі з давньоруської і церковнослов'янської мов утворилася писемна мова, з'явилося більш досконале слов'янське письмо - кирилиця. створене болгарським просвітителем Кирилом у IX ст. Збереглися написи на ливарних формах, господарських речах, зброї, цеглі тощо. Чимало їх знайшли археологи в Києві, Новгороді та інших містах. Центрами переписування й перекладу іноземних книжок на слов'янську мову були княжі двори, монастирі, церкви Києва, Новгорода, Чернігова, Переяслава, Суздаля, Галича. За часів Ярослава Мудрого в Києві при Софійському соборі існувала майстерня для перекладу і переписування книг. Писали на спеціально обробленій телячій чи овечій шкірі - пергаменті, на бересті, дошках. Паперу ще не було.
Руські вчені створювали перші історичні праці - літописи, куди заносилися події того часу по роках. Визначним історичним твором XII ст. є літопис "Повість временних літ", автором початкового (ще XI ст.) зводу якого вважають ченця Печорського монастиря (Київ) Никона. У літопису розповідається "звідки пішла Руська земля", викладається її давня історія. Літописання існувало і в інших містах Київської Русі.
У Київській Русі з'явилася й художня література переважно церковного змісту. Найбільш визначні твори - "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, "Повчання дітям" Володимира Мономаха, "Ізборники" Святослава Ярославича.