2. Розвиток музичного мистецтва наприкінці хіх - на початку хх ст.

В музыкальном наследии выдающегося украинского композитора Николая Лысенко (1842-1912) - песни на стихи Тараса Шевченко, Ивана Франко, Леси Украинки, немецкого поэта Генриха Гейне и других известных поэтов, а также сотни обработок украинских народных песен. Но немало выдающихся произведений Н. Лысенко при его жизни так и не увидело свет ни в печати, ни в концертном или сценическом исполнении. В частности, царские власти так и не дали разрешения на постановку историко-героической оперы Лысенко "Тарас Бульба", шедевра украинской оперной классики. Царизм всеми способами притеснял развитие творчества НЛысенко, относясь к нему с постоянным подозрением за его очень активное участие в украинском национальном движении, в пропаганде передовой демократической культуры.

Всю жизнь Н.Лысенко мечтал о создании самых широких возможностей в приобретении специального высшего музыкального образования для одаренной молодежи из народа и первый положил начало в этом деле. В 1904 году он основал в Киеве музыкально-драматическую школу, которая готовила дирижеров, хормейстеров и исполнителей на народных украинских инструментах, а также певцов и режиссеров.

Воспитанник этой школы Кирилл Стеценко (1882-1922) стал непосредственным продолжателем традиций Н.Лысенко в украинской музыкальной культуре. Всю свою жизнь он отдал собиранию, изучению и пропаганде украинской народной песни. На тексты песен Шевченко, Франко, Грабовского, Леси Украинки Стеценко сочинил ряд музыкально-вокальных произведений, которые разучивал в руководимых им самодеятельных народных хорах, Такой же музыкально-просветительной деятельностью занимались Николай Леонтович (1877-1921) и Александр Кошиц (1875-1944), которые в то же время принимали участие в украинском национальном движении. Для профессионального сольного и хорового исполнения они обработали сотни украинских народных песен. В Галиции Филарет Колесса (1871-1947) подготовил и издал несколько сборников украинских обрядных песен, специально исследовал мелодику украинских народных дум, а Станислав Людкевич (1879-1979), вдохновленный революцией 1905-1907 годов, написал монументальную кантату "Кавказ" на слова известной поэмы Т.Шевченко.

К наивысшему уровню мирового вокального искусства поднялась воспитанница Львовской консерватории Соломия Крушельницкая (1872-1952). Ее голос очаровывал слушателей стран Европы, Америки, Африки. Всемирно известная певица давала концерты в Петербурге, Одессе. Но мечту побывать в Киеве Крушельницкой осуществить не удалось из-за запрета царских властей.

Білет №13

1. Перші книгодрукарні слов'ян. Іван Федоров (1510-1583).

Книгодрукування. Друкування книг мало вирішальне значення для розвитку освіти, науки і культури. В Україну книги тривалий час привозилися з інших країн (Польщі, Чехії), бо власного книгодрукування не було. Учені вважають, що перші в Україні друкарні в XVI ст. діяли у м. Кам'янці-Подільському і Острозі - в маєтку Костянтина Івановича Острозького - відомого політичного діяча Литовської держави, мецената, ревнителя православ'я. З Острога друкарство поширилося в Київ. Як свідчить документ, князь К. Острозький подарував Печорському монастирю "...літери і всі знаряддя, до друкарської справи належні, з Острозької друкарні в літо від Різдва Христового 1531. Друкування книг почалося справжнє 1533 року"'.

Пізніше друкарство розвивалося й у Львові. Московський першодрукар Іван Федоров (Федорович) і його помічник білорус Петро Мстиславець, переслідувані в період царювання Івана Грозного, у 1566 р. переїхали в Литву. Вони відкрили друкарню в місті Заблудові (Польща), а потім Мстиславець займався друкарською справою у Вільно, а Федоров - у Львові.

На пожертвувані міщанами кошти Іван Федоров заснував друкарню у Львові (1573 р.), а наступного року побачили світ і перші її книги- "Апостол" і "Буквар" для навчання дітей грамоті. Початок книгодрукування - визначна подія в культурному житті України. Через матеріальні нестатки Іван Федоров мусив продати свою друкарню і переїхати до Острога, де на кошти магната Костянтина Острозького заснував другу друкарню й видав "Буквар" (1578 р.), "Острозьку біблію" (1581 р.), "Хронологію" білоруського поета Андрія Римші та інші книги.

І після смерті Івана Федорова (1583 р.) друкарська справа в Україні не припинялася. У Львові його друкарню викупило братство й продовжило видання книг. Тривалий час діяла друкарня в Острозі.

Наприкінці XVI - на початку XVII ст. у містах України працювало близько 40 друкарень, зокрема у Львові, Острозі, Кременці, Яворові, Києві, Почаєві, Луцьку, Новгороді-Сіверському, Фастові та інших. Відомими послідовниками Івана Федорова стали друкарі Василь Суразький, Дем'ян Наливайко, Михайло Сльозка, Тимофій Вербицький, Памво Беринда, Тарас Земка та інші. Значним центром книгодрукування в Україні став Київ, де на початку XVII ст. друкарню (при Печорському монастирі) устаткував Єлисей Плетенецький і видав книгу "Часослов" (1617 р.). Українські друкарні опублікували чимало полемічної літератури антикатолицького та антиуніатського спрямування.

2. Становлення Української професійної художньої школи.

XVII-XVIII ст.ст.

Від тих часів збереглося багато безіменних іконописних шедеврів. Найчастіше народні іконописці зверталися до образу Божої Матері. На іконах козацької доби Богородицю зображено в національному українському вбранні на тлі золоченого різьбленого рослинного орнаменту. Великого поширення в Україні набула ікона Покрови. Образів Покрови збереглося чимало. У нижній частині таких ікон подавалися реалістичні зображення представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів. Приміром, збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенню Богдана Хмельницького. Ще на одному образі з-поміж козаків, які просять захисту в Богородиці, зображено останнього кошового Петра Каднишевського.

Велику популярність мав за тих часів світський портретний живопис. Портрети замовляли представники козацької старшини, власне, тому їх і називають козацькими. Чудовим зразком козацького портрета є зображення стародубського полковника Михайла Миклашевського початку XVIII ст. та знатного військового товариша Григорія Гамалії кінця XVII ст.

Надзвичайну популярність мали в Україні народні картини "Козак Мамай". Протягом XVIII ст. зображення козака Мамая можна було побачити в кожній українській хаті. Козаків малювали олійними фарбами на полотні, стінах, дверях, віконцях, кахлях, скринях, посуді й навіть на вуликах, вважаючи символічне зображення Мамая оберегом.

Бурхливо розвивалася гравюра. Великої слави зажили українські художники-графіки Олександр та Леонтій Тарасовичі. У 1702 р. в Києві вийшов друком "Києво-Печерський патерик" із 40 гравюрами Леонтія Тарасевича. Неперевершеним гравером був Іван Щарський. У гравюрах цього майстра складні рослинні орнаменти поєднуються з античними, глибоко символічними сюжетами й реалістичними зображеннями. Так у графіці втілювалися закони мистецтва бароко.

В области живописи ведущим мастером в Украине был Тарас Шевченко. Воспитанник известного русского художника Карла Брюллова он пошел самостоятельным путем в,живописном искусстве и достиг значительных вершин прежде всего в гравировании, за что был удостоен Петербургской Академией искусств звания академика. Шевченко принадлежит свыше 130 портретов. Его произведения проникнуты демократизмом, высоким гуманизмом, национально-освободительными мотивами. Социальные мотивы выразительно звучат в сериях "Притча про блудного сина", "Живописна Україна", а также в рисунках из жизни казахского народа, среди которого жил поэт и художник в ссылке.

Друзья и коллеги Шевченко по искусству - В.Штернберг, Я.Бальмен, М.Башилов с любовью иллюстрировали несколько изданий шевченковского "Кобзаря", а художники Аполлон Мокрицкий и Иван Сошенко известны ныне как авторы реалистических портретов людей из народа, деятелей украинской и русской культуры. Известный художник Василий Тропинин почти 30 лет был крепостным помещика на Винничине. На его картинах - прекрасные пейзажи Подолии, на портретах - украинские крестьяне и крестьянки.

На традициях взаимообогащения развивались русское и украинское изобразительные искусства. В творческом наследии выдающихся русских художников И.Крамского, В.Маковского, И.Айвазовского и других есть немало пейзажных, бытовых и портретных полотен на украинскую тематику. Вершин мирового искусства достигло творчество Ильи Репина. Он родился, провел детские и юношеские годы в Украине, навсегда сохранив чувство искренней любви к братскому украинскому народу. Среди многих его картин на украинскую тематику самым выдающимся является полотно "Запорожцы пишут письмо турецкому султану".

Украинский художник Сергей Васильковский написал около 3500 картин и зарисовок чудесной природы Украины, героического прошлого украинского народа, его повседневной жизни. Большое изобразительное наследие бытовой и общественной жизни украинского народа оставили после себя Константин Трутовский, Кирияк Констанди, Корнил Устиянович.

Білет №14