Запитання і завдання

1. Що таке наукова праця на правах рукопису?

2. Назвіть наукові роботи на правах рукопису.

3. Що таке курсова робота? Дайте коротку характеристику.

4. Що таке дипломна робота? Охарактеризуйте вимоги, які ставляться до дипломної роботи.

5. Що таке магістерська робота? Структура магістерської роботи та основні вимоги до її написання.

6. Назвіть вимоги та критерії, які ставляться щодо оцінювання наукових робіт студентів.

Тема 6 Жанри наукових вторинних текстів

Подання джерела – основна мета вторинних текстів. Залежно від конкретизації цієї мети виділяють такі жанри: анотація; конспект; рецензія; реферат тощо. Розглянемо більш докладно ці жанри.

1. Анотація

Анотація (від лат. annotatico – зауваження, примітка) – це стисла узагальнювальна характеристика роботи з погляду змісту й призначення.

Анотація обов’язково складається з двох частин: бібліографічного опису (вихідні дані джерела відповідно до чинних ДЕСТів) і власне тексту. Сутність і призначення анотації полягають у тому, що вона є стислою характеристикою джерела інформації та відповідає на питання, про що йдеться в цьому джерелі. Анотація не розкриває змісту наукового джерела, а лише інформує про наявність наукового джерела певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об’єктивне уявлення про наукову публікацію і тим самим допомагає в пошуку, відборі та систематизації інформації. Виокремлюють такі види анотації:

1. за змістом і цільовим призначенням – довідкові (описові, інформаційні) та рекомендаційні;

2. за повнотою охоплення змісту анотованого джерела – загальні та спеціалізовані (в тому числі аналітичні);

3. за глибиною розгортання інформації анотації поділяють на розширені та реферативні;

4. за рівнем використання засобів автоматизації анотації поділяють на інтелектуальні, тобто складені людиною, і формалізовані – складені з використанням комп’ютерної техніки;

5. за формою бувать традиційними та телеграфними;

6. за кількістю анотованих джерел – монографічні та зведені (або групові).

Найбільшого поширення у науковій та в навчально-науковій діяльності набули довідкові анотації, що характеризують наукове джерело за тематикою і проблематикою.

У будь-якій анотації представляється стандартний бібліографічний опис джерела, вказується його тема й визначається його адресат. Коротко можуть бути наведені інші відомості, такі, як проблематика джерела, її актуальність, новизна інформації, практична цінність джерела, опис його змісту й структури.

Структура анотації

1. Бібліографічний опис джерела (відповідно до Держстандарту).

2. Тема джерела.

3. Інші відомості про джерело (факультативно, вибірково).

4. Адресат джерела.

2. Конспект

Конспект (від лат. conspectus – огляд) – це письмовий виклад змісту джерела з метою наступного використання цієї інформації.

Конспект складається з плану і тез, доповнених фактичним матеріалом, що в сукупності є коротким письмовим викладом змісту книги, статті, лекції, тощо.

Конспект починається з бібліографічного опису джерела, тому що наступне використання законспектованої інформації у вигляді посилання у власному тексті потребує вказівки бібліографічних відомостей про джерело. Конспект може бути зроблений з різним ступенем цілісності, повноти й деталізації відомостей. Залежно від ступеня стислості вихідного тексту й від форми конспекту розрізняють: тезовий конспект, суцільний конспект, вибірковий конспект.

Тезовий конспект – це почерговий виклад концептуальних положень тексту, кожне з яких передано одним або двома реченнями, так, щоб воно було повністю зрозуміло тому, хто не читав текст. У тезовому конспекті немає аргументації, прикладів і інших подробиць змісту. У ньому не вказуються сторінки тексту, на яких перебуває виписана інформація. Звичайно пункти тезового конспекту нумеруються.

Суцільний (загальний) конспект – це виклад головних думок тексту, їхніх доказів, важливих фактичних даних, які необхідні для того, щоб скласти певне уявлення про предмет дослідження і сутності поставлених проблем. У суцільному конспекті вказуються сторінки тексту, на яких перебуває виписана інформація. У ньому можуть бути повністю цитовані речення. Вони пишуться в лапках і супроводжуються вказівкою номера сторінки в круглих дужках.

Вибірковий (цільовий) конспект – це виписка інформації, яка необхідна для вирішення поставленого завдання. У цільовому конспекті вказуються сторінки тексту, на яких перебуває виписана інформація. Цитати беруться в лапки й супроводжуються вказівкою номера сторінок у круглих дужках.

Отже, конспектування наукового тексту – це складний мисленнєво- мовленнєвий процес, мета якого – глибоко осмислити інформацію і подати її адекватно, точно, стисло та в зручній для подальшого використання в письмовій формі контексту.

Процес конспектування включає два етапи:

1. змістова орієнтація та планування:

1. структурно-змістовий аналіз тексту джерела;

2. визначення і фіксація на папері плану-програми розроблюваного конспекту;

2. реалізація розробленого плану-програми:

1. вибір інформації для конспекту в суворій відповідності до визначеного плану;

2. коректна компресія відібраної інформації;

3. запис опрацьованої інформації в лаконічній та зручній формі.