Тема 9. Культура в умовах нової соціальної реальності.

1. Формування нової соціокультурної дійсності та її риси. Індустріальна та постіндустріальна культура.

2. Роль освіти та інтелекту в становленні сучасної культури.

3. Проблема глобалізації в культурному вимірі.

4. Глобальні проблеми сучасної культури.

Наприкінці ХХ століття до відомих філософських проблем буття додалися нові, які ніколи не існували раніше: збереження життя на Землі та виживання людства. Ці нові турботи людей викликані так званими глобальними проблемами людства. Вони з’явилися як результат багатовікових кількісних і якісних змін у системі «суспільство – природа», а також і в самому суспільному розвитку. Через це сучасна цивілізація стала відмінною від усіх попередніх. Сьогодні світове співтовариство являє собою не тільки більш строката, але й більш суперечлива картина життя.

З одного боку, воно представлено чисельними, несхожими одні на одних культурами, націями, державами: великими і малими, розвиненими і відсталими, мирними й агресивними, молодими і давніми. З іншого боку, у третє тисячоліття людство вступає як єдине ціле, як спадщина одного «загального будинку», а точніше великої і вже переповненої «комунальної квартири» на ім’я Земля, де умови проживання обмежені не тільки її природними параметрами, тобто територією, придатною для життя, але й наявністю необхідних для життєдіяльності людини ресурсів. Це реальність, повне усвідомлення якої відбулося останнім часом і з якою абсолютно всі країни і народи тепер змушені рахуватися, оскільки альтернативи такому “гуртожитку” в них просто немає.

Поняття «глобальні проблеми сучасності» набуло широкого застосування наприкінці ХХ ст., зайнявши чільне місце в науковому і політичному лексиконі. Етимологічно термін «глобальний» походить від лат. globus – «земна куля». Тож: проблеми, що стосуються інтересів людства в цілому і кожної окремої людини в різних точках планети, тобто ті, що носять загальнолюдський характер, прийнято називати глобальними. Вони впливають на розвиток окремих країн і регіонів, оскільки є могутній об’єктивний фактор світового економічного і соціального розвитку. Їхнє вирішення вимагає об’єднання зусиль абсолютної більшості держав і організацій на міжнародній арені, а їхня нерозв’язаність загрожує катастрофічними наслідками майбутньому всього людства.

Оскільки глобальні проблеми торкаються не тільки світу в повному обсязі, а й проявляються на рівні регіонів і навіть окремих країн, у науковій літературі поряд з виділенням їхньої загальнолюдської значущості розмежовується також їхня відмінність. Розрізняють проблеми окремі, локальні та регіональні, різні за суттю і сферами впливу.

Окремими проблемами називаються ті, що відносяться до якоїсь конкретної сфери діяльності держави і притаманні окремим населеним пунктам чи невеликим природним об’єктам. Це, як правило, ті проблеми, що виникають у результаті різних аварій, поломок, місцевих соціальних конфліктів.

Поняття «локальний» відноситься до проблем більш високого порядку, коли проблема стосується окремих країн або значних територій. Це, як правило, сильні землетруси, катастрофічні повені чи, наприклад, громадянські війни в невеликих державах.

Регіональні проблеми торкаються того кола актуальних питань, що виникають у масштабі окремих континентів, великих соціально-економічних районів через загрозу населенню в досить великих країнах. Прикладами подібного можуть служити Чорнобильська трагедія з усіма її наслідками, кліматичні катаклізми на досить великих територіях, що охоплюють цілу низку країн.

І нарешті, глобальні проблеми охоплюють усю Земну кулю; причому не тільки ту частину, де безпосередньо проживають люди, а повністю всю її поверхню: Світовий океан, надра, атмосферу і навіть космічний простір, що потрапляє у сферу діяльності людини. Таким чином, коли говориться про глобальні проблеми, мається на увазі вся планета, а за найбільшу одиницю її розподілу приймається регіон. Причому кількість регіонів та їх масштаби визначаються характером розглянутих проблем. Наприклад, під час дослідження проблеми економічної відсталості у світовому масштабі звичай обмежуються розподілом усієї планети на два регіони – розвинуті країни і ті, що розвиваються. Під час розгляду демографічних, енергетичних або сировинних проблем кількість регіонів, як правило, зростає, що кожен раз визначається конкретними цілями дослідження.

При цьому важливо зазначити, що будь-яка проблема тільки тоді може вважатися глобальною, коли вона є актуальною для кожного регіону планети, тобто проявляється в кожному з них. Але проблеми одного чи декількох регіонів або події ще дрібнішого масштабу не завжди будуть глобальними. З цього випливає, що глобальні проблеми є в той же час і регіональними, але не всі проблеми, виявлені на регіональному рівні, є глобальними.

Може статися, що глобальні проблеми не будуть стосуватися окремих країн і навіть великих континентів. Скажімо, в Антарктиді, яка знаходиться на значній відстані від основних джерел забруднення людьми оточуючого середовища, стан повітряного чи водного басейну може бути задовільним, оскільки тут антропогенний вплив майже не відчувається. У свою чергу не всі локальні й окремі проблеми можуть мати безпосереднє відношення до глобальних, адже вони далеко не завжди загрожують існуванню всього людства.

Крім географічного критерію для визначення суто глобальних проблем у філософії та науці вводяться додаткові критерії, що характеризують їх з точки зору якості тих істотних особливостей, які їм притаманні. Серед цих особливостей виділяється, по-перше, те, що глобальні проблеми по своїй суті стосуються інтересів не лише окремих людей, але й долі всього людства.

По-друге, для їхнього подолання необхідні цілеспрямовані, узгоджені дії та об’єднані зусилля, принаймні, більшості населення планети.

По-третє, ці проблеми є об’єктивним чинником світового розвитку і не можуть бути проігноровані будь-ким.

По-четверте, нерозв’язаність глобальних проблем може привести в майбутньому до серйозних, можливо, навіть непоправних наслідків для всього людства і природних умов його існування.

Поряд із зазначеними нерідко вказується ще на деякі особливості глобальних проблем, які відрізняють їх від інших. Так, на відміну від регіональних, а тим більш локальних, глобальні проблеми більш інертні, тобто мають слабшу мобільність. Вони тривалий час формуються, перш ніж починають відповідати всім перерахованим вище критеріям глобальності.

Інша принципова особливість глобальних проблем полягає в тому, що всі вони знаходяться в такому складному взаємозв’язку, що вирішення однієї з них обов’язково зумовлене врахуванням впливу на неї інших складних проблем. Так, вирішення екологічних проблем пов’язане з рівнем освіти населення, технологією виробництва та ін.

Які причини виникнення глобальних проблем?

Деякі вчені пояснюють появу цих проблем з науково-технічним прогресом. Вони вважають, що в усіх нещастях людства винна технічна цивілізація, яку створили самі люди. Інші пов’язують причину виникнення глобальних проблем з руйнівними властивостями самої людини, з її природною агресивністю, відсутністю загальної мети розвитку, падінням моралі та ролі релігійної тощо.

Марксисти основною причиною появи глобальних проблем зазвичай називають приватновласницькі людські відносини. Вони, на їхню думку, призводять до соціально-економічної, політичної й ідеологічної поляризації суспільства, у результаті чого і складається суперечливе ставлення людей до природи і до себе.

Є й така точка зору, що пов’язує причину появи глобальних проблем у сучасній історії з егоїзмом і лінощами людей. Люди не прагнуть думати і робити що-небудь для інших поколінь, оскільки багато в чому некомпетентні у ставленні до майбутнього. Багато хто з них живе лише сьогоденням і тільки для себе.

Усі названі причини, пояснюючи появу глобальних проблем, можуть бути вирішеними, якщо вони розглядатимуться у взаємозв’язку і взаємозумовленості. Дійсно, як не прикро, люди часто націлені тільки на негайний результат і мало замислюються над майбутніми наслідками. Це ознака як безвідповідальності в житті, так і байдужості до себе та наступних поколінь.

Для визначення ступеня актуальності тієї чи іншої проблеми і співвідносності її з іншими, дослідники їх класифікують, виділяють в окремі групи.

Віднесення тієї чи іншої проблеми до якоїсь конкретної групи має умовний характер. Це тому, що будь-яка класифікація розглядається як один з варіантів реконструювання складної системи, оскільки так досягається краще розуміння діалектики взаємозв’язку різних глобальних проблем.

Які глобальні проблеми вважаються найгострішими?

Глобальні проблеми сучасності – єдина динамічна система, яка є відкритою (у неї можуть входити проблеми загальнолюдського значення, що виникають, а колишні, в міру їхнього вирішення, зникати). Звертаючи увагу на цю особливість, перший президент Римського клубу А. Печчеї писав, що багато проблем, які повстали перед людством, зчепилися між собою, подібно до щупалець гігантського спрута, обплутали всю планету. І кількість невирішених проблем збільшується, вони стають усе складнішими, сплетення їх усе заплутаніше, а їхні “щупальця” зі зростаючою силою стискають у своїх обіймах планету. Але яким би заплутаним не був клубок глобальних протиріч, його необхідно розплутати негайно за допомогою філософії та науки, щоб відрізнити причини від наслідків, істотне від несуттєвого для рішучих практичних дій.

Які ж глобальні проблеми є сьогодні найнебезпечнішими для людства? Дослідники виділяють, перш за все, так звані інтерсоціальні проблеми, що складаються з відносин між державами.

1. Проблема війни і миру. Усунення війни з життя суспільства і забезпечення міцного миру на Землі, за загальним визнанням, є найактуальнішою з усіх існуючих глобальних проблем. Причина цьому – наявність ядерної зброї, що відкрила реальну можливість знищення життя на Землі. З моменту застосування першої ядерної бомби (серпень 1945) почалася нова ера – ядерна, що потягла за собою кардинальні зміни в усіх сферах людського життя: в економіці, політиці, мисленні, у співвідношенні сил на світовій арені. Але з цього моменту вже не тільки окрема людина, але й усе людство стало на межу смерті. Друга світова війна виявилася останньою можливістю людства з’ясувати свої відносини військовими засобами, без загрози повного самознищення.

З появою атомної бомби, відзначав К. Ясперс, “кінець світу” став цілком реальним, а не фантастикою. Він попереджав, що в умовах ядерного конфлікту люди повинні усвідомити своє положення, що змінилося, і використовувати всі можливості, щоб запобігти загибелі життя на Землі. Наприкінці 80-х років з’явилася концепція “ядерної зими”, зміст якої полягає в тому, що у світі нагромадилося вже стільки ядерних зарядів, що їх досить для повного знищення всього живого. Після приведення в дію вони, крім прямого вражаючого впливу, піднімуть у повітря велику кількість пилу, диму і попелу, які огорнуть щільною завісою нашу планету, закривши її від сонячних променів. Це стане наслідком різкого зниження температури атмосфери і поверхні Землі, що приведе до заледеніння останньої. Концепція «ядерної зими» остаточно позбавила людей альтернативи у відповіді на запитання, чи зуміють вони усвідомити всю небезпеку і відійти від краю прірви, відмовившись від військового насильства в ім’я порятунку цивілізації.

Сьогодні перед людством гостро постала ще одна проблема, пов’язана з насильством, – тероризм. Події 11 вересня 2001 року в США примушують задуматися над глобальною небезпекою подібних дій. Справа в тому, що поодинокі чи масові терористичні дії окремих угрупувань можуть перетворитися у певні терористичні дії цілих країн, які володіють ядерною зброєю.

Світ без насильства та воєн і є тим тлом, без якого неможливе нормальне вирішення людством інших проблем. Суть вирішення проблеми руйнування – це подолання логіки розколу і конфронтації людства та перехід до логіки діалогу і співробітництва на основі загальнолюдських інтересів і цінностей. Ненасильницький світ є необхідною умовою для подальшого існування людського суспільства.

2. Екологічні проблеми. До них відносяться:

• забруднення літосфери, гідросфери, атмосфери, біосфери;

• зменшення товщини озонового шару, що охороняє все живе на планеті від впливу ультрафіолетових променів Сонця;

• виникнення «парникового ефекту», у результаті якого відбувається глобальне потепління на планеті;

• зменшення кількості рослинного і тваринного світу.

Усе це, по суті означає руйнування біосфери як природного середовища існування людства. Екоекстремізм людини приведе, за оцінкою вчених, до втрати в наступні 50 років від чверті до половини біологічного екопотенціалу нашої планети. За нинішніх темпів вирубки лісів і споживання органічного палива температура на Землі підніметься до 2100 року на 6 градусів, а рівень води у Світовому океані зросте на 5 – 7 метрів.

Ці проблеми загострюються жорсткою економічною конкуренцією між державами за володіння природними ресурсами. На сьогодні у людства виникла нагальна потреба у прийнятті концепції керованого розвитку, що означало б твердий контроль за господарською діяльністю і витратою природних ресурсів. Проблема збереження природи вимагає поєднання політики й економіки, моральності і простого здорового глузду.

3. Енергетичні та сировинні проблеми. Проблеми забезпечення людства енергетичними і сировинними ресурсами стали глобальними тому, що складають основу матеріального виробництва і відіграють вагому роль у житті людини. Ці ресурси поділяються на поновлювані, що постійно відтворюються природним або штучним шляхом (гідроенергія, деревина, енергія Сонця), і непоновлювані, кількість яких обмежена природними запасами (нафта, вугілля, природний газ тощо). Підраховано, що світових запасів вугілля вистачить лише на 200 років, газу – на 57, а нафти на 32 роки. В історичному масштабі це зовсім небагато.

Значна частина наявних запасів зосереджена в родовищах, що залягають у складних геологічних умовах. Якщо ще недавна люди добували багато корисних копалин відкритим способом або на глибині, що не перевищує 600 м, то тепер виникає потреба розробляти родовища на глибині 8 – 10 км або на дні океану. А це вимагає не тільки великих капіталовкладень, але й нової техніки і технологій для їхнього видобутку і переробки. Тому стає необхідним не тільки розвивати безвідходні технології, але й розумно використовувати ті ресурси, які людство вже споживає. У вирішенні цієї проблеми необхідно керуватися такими принципами:

• від концепції невичерпності варто перейти до концепції крайньої обмеженості природних ресурсів;

• темпи розвитку природи і суспільства повинні бути врівноваженими;

• люди мають орієнтуватися не на штучні, а на природні умови свого існування.

4. Демографічна проблема. Однією найбільш важливих турбот сучасного суспільства неконтрольоване зростання населення, що створює в багатьох регіонах планети перенаселеність. Підстави для занепокоєння цілком реальні. Про це свідчать такі факти: за останнє тисячоліття населення Землі збільшилося в 15 разів і сьогодні складає 6,5 млрд. Причому перше подвоєння відбулося за 700 років, друге – за 150 років, третє – за 100 років і останнє – менш ніж за 40 років.

Учені пророкують збільшення людей на планеті до 2100 року до 10-12,5 млрд. Це різко загострить проблему житла, харчування, освіти, охорони здоров’я, збільшить навантаження на природне середовище, приведе до конфліктів і нестабільності у світовому суспільстві та інших негативних наслідків. Невипадково одним з головних гріхів сучасного людства К. Лоренц називає перенаселеність Землі. При цьому, підкреслює він, цей фактор змушує людину захищатися від надмірних соціальних контактів і, крім того, збуджує агресивність людей унаслідок скупчення в тісному просторі.

Найбільший приріст населення дають країни Азії, Африки і Латинської Америки. Це приводить до різкого поділу у світі на країни багаті й бідні, розвинені й відсталі.

5. Гострою є проблема встановлення нового міжнародного порядку. Вона займає особливе місце в системі глобальних проблем сучасності, оскільки в ній приховані могутні фактори дестабілізації всієї системи сформованих міжнародних відносин. Ця проблема нерідко характеризується ще як протистояння між “багатою Північчю” і “бідним Півднем”. На сьогодні співвідношення прибутків цих груп країн складає приблизно 60:1. Смертність у розвинених країнах світу приблизно 12 чоловік на одну тисячу населення, а в тих, що розвиваються, – близько 67. Розв’язання цієї проблеми неможливе без узгоджених зусиль усього світового співтовариства.

Комплекс названих проблем сучасного людства і їхня ієрархія сказаним не вичерпується. Сюди також можна віднести й такі, як наркоманія й алкоголізм, стан охорони здоров’я, падіння моральних цінностей. Усі проблеми, взяті разом, характеризують сучасне людство як єдине і взаємозалежне співтовариство. Гострота і масштаби цих проблем наполегливо актуалізують питання про духовне і фізичне виживання і збереження людського роду.