2. Які головні функції культури?

Відлучення будь-якої частини населення від культурних досягнень (сучасної продукції виробництва, освіти, мистецтва, демократичних свобод тощо) робить її обмеженою в культурному плані. Тому необхідне повне функціональне розгорнення культури.

Головні функції культури:

1. Перетворювальна функція: культура є, перш за все, засобом задоволення потреб людства, створення відповідних умов і організації життя, яких не надає природне середовище. Люди перетворюють, змінюють світ і себе, щоб досягнути кращого рівня життя.

2. Орієнтувальна функція, адже завдяки таким елементам культури, як знання, освіта, технології, навички, досвід тощо, люди можуть змінювати дійсність у бажаному напрямку, свідомо забезпечувати потреби – як індивідуальні, так і суспільні.

3. Комунікативна функція виявляється через мову, освіту, засоби масової інформації, Інтернет та ін., що веде до обміну досягненнями культури, кращої організації життя, викликає взаємопорозуміння окремих людей і народів.

4. Виховна функція: культура регулює поведінку людей через систему норм, принципів і зразків життя.

5. Функція соціалізації: під впливом культури людина відчуває необхідність спільних дій з іншими людьми, дає собі соціальну оцінку й усвідомлює свою відповідальність за стан суспільства.

Через функціональний прояв культура “олюднюється”, стає надбанням конкретних людей, населення в цілому. Від рівня причетності суспільства до загального стану культури, засвоєння ним її досягнень залежать стосунки як великих груп людей, так і окремих індивідів.

Форми функціонального прояву культури:

1. культура суспільних відносин: правових, політичних, моральних, релігійних, сімейних, побутових тощо;

2. світоглядна культура: прогресивність або реакційність ідей, теорій, поглядів, різноманітних учень, концепцій, доктрин, які є в суспільстві;

3. культура діяльності: навчання, виконання професійних обов’язків, громадських зобов’язань;

4. культура поведінки: у гостях, на вулиці, удома, серед друзів тощо.

Таким чином, культура є узагальненим результатом творчої діяльності людей для забезпечення кожного індивіда і суспільства всім необхідним, для задоволення різноманітних потреб через сутнісну самореалізацію. У глобальному масштабі йдеться про світову культуру як сукупність усіх типів культур, їх діалектичну єдність і цілісність на певному історичному етапі розвитку людства.

У цілому функціональність культури – процес суперечливий. На перший погляд, суперечливий він за своєю суттю, оскільки творення культури відбувається завдяки усвідомленій і цілеспрямованій діяльності людей незалежно від того, на якому історичному рівні вони знаходяться. У той же час неоднаковий стан культурних здобутків різних народів робить загальнолюдську культуру дуже різноманітною за змістом. Навіть на початку третього тисячоліття поряд із країнами з високим рівнем культурних досягнень наявні племена, які ще не вийшли з первісної культури.

Крім того, суперечливість культуротворчого процесу очевидна завдяки його прогресивним і регресивним тенденціям. Наразі сучасна науково-технічна культура сприяє самореалізації людини, покращено добробуту тощо. Але ж культура сьогодні здійснює страшний тиск на довкілля і несе загрозу для життя. Вихід тут мають знайти самі люди.