2. Типи інкасо

Існують такі типи інкасо: чисте і документарне.

Чисте інкасо — інкасо, в якому задіяні лише фінансові документи (переказні та прості векселі, чеки та інші подібні документи, що ви­користовуються для отримання платежів).

Найпоширенішим документом є тратта (переказний вексель). Згідно з чистим інкасо, комерційні (транспортні) документи, які належать до тратти, можуть бути передані та надіслані безпосередньо імпортеру, минаючи банк. Коли транспортний документ (коносамент) передається безпосередньо імпортеру, він стає власником товаророзпорядчих документів. Ці транспортні документи називають такими, що «безпосередньо передаються».

Коносамент (франц. connaissement, від connaitre — знати, розуміти) — документ, який видасться перевізником вантажу йо­го відправнику, посвідчує прийняття вантажу до перевезення та містить зобов'язання доставити вантаж у пункт призначення і пе­редати його отримувачу.

Передатний напис (індосамент) перевізника або банку-ремітента (інкасуючого банку) в таких випадках не обов'язковий.

Індосамент (нім. tndossament, від лат. in — на і dorsum — спина) — передатний напис на зворотному боці векселя, чека, коносамента та деяких інших цінних паперів, який засвідчує передання прав за цим документом від однієї особи до іншої.

В цьому разі імпортер стає власником товарів до опла­ти або акцепту тратти шляхом оплати транспортній ком­панії фрахту (якщо фрахт сплачує покупець) і відповідних витрат. Отже, роль банку експортера (банку-ремітента) по­лягає лише в пересиланні тратти інкасуючому банку для оплати або акцепту.

Документарне інкасо — інкасо, яке передбачає надсилання ра­зом із фінансовими комерційних (транспортних) документів.

Види і кількість примірників документів мають визна­чатися вимогами країни-імпортера. Якщо такі дані відсут­ні у зовнішньоторговельному контракті, то експортер по­винен завчасно з'ясувати ці питання у консульському представництві країни-імпортера.

До таких документів належать:

— термінова тратта або тратта на пред'явника;

— коносамент або інший транспортний документ;

— комерційні рахунки-фактури або інвойс;

— свідоцтво про походження;

— страхові поліси або сертифікати тощо.

За наявності в українського банку відповідної валютної (генеральної) ліцензії та здійсненні ним самостійної робо­ти з інкасо перевірений комплект наданих документів над­силають інкасуючому банку разом з першим примірником інкасового доручення.

Згідно з документарним інкасо банк експортера (банк-ремітент) надсилає документи та свої інструкції із вказів­ками щодо стягнення інкасо, на які є запит експортера, до банку в країні імпортера (інкасуючого банку). Ці інструк­ції визначають терміни та умови видачі документів імпор­терові. Імпортер отримує документи тільки після виконан­ня певних умов. Порівняно з чистим інкасо при викорис­танні документарного експортер менше ризикує, тому що пересилання товаророзпорядчих документів захищене, якщо оригінальні копії коносамента чи транспортного до­кумента відправляють інкасуючому банку або передають за його вимогою. Після виконання імпортером усіх умов інкасуючий банк передає коносамент імпортеру.