1. Адреса платника.

2. Спосіб вручення документів.

3. Документи.

4. Адреса банку.

5. Вексель.

6. Стягнення комісійних.

7. Зазначення адреси третьої особи.

8. Особливі зауваження.

9. Кредитний рахунок.

10. Підпис.

При складанні інкасового доручення продавець обов'язково повинен пересвідчитися:

— у зазначенні повної і точної адреси платника;

— у чітко вказаному способі вручення документів;

— у наявності всіх документів, що вимагаються покуп­цем або узгоджені в договорі про купівлю-продаж;

— у врахуванні нормативів країни-імпортера при вис­тавленні документів;

— у повному та правильному заповненні документів;

— у використанні однакових позначень та номерів в усіх документах і збіганні їх з маркуванням на упаковці;

— в однаковому записі в усіх документах назв портів відправлення та прибуття, а також назви судна;

— у належному підписанні усіх документів;

— у наявності передатних написів (у разі необхідності) на зворотному боці коносамента, страхового документа та векселя;

— у можливості зазначення точної адреси інкасуючого банку;

— у тому, чи повинен платник сплачувати всі комісій­ні та компенсувати витрати з інкасо, спричинені банку-ремітенту та інкасуючому банку. Якщо так, то необхідна від­повідна вказівка в інкасовому дорученні;

— у можливості зазначення представника в країні ім­портера, який в разі неплатежу дбає про товар (адреса тре­тьої особи). В такому разі інкасуючий банк повинен мати дані, чи може він приймати від цього представника вказів­ки, та які саме;

— у необхідності зазначення вказівки банку про заяв­ления протесту в разі несплати або неакцепту;

— у необхідності оголошення протесту через несплату акцептованої тратти;

— у можливості інкасуючого банку дати платникові дозвіл на огляд товару та взяття проби;

— у необхідності врахування в платежі (в разі операцій в іноземній валюті) витрат, пов'язаних з укладанням тер­мінового контракту, для страхування валютного курсу;

— у точному зазначенні рахунка для кредитування ін­касованої виручки;

— у підписанні інкасового доручення.

Перевірка документів. Перед тим як подати своєму банку інкасове доручення, довіритель повинен перевірити повноту та правильність заповнення документів. Банк не повинен робити цього, його завдання полягає лише в пере-данні документів, а також у кваліфікованому та правиль­ному виконанні інкасового доручення. Однак банк переві­ряє наявність усіх наведених у дорученні документів.

Особливу увагу довіритель повинен звернути на:

— наявність усіх документів, яких вимагає покупець, або обумовлених в угоді про купівлю-продаж;

— врахування при виставленні документів розпоря­дження країни-імпортера;

— правильність оформлення та візування документів;

— наявність передатних підписів (якщо це необхідно) на зворотному боці коносамента, страхового документа або векселя

Для передачі достатньо передатного підпису, якщо до­кументи видані «за наказом».

Передання документів інкасуючому банку. Банк-ремітент передає документи з необхідними інструкціями банку в країні платника. Цей банк безпосередньо представляє до­кументи платнику. Тобто банк-ремітент доручає предста­вити документи іншому банку. Інкасуючий банк, що пред­ставляє документи платнику, називають представляючим банком.

Подання документів платнику та платіж (фаза 3)

Представляючий банк інформує платника про надхо­дження до нього документів, застосовуючи для цього авізо.

Авізо (nan. aw/so — повідомлення) — офіційне поштове чи теле­графне повідомлення банку про здійснення платежів або зміну стану взаємних розрахунків.

У повідомленні представляючого банку (авізо) платник знаходить необхідні дані про відвантажений йому товар. Авізо свідчить про можливість на підставі документів, які має банк, отримати товар та сплатити мито. При бажанні платник може перевірити документи в представляючому банку. Але банк без спеціального розпорядження довірите­ля не може дозволити огляд товару, який прибув за місцем призначення.

Якщо платник оплатив документи, то представляючий банк негайно передає отриману виручку банку-ремітенту. Однак в країнах з обмеженою конвертованістю валюти це не так легко, якщо в розпорядженні імпортера немає пот­рібної за умовами інкасо валюти. Тому, для того щоб він міг негайно розпоряджатися товаром, можна документи вручити проти депонування суми у вітчизняній валюті, а також проти виставлення покупцям гарантії валютного ризику.

Представляючий банк переказує виручку банку-ремі­тенту як тільки в його розпорядження надходить необхід­на сума валюти. Можливу курсову різницю повинен від­шкодувати платник.

За інкасо «документи проти акцепту» акцептований вексель після отримання документів трасатом (залежно від інструкцій довірителя) залишається в інкасуючому банку або повертається банку-ремітенту. Останній передає вексель своєму довірителю, який дисконтує його або може отримати належну суму при настанні терміну платежу. За середнього терміну дії векселя за певних обставин можли­ві форфейтування (див. розділ 9) або перефінансування.

У такий спосіб документарне інкасо виконує своє зав­дання: покупець за допомогою документів отримав товар, а продавець, за дотримання інкасової форми розрахунків, отримав свої гроші.