1.3 Розрахунок оптимальної висоти труби, яка забезпечує дотримання гранично допустимого викиду

Визначити мінімальні висоти труб для викидів етилового спирту, що викидаються заводами з різних виробництв в Черкаської області (, А=180. Дані наведені в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 – Вихідні дані для курсової роботи

Назва шкідливих речовин	ГДВ, г/с	Діаметр гирла труби, D,м	Швидкість виходу газів,0, м/с	Темпера-тура викиду газів	Темпе-ратуранавко-лиш-нього повітря	ГДКмр, мг/м^3	Фонова концент- рація, мг/м^3
Етиловий спирт	0,56	5,0	9,0	60	25	5,0	0,05

Розв’язок

1.Визначаємо об’єм газоповітряної суміші:

V= ₀ = (3,14 5²/4) ∙ 9,0 = 176,6 м³/с.

2. Визначаємо значення Н за формулою:

Н = [ А·М·F··D / 8V₁· (ГДК - С_ф)]^3/4 =(180·0,56·3·1·5,0/8·176,6·4.95)^3/4 = 0,31м

3. Визначаємо значення V_м :

V_м= 1,3·₀· D / Н = 1,3·9,0·5,0/0,31 = 188,7

4. Так як викид гарячий(∆T> 0), то обраховуємо ₀:

₀ = 9,0· =10,71

5. Оскільки H>₀, то H=0,31м

Висновок: Так як можна вважати, що оптимальна висота труби складає 0,31м.

1.4 Розрахунковий метод визначення класу небезпеки промислових відходів

Розрахувати клас небезпеки промислових відходів за даними наведеними в таблиці 1.5.

Визначаємо індекси токсичності кожного хімічного інгредієнта:

К₁ = lg(LD₅₀ )/ (S + 0,1F + С_в); (1.3)

Таблиця 1.5 – Вихідні дані для курсової роботи

Назва інгредієнта	Хімічна формула	Вміст інгредієнта, %	LD50	Розчинність у воді,/100 г, S	Коефіцієнт леткості, F
Оксид ванадію	V2O5	30	23,4	0,07	0
Хлорид ртуті	HgCl2	40	175	6,6	0,0013
Сульфат кадмію	CdSO4	30	47	76,4	0

K[V₂O₅] = lg23,4 / (0,07+0,1×0+0,3) = 2,9

K[HgCl₂] = lg175 / (6,6+0,1×0,0013+0,4) = 0,32

K [CdSO₂] = lg47 / (76,4+0,1×0+0,3) = 0,02

Перевіряємо умову 2K1 >K3: 2 • 2,4 = 4,8

Оскільки умова виконується, то для розрахунку береться два індекса K для інгредієнтів.

Визначаємо сумарний індекс небезпеки:

К_∑ = ( 1/n²) ∙ ∑К_і= (1/2²)∙ (0,32+0,02) = 0,085

Висновок: У цьому разі К_∑ = 0,085 тому відходи з хімічного підприємства належать до I класу небезпеки . Для зниження небезпечності потрібно проводити заходи, які спрямовані на поліпшення умов на виробництві.

1.5 Загальний принцип встановлення гранично допустимого скиду для водотоків

Розрахувати ГДС (г/с) і допустиміконцентраціїкеросину у стічних водах, якіскидаються в бистріньріки. Вихіднідані для розрахунківнадано в таблиці 1.6.

Таблиця 1.6 – Вихіднідані для розрахунку ГДС

Забруднююча речовина	Витра-та річко-вої води, м3/с	Швид-кість течії, м/с	Глибинарічки, М	Фонова концентрація, мг/л	Витрата стічних вод, м3/с	Відстань до створу, км	ГДК мг/л	Коефіці-єнт покрученості річки
сульфат	450	1,5	2,5	128,5	37,8	3	300	2,0

1. Визначаємо коефіцієнт турбулентної дифузії D:

D = V_срН_ср / 200 = 1,5∙ 2,5/200 = 0,018

2. Визначаємо коефіцієнт, що враховує гідравлічні умови змішуванняα:

α = εφ= 1,5 ∙ 3 = 0,117

3. Розраховуємо проміжний коефіцієнт β:

_{β=e-a- = e-0,117 = 0,17}

4. Розраховуємо коефіцієнт змішування γ:

γ = (1 – β) / [1 + β ∙Q /q]= (1 – 0,17) / (1+0,17∙450/37,8) = 0,4

5. Визначаємо кратність розбавлення n:

n = (γQ + q) /q= (0,4∙450+37,8) / 37,8 = 5,76

6. Визначаємо допустиму концентрацію сульфату у стічних водах ( С_ст):

С_ст = n∙(ГДК – С_в) + С_в= 5,76 ∙ (300 – 128,5) + 128,5 = 1116 мг/л

7. Розраховуємо гранично – допустимий скид:

ГДС = С_ст∙q= 1116∙37,8= 42184,8 г/с

Висновок: Допустима концентрація сульфату у стічних водах складає 1116мг/м³, а ГДС дорівнює 42184,8 г/с.

2 ОЦІНКА ТА НОРМИ РАДІАЦІЙНОГО ВПЛИВУ НА БІОТУ

2.1Загальні положення

Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів (далі - санітарні норми і правила) встановлюють вимоги до умов праці працівників, що займаються виготовленням, експлуатацією, обслуговуванням та ремонтом обладнання, при роботі якого виникають постійні магнітні поля (далі-ЕМП) та електромагнітні випро­мінювання (далі - ЕМВ) у діапазоні частот від 50,0 Гц до 300,0 ГГц.

Робоча зона - простір заввишки до 2 м над рівнем підлоги або площини, на яких розташовані місця постійного або тимчасового перебування працівників.

Постійні магнітні поля, а також змінні ЕМП на частоті 50 Гц нормуються за магнітною (Н) та електричною (Е) складовими ЕМП. Одиницею напруженості магнітного поля є ампер на метр (А/м), електричного поля -вольт на метр (В/м).

Граничнодопустимі рівні електромагнітних полів: ГДР електромагнітних полів промислової частоти (50 Гц) ГДР електричних полів частотою 50 Гц визначаються залежно від часу дії цього фактора на організм людини за робочу зміну. Перебування в електричному полі напруженістю до 5 кВ/м включно допускається протягом 8 годин робочого дня.

У звязку з тім, що напруга, яка використовується в електрозварювальних установках,не перевищує 660 В, рівень електричного поля на робочих місцях зварників не перевищує граничнодопустимих значень. Рівні напруженості магнітного поля частотою 50 Гц при постійному впливі не повинні перевищувати 1,4 кА/м протягом робочого дня (8 год).

Таблиця2.1 – Час перебування людини в магнітному полі напруженістю понад 1,4 кА/м регламентується .

Час перебування персоналу, год	1	2	3	4	5	6	7	8
Напруженысть магнытного поля, А/м	6,0	4,9	4,0	3,2	2,5	2,0	1,6	1,4
Магнітна індукція, мТл	7,5	6,13	5,0	4,0	3,13	2,5	2,0	1,75

ГДР для змінного магнітного поля частотою 50 Гц при локальному впливі на кисті рук визначається за формулою:

Нгд лок=Нгд заг×5

де Н_{гд лок} – ГДР змінного магнітного поля частотою 50 Гц при локальному впливі

(кисті рук), А/м;

Н_ГДЗАГ – ГДР змінного магнітного поля частотою 50 Гц при загальному впливі (табл.1), А/м.

2.1.1 3агальні вимоги до проведення вимірювань та гігієнічна

оцінка результатів досліджень.

Оцінка рівнів дії постійних магнітних полів, а також змінних ЕМП у діапазонах частот 50 Гц, 1 кГц-300 МГц здійснюється шляхом вимірювання напруженості електричної і магнітної складових Ем. Якщо установка має декілька робочих режимів, що відрізняються параметрами генерації, видом і розміщенням робочих елементів або випромінювальних систем та ін., вимірювання проводиться в кожному режимі при максимально використаній потужності. Якщо на робочому місці працюючого можливе опромінювання від декількох установок, що працюють одночасно, інтенсивність його має бути оцінена для кожного з вимірюваних джерел. Апаратура, яка використовується для санітарно-гігієнічних досліджень рівнів ЕМП повинна мати свідоцтво про метрологічну повірку.

Приміщення у яких розміщуються установки, які є джерелами ЕМП, повинні відповідати вимогам, діючих санітарних норм щодо проектування промислових підприємств і за своїм планувальним рішенням відповідати характеру виконуваних у них технологічних процесів. Рівні освітлення, опалення і вентиляції приміщень повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил.

Метеорологічні умови в приміщеннях, наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин, рівень шуму, а також інших несприятливих факторів виробничого середовища повинні відповідати вимогам, указаним у відповідних нормативних документах, затверджених Міністерством охорони здоров'я України.

устаткування, яке є джерелами ЕМП, залежно від конструкції, призначення, потужності й умов використання, можуть розміщуватись як в окремих, спеціально призначених приміщеннях, так і в загальних приміщеннях, включаючи розміщення в поточних лініях, при дотриманні вимог розділу 4 санітарних норм і правил. При розміщенні устаткування і організації робіт щодо його обслуговування слід, крім цих санітарних норм та правил, також керуватись: будівельними нормами і правилами;правилами влашування електроустановок;

правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів і правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів.

Захисні засоби повинні відповідати вимогам правил використання і випробування захисних засобів, які використовуються в електроустановках. Допускається при погодженні з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду проведення робіт щодо настроювання і регулювання апаратури, яка є джерелом ЕМП, в екранованих приміщеннях. Робочі площі та об'єми екранованих приміщень повинні встановлюватись, виходячи з габаритів оброблюваних виробів, з урахуванням вимог безпеки при роботі з високою напругою і санітарних норм проектування промислових підприємств. Для унеможливленім перевищення ГДР за рахунок відбитого випромінювання стіни, стелю і підлогу екранованих приміщень необхідно покривати матеріалами, що поглинають ЕМВ до допустимих рівнів.

Засоби захисту слід використовувати при всіх видах робіт, якщо умови останніх не відповідають вимогам розділу 4 цих санітарних норм і правил. Захист персоналу від дії ЕМП досягається шляхом проведення організаційних, інженерно-технічних заходів, а також використання засобів індивідуального захисту.До організаційних заходів належать: вибір раціональних режимів праці установок, обмеження місця і часу перебування персоналу в зоні опромінювання і т.ін.

Інженерно-технічні заходи включають раціональне розміщення обладнання, використання засобів, які обмежують надходження електромагнітної енергії на робочі місця персоналу (поглинальні матеріали, екранування).

До засобів індивідуального захисту належать захисні окуляри, щитки, шоломи, захисний одяг (комбінезони, халати з металовмісної тканини; окуляри з металовмісним склом).

Засіб захисту в кожному конкретному випадку повинен визначатись з урахуванням робочого діапазону частот, характеру робіт, необхідної ефективності захисту.Особи (фахівці), які проводять дослідження електромагнітних випромінювань, повинні мати засоби індивідуального захисту від впливу ЕМВ.На кожний засіб захисту повинна бути складена технічна документація з відміткою про призначення та діапазон частот, у яких цей засіб захисту може бути використаний, допустимої потужності розсіювання, забезпеченої ефективності захисту за всім діапазоном частот, на який розраховано використання даного засобу. У діапазонах частот 50 Гц, 1 кГц - 300 МГц (розробка, використання, випробування, експлуатація установок для термообробки матеріалів, засобів зв'язку, фізіотерапевтичної апаратури) захист.

Службові приміщення на території об'єкта слід розміщувати переважно в місцях, захищених від ЕМП ("радіотінь", "мертва зона"), орієнтувати так, щоб було унеможливлене опромінювання вікон і дверей, у разі необхідності - екранувати. Маршрути руху персоналу на території об'єкта слід установлювати таким чином, щоб унеможливити опромінювання при рівнях, що перевищують граничнодопустимі. Зони випромінювання з ЩПЕ вище 10 Вт/м² (1000 мкВт/см²) повинні бути позначені спеціальними попереджувальними знаками.