2.4.2 Радіоадаптація.

Радіоадаптація полягає в підвищенні радіостійкості організму після його опромінення в малій дозі. Вперше це явище було виявлено на лімфоцитах людини й дістало назву феномена адаптивної відповіді лімфоцитів людини на дію іонізуючої радіації. Феномен адаптивної радіорезистентності виявлено в бактерій, лімфоцитів (у культурі) людини, кролика, клітин кісткового мозку in vivo й in vitro, спер­матозоїдів, клітин китайського хом'ячка, фібробластів, диплоїдних і гаплоїдних дріжджів, у рослин та деяких інших біологічних об'єктів.

Найчастіше про адаптивну відповідь судять за виходом хромо­сомних аберацій або за утворенням мікроядер. Проте й за іншими Критеріями радіаційного ураження чітко виявляється адаптивна від­повідь організму на попереднє опромінення в малій дозі.

Прояв радіоадаптації властивий біологічним системам різного рівня: від клітин до цілісних організмів вищих тварин. Наприклад, унаслідок опромінення щурів у дозі 5 сГр їхня радіостійкість збіль­шується, що виявлялося через місяць після передавання малої дози в дослідах із гострим опроміненням у високих дозах.

Радіоадаптаційна відповідь біологічного об'єкта на опромінення в малій дозі виявляється в експериментах, що здійснюються за такою схемою:

Опромінення Опромінення у високих

в малій дозі дозах для визначення

радіостійкості

Малу дозу називають адаптувальною, високу — тестувальною. Змінюючи інтервал часу At між опроміненнями в цих дозах, визнача­ють час, протягом якого формується підвищена радіостійкість (адап­тивна відповідь, або радіоадаптаційний синдром), а також час, про­тягом якого зберігається індукована радіостійкість. Інтенсивність радіоадаптаційного синдрому оцінюють фактором підвищення дози (ФПД) — коефіцієнтом, чисельне значення якого показує, в скільки разів слід збільшити дозу після розвитку радіоадаптації, щоб ефект був такий самий, як у разі опромінення біологічного об'єкта, котрий не зазнав впливу адпатувальної дози.

Радіоадаптація проявляється в підвищенні радіостійкості, яку оцінюють за різними критеріями — виживаністю організмів або клітин, виходом хромосомних аберацій, частотою виникнення точ­кових мутацій, утворення мікроядер, здатністю до утворення колоній клітин у культурі, клоногенною здатністю клітин, інтенсивністю репарації ДНК від одно- або двониткових розривів. Наприклад, адаптивну відповідь стовбурних клітин кісткового мозку оцінюють за утворенням макроколоній у селезінці.

Дози, які здатні викликати адаптивну відповідь, — незначні: для колонієтвірних клітин селезінки мишей, а також інших тварин вони становлять 0,3...5 сГр, для рослин — 1

ВИСНОВКИ

НРБУ-97 є основним державним документом, що встановлює систему радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих рівнів опромінення як для окремої людини, так і для суспільства взагалі і є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами, які проводять практичну діяльність з джерелами іонізуючого випромінювання.

НРБУ-97 поширюються на ситуації опромінення людини джерелами іонізуючого випромінювання в умовах:

- нормальної експлуатації індустріальних джерел іонізуючого випромінювання;

- медичної практики;

- радіаційних аварій;

- опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження.

.

Відповідальність за виконання НРБУ-97 покладається на:

- фізичні та юридичні особи, незалежно від форм власності та підпорядкованості які виробляють, переробляють, застосовують,зберігають, транспортують, здійснюють поховання, знищення чиутилізацію джерел іонізуючого випромінювання, а також проектують роботи з ними;

- керівників та посадових осіб органів Державної виконавчої влади і організацій, які планують та реалізують контрзаходи вчастині Норм, що стосується обмеження опромінення при радіаційних аваріях та опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження.

Особи, які допустили протиправні дії з джереламиіонізуючих випромінювань, чи не планують або не реалізуютьконтрзаходи по зменшенню рівнів опромінення до регламентованихНРБУ-97 величин, притягуються до відповідальності відповідно дочинного законодавства України. 2-5 З моменту офіційногоопублікування Норм радіаційної безпеки України, дія НРБ-76/87

відміняється.

Першопричиною радіаційних ефектів є поглинання енергії випромінювання опромінюваним об'єктом, і доза, як міра поглиненої енергії, є основною дозиметричною величиною. Тому, основною фізичною дозиметричною величиною, що використовується для оцінки міри дії випромінювання на середовище, є поглинена доза випромінювання. Поглинена доза випромінювання (D) - це величина що визначається енергією випромінювання (Дж) поглинаємою одиницею маси (кг) опромінюваної речовини. За одиницю дози в системі СІ прийнятий грей (Гр):D = 1Дж/1кг=1 Гр.Грей це така доза іонізуючого випромінювання, при якій ділянці речовини масою 1 кг передається енергія 1 Дж. Позасистемною одиницею є "рад". 1 рад = 0,01 Гр.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. В.М. Лапін. Безпека життєдіяльності людини. - Київ - Львів, 1999 р.

2. Допризовна підготовка (за ред. М. І. Томчука). - Киів, 1997 р.

3. Авсеєнко В.Ф. Дозиметричні и радиометричні прилади та вимірювання.

Київ, 1990 р.

4. Г.О. Біляшевський, Р.С. Фурдуй. Основи екологічних знань. - Київ, 1997 р.

5. Медична бібліотека сервера Medlinks.ru

6. Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».