Назва таблиці
|
Головка |
|
|
|
Заголовки граф (колонок) | ||
|
|
|
|
|
|
|
Підзаголовкиграф |
|
|
|
|
|
|
|
Рядки |
|
|
|
|
|
|
|
(горизонтальні ряди) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Боковик (графа для заголовка рядка) |
Графи (колонки) |
| |||
Рис. Структурна схема таблиці
Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі сторінки, таблицю ділять на частини, розміщуючи одну частину під другою, або рядом, або зробивши перенос частини таблиці на наступну сторінку, повторюючи у кожній частині таблиці її головку та боковик.
При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик замінити відповідно номерами граф або рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.
Слово „Таблиця ___” вказують один раз з права над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: „Продовження табл. __” з вказівкою номера таблиці.
Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.
Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. Наприкінці заголовків та підзаголовків таблиць крапки не ставляться. Заголовки та підзаголовки граф вказують у однині.
Закінчувати розділ, підрозділ, пункт, підпункт таблицею без наступного за нею тексту, що її пояснює не допускається.
Переліки.
Переліки, за необхідності, можуть бути наведені усередині пунктів чи підпунктів. Перед переліком ставиться двокрапка.
Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).
Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).
Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розміщення переліків першого рівня.
Виноски.
Пояснення до окремих даних, що наведені у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками.
Виноски позначаються надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою.
Нумерація виносок – окрема для кожної сторінки.
Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, цифри, символа, речення, до якого дають пояснення та перед текстом пояснення.
Текст виноски розміщують під таблицею, або наприкінці сторінки та відокремлюють від таблиці або тексту рискою довжиною 30 – 40 мм., що проведена у лівій частині сторінки.
Текст виноски починають з абзацного відступу та друкують через один інтервал. Наприклад:
Цитата у тексті: „Концепція трансформації … - холдинг1)”.
Відповідна виноска:
________________________________
1)Холдинговою компанією є підприємство, що володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств.
Формули, рівняння, графіки, діаграми.
Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, де вони згадуються, посередині сторінки.
Вище та нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.
Формули та рівняння у роботі (за виключенням формул та рівнянь, що наведені у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією у рамках розділу.
Номер формули або рівняння складається з номеру розділу та порядкового номеру формули або рівняння, що розділені крапкою, наприклад: формула (1.3) – третя формула першого розділу.
Номер формули або рівняння записують на рівні формули або рівняння у круглих дужках у крайньому правому положенні в рядку.
Пояснення значень симовлів та числових коефіцієнтів, що входять у формулу або рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою в тій же послідовності, в якій вони наведені у формулі або рівнянні.
Пояснення значення кожного символу та числових коефіцієнтів слід наводити з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Наприклад:
Цитата у тексті: „Оптимальний обсяг виробництва повинен бути ....., тобто:
,
(3.1)
де р - цінапродукції;
Р- обсяг продукції;
n – кількість факторів виробництва;
i – порядковий номер фактора виробництва;
Vi–обсяг і – го фактора виробництва;
рi–ціна i-го факторавиробництва”.
Переносити формули або рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, що виконуються, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули або рівняння на знакових операціях множення використовують знак „5”.
Формули, що йдуть одна за іншою та не розділені текстом відокремлюють комою.
Наприклад:
А = В + С, (3.2)
В = А – С. (3.3)
Знаки (математичні та ін.) слід використовувати тільки у формулах. У тексті вони пишуться словами. Виключення складають знаки „+” та „-„ біля цифри. Слід писати „Температура змінюється від –150до +150С”.
Знаки „№”, „%” та т. ін використовуються тільки біля цифри або літерному знаку, у інших випадках вони пишуться словами. Допускається писати знаки „№”, „%” не біля цифр – у заголовках таблиць, наприклад „№ п/п”, „у %”.
В залежності від об’єкту, задач та розмірів показників, що зіставляються у роботі можуть бути використані різні графіки та діаграми.
Найбільш часто використовуються лінійні та площинні діаграми (секторні, стовпчикові, колові та ін.).
Стовпчикові (стрічкові) діаграми використовуються для зіставлення однотипних величин, для зображення динаміки, а також структури явища.
Стовпчикові (стрічкові) діаграми будуються у вигляді прямокутників, що розміщені вертикально (горизонтально). Висота стовпчика (довжина стрічки) повинна відповідати рівню явища, що зображується.
При побудові стовпчикових (стрічкових) діаграм необхідно дотримуватись наступних правил:
- стовпчики (стрічки) повинні бути однакової ширини;
- їх слід розміщувати на однаковій відстані один від другого, або впритул один к другому, або так, щоб вони частково накладались один на другий;
- слід не допускати розривів;
- разом з масштабною шкалою слід розміщати цифрові написи.
Квадратні та колові діаграми представляють собою декілька квадратів або кіл, кожний з яких своєю площиною відображає величину явища, що зображується. Використовуються квадратні та колові діаграми для зображення динаміки явища і для співставлення явищ.
Секторна діаграма зображується у вигляді кола, що розділене на сектори, величина яких (по центральному куту або площині) відповідає порівняльним розмірам величин, що зображуються. Цей вид діаграм використовується для характеристики структури та структурних зрушень. При побудові все коло приймається за ціле та розбивається по секторам пропорційно окремим частинам цілого.
Можна поєднати колову та секторну діаграми. Така діаграма буде відображати зміну, як складу сукупності, так і її обсягу.
Перевага коловій та секторній діаграмам перед стовпчиковою повинна віддаватись у тих випадках, коли зображення величин суттєво відрізняються один від одного.
Лінійні діаграми використовують для характеристики виконання плану, розвитку явищі у часі, при вивченні зв’язку між ознаками.
Лінійні діаграми будуються на координатному полі або на числовій сітці. На осі абсцис відкладається у вибраному масштабі час або факторні ознаки, на осі ординат – значення показників на момент або період часу, або розміри результативної ознаки.
Координатні осі повинні бути розділені на інтервали або рисками поділу, або координатною сіткою. Поряд з діленнями сітки повинні бути вказані відповідні числа. Якщо початком відліку є нуль, то його слід вказати один раз біля точки перетину шкал.
Частоту нанесених числових значень та проміжних ділень шкал обирають з урахуванням зручності використання діаграми.
Якщо у одній діаграмі відображаються дві та більше функціональні залежності, допускається відображати ці залежності лініями різних типів або кольорів.
Якщо в певній області співпадають декілька ліній, слід акцентувати креслення однієї з них. Якщо співпадають лінії, що відображають функціональну залежність, з віссю координат або лінією сітки слід акцентувати креслення лінії функціональної залежності.
Змінні величини слід вказувати одним з наступних способів: символом, найменуванням, найменуванням та символом.
При зображенні на графіку двох та більше залежностей у ліній, що зображують їх допускається проставляти найменування або (та) символи, або порядкові номери, які повинні бути роз’ясненні у пояснювальній частині.
Перетин підписів та ліній не допускається.