Посилання.

Посилання у тексті на джерела літератури слід позначати порядковим номером за переліком використаних джерел, що виділений двома квадратними дужками, наприклад, „ ... у роботі [1] …”.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки вказують їх номера.

У посиланнях слід писати „... у розділі 4 ...”, „...дивись 2.1...”, „...відповідно 3.3.4...”, „...у відповідності з 2.3.4.1...”, „... на рис. 1.3...”, „... у таблиці 2.4...”, „... по формулі (3.1)...”, „... у рівняннях (1.2) – (1.3)...”, „... у додатку А...”.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень та термінів.

Перелік повинен розміщатись у таблиці. З лівої сторони у відповідності з абеткою наводяться умовні позначення, символи, одиниці, скорочення та терміни, з правої сторони – їх детальна розшифровка (Додаток Д).

Перелік використаних джерел.

Перелік використаних джерел можна розміщати у порядку їх використання у роботі або у відповідності з абеткою (Додаток Е).

Слід пам’ятати, що у переліку використаних джерел назва літературного джерела дається на мові оригіналу.

Додатки.

Після тексту основної частини рекомендується помістити чистий аркуш з написом „ДОДАТКИ”, що необхідно розмістити по центру сторінки. Номер цієї сторінки буде відповідати номеру, що вказаний у змісті.

Додатки слід оформлювати як додатки роботи на її наступних сторінках, розміщуючи додатки у порядку появи посилань на них у тексті.

Кожний додаток повинен починатись з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, що друкується зверху малими літерами з першою великою, симетрично відносно тексту сторінки. По центру рядка над заголовком великими літерами повинно бути написано слово „ДОДАТОК ___” та велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід починати позначати послідовно великими літерами української абетки, за виключенням літер Г, З, Й, О, Ч, Ь, наприклад, ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б та т. ін.

Додатки повинні мати загальну з текстом курсової роботи наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які слід нумерувати у рамках кожного додатку у відповідності з раніше наведеними вимогами до них. У цьому випадку перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) та точку, наприклад: А.4 – четвертий розділ додатку А; Д.3.2. – підрозділ 3.2. додатку Д; Ж.4.2.1. – пункт 4.2.1. додатку Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у додатках слід нумерувати у рамках кожного додатку, наприклад: рисунок В.3 – третій рисунок додатку В; таблиця К.2 – друга таблиця додатку К; формула (А.1) – перша формула додатку А.

Якщо у додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад рисунок А.1, таблиця Б.1, формула В.1.

У посиланнях в тексті на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, що знаходяться у додатках, слід писати: „... на рисунку А.1 ...”, „... в таблиці Б.3 ...”, або „... в табл. Б.3 ...”, „... по формулі (В.4) ...”, „... у рівнянні (Д.2) ...”.

Якщо у роботі як додаток використовують документ, що має самостійне значення та оформляється відповідно до вимог до документу даного виду, його копію розміщають у роботі без змін у оригіналі. Перед копією документу розміщують лист, на якому посередині пишуть слово „ДОДАТОК __” та його назву (при наявності), у правому верхньому куті аркушу ставлять порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок роботи (не торкаючись власної нумерації сторінок документа).

Робота описується у минулому часі, у множині, в інфінітивній формі.

Курсова робота з дисципліни „Антикризове управління” виконується у VIIIсеместрі. Під час виробничої практики студент підбирає практичний матеріал за обраною темою курсової роботи. Обробка та аналіз зібраного матеріалу повинна здійснюватись у відповідності з календарним графіком, що затверджений керівником.

Головна задача керівника складається в організації самостійної роботи студента з виконання курсової роботи.

Таблиця 3.1