2) Залежно від можливості пересування речей в просторі:

а) рухомі речі;

б) нерухомі речі.

Стаття 181 Цивільного кодексу України відносить до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення і зміни їх призначення.

Особливостями правового режиму нерухомості є спеціальні правила укладення правочинів з нерухомістю (нотаріальна форма, державна реєстрація), виконання зобов'язання про пере-дання нерухомого майна за місцем його знаходження (ст. 532), більш тривалі строки набувальноі давності порівняно із рухомим майном (ст. 344), державна реєстрація речових прав (ст. 182 ЦК). Мета державної реєстрації полягає у веденні єдиного об­ліку нерухомості, а також у виключенні можливості укладення кількох договорів різними суб'єктами на один і той самий об'єкт;

Обов'язковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних і юридичних осіб, зокрема іноземців і осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування і держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Крім того, відповідно до статті 181 Цивільного кодексу режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряне і морське судно, судно внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на яких підлягають державній реєстрації.

В даному випадку мова йде не про зміну фізичній суті речей, а про надання ним певного правового режиму.

Рухомими речами вважаються речі, які можна вільно переміщати в просторі. Зокрема, рухомим майном є речі, включаючи гроші і цінні папери, які прямо не віднесені законом до нерухомості. Права на рухомі речі, за загальним правилом, не підлягають державній реєстрації. Законом може бути передбачена необхідність такої реєстрації для окремих видів рухомого майна (наприклад, реєстрація автотранспорту).

3) Залежно від здатності речей зберігати при розділі свою суть:

а) подільні речі;

б) неподільні речі.

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Наприклад, розділ на частини яблука не змінює його споживчого призначення, оскільки кожна частина може бути використана так само, як і яблуко в цілому.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Складові речі — все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Неподільними слід також вважати складні речі, що є комплексом начебто самостійних предметів, але зв'язаних загальним господарським або іншим призначенням (меблевий гарнітур, кавовий сервіз і так далі). До складних речей відносяться всі парні речі: взуття, рукавички, лижі і тому подібне. В цивільному обігу ці речі мають одну і ту ж долю, і договір, укладений стосовно складної речі, поширюється на всі її частини. Ця класифікація має важливе значення для визначення поняття "комплектність товару" (ст. 682 ЦК) та при виконанні зобов'язання частинами, оскільки, наприклад, договір купівлі-продажу вважається виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного в комплект (ст. 683 ЦК);