Поряд з продуктово- асортиментною, контрактно- цінова політика є найважливішим елементом комплексу маркетингу, який визначає успіх на ринку.

Прийняття рішень про ціни здійснюється у випадках:

1.Встановлення початкової чи одноразової ціни при виході на новий ринок, з новою продукцією, здійсненні одноразових операцій.

2.Ініціативної зміни цін внаслідок зміни попиту чи витрат виробництва, проведенні спеціальних акцій з підтримки попиту.

3.Зміни цін під тиском конкурентів чи органів державного управління.

4.Визначення оптимальних цінових співвідношень між окремими продуктами, пов`язаними між собою ціною чи витратами в межах однієї продуктової лінії, визначення параметричних рядів цін.

Розробка цінової політики передбачає:

1.Формулювання цілей;

2.Обґрунтування основних напрямків цінової політики;

3.Формулювання принципів ціноутворення;

4.Визначення рівня ціни ( стратегії або політики встановлення ціни).

За видами ціни класифікуються наступним чином:

1)Ціна виробника (прейскурантна, контрактна, розрахункова);

2)Ціна ринкова (світова, монопольна, картельна, попиту, пропозиції);

3)Ціна для покупця (споживання, оптова, роздрібна, довідкова);

4)Ціна статистична (експортна, імпортна, поточна, середньостатистична);

Стандартні стартегії ціноутворення:

1)Стратегія преміальних цін;

2)Стратегія захисних цін і цін проникнення;

3)Цінової диференціації;

4)Цінополітичного вирівнювання (балансування).

До заборонених в практиці міжнародної торгівлі стратегій встановлення цін відносяться:

1)Стратегія монополістичного ціноутворення;

2)Стратегія демпінгових цін;

3)Стратегії, засновані на домовленостях (погоджених діях) господарюючих суб`єктів, що обмежують конкуренцію;

4)Стратегії, які порушують встановлений нормативними документами порядок ціноутворення;

5)Стратегії, що орієнтовані на досягнення спекулятивних цілей.

Питання №3

Збуто-розподільча і комунікаційна політика.

Збуто-розподільча політика

- це сукупність заходів, необхідних для доставки товарів покупцям прямим чи опосередкованим методом, самостійно чи з допомогою сторонніх організацій.

Мета: забезпечення ефективної реалізації товару шляхом визначення необхідних для цього оптимальних напрямків і заходів.

Цілі розробки оптимальної системи збуту та її організації:

•Максимізація обороту і збільшення ринкової частки підприємства;

•Мінімізація збутових витрат підприємства;

•Оптимізація кількості збутових посередників;

•Забезпечення керованості маркетингового плану;

•Створення і підтримки високого престижу вибраного каналу збуту;

•Забезпечення коопераційної готовності підприємства в різних формах;

•Сприяння формуванню довгострокових зв`язків всередині каналу товаропросування при збереженні його гнучкості.

Вибір системи товаропросування і розрахунок відповідних витрат передбачає пошук найдешевшого і найзручнішого способу доставки товару до споживача з врахуванням умов транспортування, складування, перевантаження тощо.