Тема 2: Стратегічні цілі і завдання ау

1. Роль стратегії в АУ.

2. Розробка антикризової стратегії.

3. Реалізація обраної антикризової стратегії.

-1-

Причини, через які система потрапляє в кризу можна розділити на 2 групи:

- зовнішні, які не залежать від системи або на які вона може вплинути в незначній мірі (стан національної економіки - уряд намагається згладити наслідки погіршення економічної політики регулюванням розмірів податків, грошової маси, ставки банківського відсотка; політичні - ставлення держави до підприємницької діяльності заборонного або обмежувального характеру, нестабільність діяльності уряду; правові - недостатнє антимонопольне регулювання, обмежене регулювання ЗЕД, нерозвиненність законодавчої бази; соціальні - традиції, життєві цінності, менталітет адміністративно-командної економіки, відсутність навичок управління фінансами, невисокий рівень культури; технологічні - низькі витрати держави на науку і техніку, низький технічний рівень; взаємовідносини з покупцями і постачальниками - повільний темп зростання виручки, затримка поставок сировини і матеріалів, їх низька якість);

- внутрішні, які виникли в результаті діяльності самої системи.

Стратегія АУ дозволяє встановити:

1. Яким чином система може протистояти змінам зовнішнього середовища (таким, що часто виникають і практично непередбачувані).

2. За допомогою яких попередніх заходів можна зберегти свою життєдіяльність та досягти намічених цілей.

Стратегія АУ охоплює всі заплановані, організовані і контрольовані зміни в галузі існуючої стратегії, виробничих процесів, структури і культури будь-якої соціально-економічної системи, включаючи приватні та державні підприємства.

Стратегія виживання здійснюється в стислі терміни, нові рішення свідомо проводяться в життя недемократичним шляхом. Управління зосереджується в руках небагатьох осіб, які наділяються всією необхідною легітимною владою, щоб енергійно і за короткий термін провести намічені зміни.

Стратегія АУ - це стратегія створення, захоплення та утримання певної позиції, стратегія конкурентної переваги в довгостроковій перспективі.

-2-

Розробка антикризової стратегії включає 3 етапи:

І. Комплексна діагностика стану.

Включає 2 основних елементи:

1. Аналіз зовнішніх факторів з метою виявлення конкретних причин:

- аналіз макросередовища, який умовно можна розділити на 4 сектори - політичне оточення, економічне оточення, соціальне оточення та технологічне оточення;

- аналіз конкурентного середовища за її п'ятьма основними складовими (М. Портер): покупці, постачалники, конкуренти всередині галузі, потенційні нові конкуренти і товари замінники.

Отримавши достатньо велику інформацію про зовнішнє середовище, можна синтезувати її за допомогою методу створення сценаріїв - реалістичного опису того, які тенденції можуть проявлятися в тій чи іншій галузі в майбутньому.

2. Аналіз стану підприємства, що знаходиться в кризовій ситуації. Аналізуючи стратегію підприємства, менеджери повинні сконцентрувати свою увагу на наступних 5 моментах:

- ефективність поточної стратегії (місце серед конкурентів, межі конкуренції (межі ринку), групи споживачів на які підприємство орієнтується, функціональні стратегії в галузі виробництва, маркетингу, фінкнсів, кадрів);

- сила і слабкість, можливості та загрози підприємства (SWOT-аналіз);

- конкурентоспроможність цін та витрат підприємства (повинно бути співвідношення цін і витрат підприємства з цінами і витратами конкурентів - стратегічний аналіз витрат за допомогою методу ланцюга цінностей);

- оцінка міцності конкурентної позиції підприємства (якість товару, фінансове становище, технологічні можливості, тривалість товарного циклу);

- виявлення проблем, що викликали кризу на підприємстві (менеджери вивчають всі отримані результати дослідження стану підприємства на момент кризи і визначають на чому слід зосередити увагу, а які проблеми є другорядними).

Отримані при дослідженні кризового стану показники можна систематизувати таким чином:

1. Стратегічні показники діяльності підприємства: частка ринку, яка є на сьогоднішні час; обсяг продажу; розмір прибутку; прибутковість акцій; тощо.

2. Внутрішні сильні та слабкі сторони, зовнішні загрози і можливості.

3. Конкурентні зміни: якість, характеристики товару, репутація і імідж суб' єкта господарювання, виробничі можливості, технологічні навички, збутова мережа, маркетинг, фінансове становище, витрати порівняно з конкурентами, тощо.

4. Висновки про стан підприємства порівняно з конкурентами.

5. Головні стратегічні проблеми, які повинні бути вирішенні підпритємством.

ІІ. Корегування місії та системи цілей підприємства.

Уміло сормульована місія, досупна для розуміння, в яку вірять, може бути вагомим стимулом для змін стратегії і може включати:

1. Проголошення переконань і цінностей.

2. Продукцію чи послуги які підприємство буде продавати (або потреби клієнтів, які підприємство буде задовольняти).

3. Ринки на яких працюватиме підприємство:

- способи виходу на ринок;

- технології, які використовуватиме підприємство;

- політику зростання та фінансування.

Кожне підприємство має певну систему цілей, які виникають як відображення цілей різних груп:

- власників підприємств;

- співробітників підприємств;

- покупців;

- ділових партнерів;

- суспільства вцілому.

Якщо місія - бачення того, яким має бути підприємство в майбутньому, то система цілей - це бажані результати, що відповідають розуміню мети.

ІІІ. Формулювання стратегічних альтернатив виходу з кризи та вибір стратегій.

На цьому закінчується процес стратегічного планування і починається процес визначення тактики реалізації обраної стратегії (оперативне планування), а потім здійснюється реалізація антикризової стратегії, оцінка і контроль результатів.

-3-

Стратегічне й оперативне планування взаємопов'язані.

Тактичне планування має здійснюватися в рамках обраних стратегій.