2. Залежно від цілей:

2.1. Інформаційний. Полягає у структуризації, накопиченні і розповсюдженні інформації.

2.2. Базовий. Виявляє нові проблеми, небезпеки, тенденції до того, як вони стануть усвідомленими на рівні управління. За об'єктами моніторингу організовується постійне спостереження з періодичним вимірюваням показників.

2.3. Проблемний. Присвячений з'ясуванню закономірностей, процесів, небезпек, проблем, які вже відомі, розуміння, усунення й коригування яких є важливим з погляду управління.

-----2------

Головною метою антикризового моніторнгу є розробка та впровадження управлінських рішень щодо усунення слабких місць та чорних сигналів для раннього попередження кризових явищ на процесів, наалідки яких несуть негативний та руйнівний вплив.

Основні етапи реалізації антикризового моніторингу:

• Організаційно-методолічний етап передбачає здійснення наступних заходів:

  • визначення об'єкта та суб'єктів антикризового моніторингу;

  • ідентифікація та виокремлення кола проблем;

  • формулювання мети та цілей антикризового моніторингу.

• Інформаційний етап, головними завданнями якого виступають:

  • проведення спостережень за об'єктом антикризового моніторингу;

  • збір даних як зовнішнього так і внутрішнього характеру;

  • накопичення інформації;

  • формування вхідної інформаційної бази дослідження.

• Діагностичний етап:

  • обробка даних;

  • проведення експрес аналізу загрози виникнення кризових явищ. З метою швидкої ідентифікаццї фінансової кризи, виявлення причин, що її зумовлюють, та розробки антикризових заходів доцільно впроваджувати систему раннього попередження та реагування;

  • діагностика впилву факторів та причин породження кризових процесів.

• Розрахунково-аналітичний етап. Містить сукупність прийомів, які складають його спеціальний науковий апарат:

  • горизонтальний (часовий) аналіз - визначає абсолютні і відносні відхилення величини за звітний період, а також у динаміці...

  • вертикальний (структурний) аналіз - вивчення питомої ваги структурних показників у загальному підсумку, а також оцінку змін, які відбуваються у структурі;

  • трендовий аналіз - визначення тренду за інформацією декількох періодів, тобто основної тенденції у динаміці показників;

  • аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями однієї або різних форм звітності та визначення взаємозв'язків між окремими показникамит.

Даний етап перебдачає:

/проведення розрахунку оціночних показників;

/проведення ретроспективного порівняльного та еталонного аналізу показників;

/проведення фундаментального аналізу ймовірності виникнення кризових явищ на основі мультиплікативного дискримінантного аналізу.

• Прогнозний етап. На цьому етапі здійснюється:

  • інтерпритація даних та проведення оцінки наслідків породжених кризовими явищами;

  • проведення детального аналізу зобов'язань об'єкта антикризового моніторингу з метою визначення вартості чистих активів та визначення ймовірності виникнення неплатоспроможності з ініціативи кредиторів.

• Потенціально-дослідницький етап, основними завданнями якого є:

  • виявлення факторів підвищення стійкості розвитку господарюючого об'єкта антикризового моніторингу;

  • проведення СВОТ-аналізу об'єкта антикризового моніторингу та ресурсних передумов його виживання;

  • аналіз та оцінка реальних можливостей відновлення платоспроможності об'єкта антикризового моніторингу.

• Прийняття управлінських рішень. Менеджерами відповідного рівня підводяться підсумки та розробляються заходи стосовно оздоровлення об'єкта антикризового моніторингу чи збереження курсу його стійкого розвитку.

--------3-------

Головною метою функціонування системи моніторингу є забезпечення органів управління повною, своєчасною та достовірною інформацією про процеси що протікають у різних сферах економіки та про стан соціальної ситуації.

Механізм моніторингу загроз соціально-економічного характеру - це система спостереження, оцінювання та прогнозування загроз національній безпеці соціально-економічного характеру.

Держстат України здійснює розрахунок соціально-економічного розвитку регіонів України за роками (кварталами, місяцями). Такими показниками є:

• валовий регіональний продукт;

• сфера реального сектора;

• сфера інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності;

• сфера державних фінансів та фінансових результатів діяльності;

• сфера соціального сектора;

• сфера споживчого ринку.

Також випускається статистичний збірник “Соціальні індикатори рівня життя населення” за розділами:

• макроекономічні показники;

• демографічна ситуація;

• охорона здоров’я та безпека; освіта;

• зайнятість населення;

• показники матеріальної забезпеченості населення;

• рівень та структура особистого споживання;

• житлові умови населення;

• показники пенсійного забезпечення населення;

• показники соціальної напруги.

Таким чином, виходячи з наведеного вище складу показників у сфері кризових явищ соціально-економічного характеру, можна зазначити, що Держстат України здійснює оцінювання поточного стану зазначених показників, проводить аналіз закономірностей, відображає результати моніторингу. При цьому прогнозування тенденцій зазначених показників не здійснюється. Недоліком діяльності Держстату України можна зазначити відсутність інтегрального рейтингового показника рівня загроз соціально-економічного характеру в регіоні. Велика сукупність статистичних даних не дозволяє наочно оцінити стан справ у регіоні та зробити порівняльну рейтингову оцінку. Наразі вже були проведені дослідження щодо розрахунку інтегрального показника в праці А. О. Дєгтяр. Зазначену оцінку з певним доопрацюванням математичного апарату можливо використовувати й для визначення інтегрального рейтингового показника рівня загроз національній безпеці соціально-економічного характеру. Залишається відкритим питання визначення переліку показників, які доцільно враховувати для визначення інтегрального показника рівня загроз.

Наразі органам державної влади необхідно мати простий, але ефективний механізм, який дозволив би проводити аналіз соціально-економічного стану в регіонах країни. Беручи до уваги територіальну неоднорідність розподілу соціально-економічних даних за регіонами України, ми приходимо до необхідності залучення спеціальних методів геопросторового статистичного аналізу соціально-економічних процесів. Сучасні геоінформаційні системи (ГІС) мають потужні засоби статистичного аналізу, що інтегруються з сучасним програмним забезпеченням, ємкими базами даних і тому можуть служити базовим плацдармом для аналізу та прогнозу кризових явищ соціально-економічного характеру в сучасному суспільстві.

В основу механізму моніторингу кризових явищ закладений класичний статистичний аналіз і методи прогнозування в об’єднанні з сучасними технологіями збору, нанесення й обробки просторових даних на електронну карту за допомогою інструментів ГІС. На рис. 2 зображено механізм моніторингу загроз соціально-економічного характеру.

Першим етапом механізму моніторингу загроз соціально-економічного характеру є система спостереження, яка включає в себе формування інформаційної бази рівня загроз національній безпеці України соціально-економічного характеру за певними показниками. Другим етапом є система оцінювання, яка базується на використанні інструментів геопросторового та статистичного аналізу. Третім етапом є система прогнозування, яка використовує методи та моделі математичного прогнозування. Після отримання прогнозу механізм моніторингу повертається до першого етапу, здійснюється аналіз помилок прогнозу та відбувається корегування даних.

Система спостереження
Формування інформаційної бази рівня загроз національній безпеці України соціально-економічного характеру за показниками: рівень безробіття; рівень інфляції; заборгованість за виплатою заробітної плати; рівень майнової диференціації населення; рівень оплати населенням комунальних послуг; рівень смертності; рівень злочинності тощо.
Система оцінювання
Використання інструментів геопросторового та статистичного аналізу: розрахунок інтегрального показника рівня загроз соціально-економічного характеру; відображення на карті ГІС проблемних регіонів; формування заходів з покращення ситуації.
Системапрогнозування
Використання методів та моделей математичного прогнозування: прогноз показників рівня загроз національній безпеці України соціально-економічного характеру; прогноз інтегрального показника рівня загроз національній безпеці України соціально-економічного характеру по регіонах України; відображення на ГІС проблемних регіонів; формування заходів з покращення ситуації.

Рис. 2. Механізм моніторингу загроз соціально-економічного характеру