MEV_ekzamen

23.Суть і форми закорд. інвест.ЗІ- цілеспрям переміщ грош коштів з однієї кр в іншу для вкладення їх у вигідну справу.На сьогодні роль ЗІ практично для всіх країн посилилась.За джерелами.походження-цедерж і привК.Держ кап-вкладення - кошти із держбюджету, які направляються закордон або приймаються звідти за рішенням уряду або між уряд.орг-ій(держ.позички,гранти,допомога).Приват.капітал -кошти із недерж.джерел,що вклад-ся закордоном або що приймаються із-за кордону приватними особами;це інвестиції, торгові кредити, міжбанківське кред-ня.Формами вивозу капіталу є підпр-кий(прямі і портф інвест)та позичковий.1)вивіз підпр-ого капіталу –довгостр. закордонні інвестиції, промислові торгові та інші підприємства....прямий іноземні інвестиції - капіталовкладення в закордонні підприємства, що забезпечують інвестору контроль над ними(інвестиції такого обєму при якому іноз. інвестор має не менше 20-25%акціонерного капіталу)2)Портфельні інвестиції - вкладення капіталів іноземних акцій ,облігацій та інші ціні папери,що здійснюється в розрахунку на високі дивіденди,отримання прибутку на вкладений капітал.Портфельні інвестиції не дають права контролю над підприємством.позичковий капітал - надання середньострокових і довгострокових кредитів в нрошовій або товарній формі в розрахунку на отримання за рахуноквисокого пощичкового кредиту відсотків.

24.Види та масштаби іноземних інвестицій. Іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції на території України у видах, передбачених законом. Такими видами інвестицій є: конвертована валюта, цінні папери, валюта України за реінвес-тування, рухоме та нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права, а також права інтелектуальної власності, права на здійснення господарської діяльності та ін. На сьогодні Україна використовує всі доступні конали зовнішнього фінансування економіки: прямі і портфельні інвестиції, офіційну допомогу розвитку, кредити (МВФ, Світового банку, ЄБРР, державні під гарантію Кабінету, приватні). Географічна структура іноземного інвестування в Україні формується під впливом двох взаємопов’язаних груп факторів. З одного боку, її розвиток визначається глибиною зовнішньоекономічних зв’язків з традиційними партнерами (країни СНД з домінуванням Росії, окремі східноєвропейські та західні країни), а з іншого — потребою диверсифікації міжнародної інвестиційної діяльності. прямі іноземні інвестиції, по-перше, суттєво не впливають на стан національної економіки України через відносно незначні масштаби, а по-друге — активно не сприяють вирішенню завдань, які визначені для іноземного інвестування як пріоритетні.

25.Транснаціональні корпорації.тнк - кінцевий результат і основний субєкт закордонного інвестування ,перш за все прямих виробничих інвестицій.Тнк належать 90% прямихзакордонних інвестицій .На них припадає більше половини світової торгівлі і валютних ресурсів. ТНК міжнародні компанії за характером своєї діяльності вони володіють або контроюють в-во продукції або послуг поза межами країни, базування в різних країнах світу,рощташовуючи там свої філіали, які функціонують згідно глобальної стратегії, розробленою материнською компанією.Тобто між народність ТНК визначається тим,яке місце займають закордонні операції у всіх аспектах економічного життя даних компаній.В процесі розвитку ТНК виникло принципово нове явище – міжнародне виробництво.Вото дає ТНК ті переваги,які базуються на відмінностях економічних умов країни,де заснована материнська компанія і тих країн де розташовані її філіали і підконтрольні фірми(в ставках з/п,законодавстві,курсах валют,податковій системі,кваліфікації робочої сили).ТНК являється основним суб’єктом міжнародного бізнесу.

26. Суть науково-технічних відносин.Міжнародні науково-тх відносини – це міжнародні відносини з приводу обміну результатами науково-дослідної дослідно конструкторських робіт,спільного проведення країнами,п-вами,орг.-ми НДДКР з подальшим використанням їх результатів,спільних розробок і використання науково-технічних нормативів,стандарів,обміну загальною науково-технічною,маркетинговою інфо.До осн видів МНТВідносин:1)патентні відносини(на основі патентування технічних рішень) 2)ліцензійні(основна економічна форма, в якій реалізуються міжнародні НТВ.договори між власником і контрагентом на використання в певних межах патентних прав) 3)відносини з приводу ноу-хау(надання рідної інфо,необхідної для ефективної організації в-ва та збуту певної продукції).

27.Св.ринок.тл-ій.Обєктами св..ринку тл є рез-ти інтелектуальної діяльності в уречевленій формі(обладнання агрегати) і не уречевленій формі(різного роду тх документація,зання,досвід).Т.ч.технологія стає товаром,тб. Продуктом який може бути проданий лише у відповідних умовах.В умовах успішного виходу на ринок попит на технологію швидко зростає,досягає максимуму і після чого падає відповідно і змінюються цінові параметри,а отже і прибуток.Під час ринкового життя технологій швидко зростають пропозиція, конкуренція, попит.зявляється велика кількість імітаторів,що пропонують аналогічний товар,але з іншою торговою маркою.Для надійного захисту своїх прав на технологію будь який власник намагається запатентувати її в основних країнах-конкурентах.На практиці ведучі фірми-виробники нової технології одночасно патентують свої новинки в близько 25 можливих країнах-конкурентах,тобто в основних промислово-розвинених кр.

28. Форми міжнобміну тл-ми. Міжн. передача тл-ій це комплексний процес,що здійснюється у різній формі і різними шляхами.ОсншляхипередачіТ:1)всередині фірми,тобто закордонним філіалам тнк; 2)між фірмами по ліцензійних, управлінських та ін. довгост-их угодах з іноземними фірмами; 3)зовн-торгівельний.(разом з екс-ми поставками машин,обладнання і іншої промисл. продукції)Форми\передачіТ:1)некомерційні(до них відносять науково-технічні публікації,обмін рез-ми досліджень через особисті контакти і візит на науково-дослідні і на промисл. підприємства.НТпублікаціїнаукова,технічна і учбова літ,довідники тх інструкції, фірм.каталоги,матеріали\конф.2)комерційні ..в залежності від того чи є грошові розрахунки між продавцями і покупцями тл-ій.Осн.формою передачі тл-ій в чистому вигляді є лі ценз.угоди,їм належить ведуча роль в тл-ому обміні на комерц.осн.До нових форм передачі тл відносятьугодитипуінжиніринг,франчайзинг,управлінські контракти.

29.Нові форми передачі технологій. До нових форм передачі технологій відносять угоди типу інжиніринг,франчайзинг,управлінські контракти.Міжнародний інжиніринг - діяльність по наданню комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічного характеру, здійснених як спеціалізованими фірмами, так і промисловими, будівельними та іншими компаніями.Всю сукупність інжинірингових послуг можна поділити на дві групи послуг:1) пов'язані з підготовкою виробничого процесу ( передпроектні, проектні, післяпроектні та спеціальні);2) по забезпеченню нормального ходу процесу виробництва і реалізації продукції. В цю групу входять роботи, пов'язані з оптимізацією процесів експлуатації, управління підприємством і реалізації його продукції. Таким чином, інжиніринг виступає як важливий засіб підвищення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу. Франчайзинг - це така організація бізнесу, за якою компанія (франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії. Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги по заздалегідь визначених законах і правилах ведення бізнесу, що встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки. Управлінські контракти — спосіб направлення фірмою частини свого управлінського персоналу до іншої країни світу для надання підтримки іноземній фірмі чи виконання спеціалізованих управлінських функцій протягом встановленого періоду і за обов’язкову певну плату.

30. Основні етапи розвиткуММРС. ММРС – переміщення РС між кр СГ;-це процес орг.-ого або стих. переміщ працездатного населення з кр в кр.1ЕТАП:1725-1880Масова еміграція із Європи у ПнАм,автралію,НовуЗел.2ЕТАП:1880-1914На даному етапі переважала безповоротна міграція в США Канаду Австралію.Переселяються на постійне місце проживання із європи,Китаю,Індії, Японії.Та з початку 20ст до першої світової війни із Європи за океан виїхали більше 19млн чоловік.На даному етапі процес реміграції практично відсутній.3ЕТАП 1918-1939 – Збільшення масштабів ММРС. 4ЕТАП 1945 – 1980 В цей період з’явилося нове в еміграційному русі – внутрішньоконтинентальна міграція із одних Європ країн в інші.Зокрема в 50-60 роки поширилась внутрішньоконтинентальна трудова міграція,що носила тимчасовий характер. 5ЕТАП: з 1980 року по сьогодення.Х-ся зростанням масштабів еміграції і зокрема з країн колишніх соціалістичних систем.Обмежений обмін робочою силою відбувався і між індустріально-розвиненими країнами як в Європі так і в США.Але ці країни не розглядають дані явища як джерело надходження валюти.Загалі причини ММРС: швидкий ріст населення,нерівномірний економічний розвиток,розвиток сучасної НТР,соціально-політичний розвиток окремих регіонів світу і держав,економічний стан національного господарства.

31. Наслідки міжнародної міграції робочої сили. ММРС – переміщення РС між країнами світового господарства;-це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення з кр в кр.Негативні наслідки трудової міграції: 1)виїжджає част.труд.потенціалу, в т.ч. висококв працівники, які згодом втрачають свої професійні навички;2)зниження народ-сті у молодих сім’ях; 3) загальна зневіра, втрата національної самосвідомості, набуття чужих звичаїв та невластивого менталітету; 4) зниження рівня конкурентоспроможності вітчизняних працівників; 5) посилення диференціації рівня оплати праці в регіональному та секторальному розрізах. Позитивні сторони трудової міграції:1) зменшення соціальної напруги та навантаження на ринок праці, зокрема зниження рівня безробіття;2)значний грошовий приплив;3)розвиток малого бізнесу за рахунок залучених коштів від «човникової» торгівлі;4)                розширення світогляду, набуття свідомості та розуміння реальних умов ринкової економіки розвинутих країн, вивчення іноземних мов.

32. Основні світові центри трудової міграції. ММРС – переміщення РС між країнами світового господарства;-це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення з кр в кр.Основні центри: 111КрЗхЄвропи – в цих країнах до ост часу іноз.роб-ки працюють у тих сферах де висока питома вага ручної праці,в тих галузях,де робота вважається непрестижною для місцевих робітників,тут доля іноземців складає 70%.У нісеччині – багато турків,італі,югославів.У ФР – ліберія і ПН африка.У ВБ – Бірма,нова зеландія,автралія,Індія. 222 БлСхід – В 70х роках досить швидко почав формуватися св..ринок роб сили в районі нафтодобувних кр блСХ;більше половини РС саудівської аравії,ОАЕ,Катару, Бахрейну,кувейту,Омену складають іноземні робітники. 333США – уряд сша встановлює щорічні квоти прийому імігрантів.Основні потоки низько кваліфікованої рс – із мексики,кр карибського басейнуа висококваліф – з усіх країн. 444Австралія – з 1982 р Австралія почала проводити нову іміграційну поліику,стимулювати розвиток бізнесу,відповідно в першу чергу приймаються імігранти,які здійснювали інвестиції в країну. 555 КрАзіатсько-тихоокеанського регіону – основними імпортерами РС – бруней,японія,гонконг, малазія,пакистан,сінгапур,тайвань.Міграція між країнами має місце також в Африці.За приблизними оцінками внутр. Міграція – 2 млн чол.

33. Державне регулювання трудової міграції.В країнах-імпортерах РС склалася система держ.мір регулювання міграції,до неї входять законодавство про юридичний,політичний,проф. статус;національні служби іміграції та міждержавні угоди. ДО методів регулювання ММРС:1)адміністративно-правові,які включають законодавство про статус,також нац. Служби міграції,які проводять контроль за вїздом мігрантів,видають дозвіл на вїзд на роботу,видають дозвіл на перебування у країні.,міжурядові угоди регулювання ММРС. 2)Економічні.(Вербування іноземних робітників,що включає такі стимули для робітників,як надання роб,порівняно високого рівня зп,житлові умови,освітнє та медичне обслуговування.

34. Розвиток ММРС як форми міжнародних економічних відносин. Ще до нашої ери великі маси людей переміщувались з однієї країни в іншу з метою «працевлаштування». Гол.особливість стародавньої міграції полягала в примусовому х-рі. Епоха Середнвіч, х-ся суттєвим зменшенням потоків трудових мігрантів. У той час найбільш розповсюдженою формою добровільної міграції була військова.Великий потік міжн.мігрантів спричинили великі географічні відкриття. З кXVст.після відкриття Аме, морського шляху в Індію, островів Тихокеану на нові землі почався рух переселенців.Період масової міграції робочої сили з кXV ст. до 60-х рр. XIX ст. вваж-ся періодом початкової чи «старої міграції», що мав такі ос-сті:1) один потік емігрантів був спрям з Афр до Амер; носив абсолютно примусовий х-р.2) дрпотік – з Євр до Нового Світу. Європейці від’їжджали на добровільних засадах. Наступний період міжнародної міграції робочої сили (період «нової» міграції) тривав з60-хрр.XIXст.до др св війни. Подіями, що спричинили це, були: громад війна в США (1861 – 1865), об’єдн Німеч (1866 – 1871), об’єднання Іта (1860 – 1870), створення Австро-Угор. Поч суча етапу міжн.міграції трудових ресурсів науковці пов’язують із зак-ям 2св.в.. До ос-тей цього етапу можна віднести:1) посилився домінуючий ек-ий і політ статус США, внасл чого вони стали головним світовим імпортером трудових ресурсів. У цілому масштаби імміграції до США з усіх країн світу складають приблизно від 4 до 8 млн. чоловік щорічно. 2) у 40-ві та 50-ті роки головними експортерами робочої сили були європейські країни, як такі що характеризувались економічним занепадом, високим рівнем інфляції, падінням життєвого рівня населення внаслідок подій другої світової війни; 3) з кінця 50-х років головними експортерами робочої сили стали держави Латинської Америки. 4) значна кількість емігрантів з кінця 60-х років почала прибувати до Західної Європи (за оцінками МОП у регіоні сконцентровано близько 25 % іноземної робочої сили в світі). Серед держав регіону найбільшим імпортером трудових ресурсів є ФРН (на початку 90-х рр. частка іноземних громадян складала 6,4

%);

35.Проблеми трудової міграції і ринку робочої сили в Україні. За даними представництва ООН в Україні, кожен п’ятий українець є потенційним мігрантом і хотів би виїхати з населеного пункту, в якому живе. При цьому з тих, хто вирішив їхати, близько 15% зробили свій вибір на користь іншої місцевості в Україні і лише 5% мають намір виїхати за межі держави. Чинники, що спричиняють міграції, є зовнішніми та внутрішніми.Зовнішні причини:ємний ринок праці західних країн,приваблива матеріальна оцінка трудової діяльності,постійне зростання попиту розвинутих країн на працю іноземців.Внутрішні:недостатність робочих місць,значна різниця в оплаті на батьківщині й за кордоном,соціально-економічна криза,спад виробництва,загострення економічних протиріч,дискомфорт від загальної нестабільності в Україні,широко поширена корупція,відсутність можливостей для розвитку і самореалізації,незахищеність від зловживань з боку владних структур. Виділяють 3 хвилі зовнішніх трудових міграцій з України у 2-й половині 20 століття:1)До 1990-х років — малочисельні зовнішні трудові міграції, від'їжджала культурна та інтелектуальна еліта.2)1990-1995 роки — відтік трудових ресурсів за кордон чисельніший (кваліфіковані і досвідчені фахівці), розширюється географія виїзду.3)Починаючи з 1995 року виїзд за кордон стає масовим (різна кваліфікація працівників).

36. Насл міграції кап для кр-екс та кр-імп.Країни ек-ри і ім.-ри К мають соц групи,ек-не положення яких погіршилось в рез-ті міжн.міграції інвестицій,так як вивозиться частина К,яка була вкладена в нацекономіку, то част.населення відп-но втрачає роботу.Що відноситься до країни,яка ввозить К,то можуть програти вітчизняні виробники.З відкриттям кордонів для іноземного К,в-ки попадають в умови з більш жорсткішою конкуренцією в порівнянні із періодами закр.економіки.Крім прямого ефекту.спостерігається і вторинний непрямий,що проявл в розвитку споріднених в-в. Всі ці причини спонукають інвесторів вивозити К закордон,так як це утворення нових ринків збуту,це гарантійне забезпечення своїх підприємств дешевою сировиною,це можливості обійни тарифні барєри і все це свідчить про суттєвий додатковий виграш для експортерів. Для країн-імпортерів К вторинний ефект теж різноманітний,складність імпорту К заклечається в його тісному зв’язку з багатьма внутрішніми і зовн проблемами. В залежності від тих чи інших умов імпорт К може бути або дійовою формою міжн співробітництва, або фактором загострення економічних суперечностей між країнами.

37.Сутність євроринку. Євровалюта. Єринок виник у ЗхЄВр наприкінці 50х.р. 20ст.Осн.позичальники–ТНК,які потр-ють кредитів для фінансування капвкладень у різних кр і Д-и з дефіцитнимиПБ. Кредитори-приватні\комерц банки.Т.ч. Єринок–міжнар.ринок позичк капіталів,на якому операції зді-ся у євровалютах і містить у собі складові: РЄвровалют, єврокредитів,євро капіталів.Євровалюта – це валюта,що розміщується в іноземних банках розташованих за межами країни емітента даної країни. Наприклад,євродолар-долар розміщений поза територією США,префікс євро зовсім не означає,що валюта перебуває у європі,він визначає лише територіальне розміщення банку,що приймає вкладення,що не збігається з територією,де валюта емітента.Банки що реєструють у своєму балансі операції з євровалютою назив-ся євробанками.Найб.ринки євровалют-Лондон і Токіо(більше 20% обсягу угод ринку),Нью-йорк,Франкфурт на Майні(по 10%),париж(7%),Женева(6%).

38.ЄБРР.ЄІБ.ЄБРР(1990р) як регіональний міжнародний банк аукціонери якого є 58 кр світу;створений спеціально для сприяння переходу європейських постсоціалістичних країн до відкритої ринковоорієнтованої економіки,розвитку взаємовигідних зв»язків між Зх і Сх Євр.ЄБРР покликаний сприяти розвиткові прив.сектору в кр. З перехідною ек.,шляхом інвестиційних операцій та залучення іноземного і вітчизняного капіталу. ЄІБ – (1959р)Гол. Завдання – сприяння вирівнюванню рівня ек-го розвитку країн Єс шляхом фінансування проектів у менш розвинутих країнах,а також підтримка загальноєвроп-их проектів з енергетики,транспорту.Україна в ЄБРР з 13серпня1992р.Україна в ЄІБ – 2006-рамкова угода;червень2010 – угода про співробітництво.

39.Регіональні банки розвитку в ЛатАмериці,Азії,Африці.ЛАТ.АМЕРИКА: у 1959р з ініціативи США для фін-ня програм розвитку було створено Міжамерик.банк розвитку.Операції розпочав здійснювати 1961р.Гол.завдання:надання фін-ї і тх. Доп.країнам ЛатАм при буд-ві невеликих підприємств;фін-ня розвитку енергетики,транспорту та інфраструктури.АЗІАТСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ:заснов за рішенням ек-ї комісій ООн у 1965р. для фінансування різних програм розвитку.Він може позичати,розміщувати,облігації та інші зобов»язання.Кредити на 10-30 років – початок погашення через 2-3роки.АФРИКАНСЬКИЙ БР:заснов у 1965р.Щоб поповнити фін.ресурси у 1972 році було створено африк.банк.розвитку.Банк бере участь у капіталі держ і прив. Орг.-ій,надає позики або бере участь у позиках,що надаються третьою країною,частково або повно гарантує позики,які надаються третіми кр.

40. Міжнародний рух капіталу як форма МЕВ. МРК для суч.св.госп є найважл формою мев. Суб’єкти св.госп сьогодні тісно пов’язані між собою не тільки опосередковано – через обмін товарами, але й прямо – через капітал.Темпи зрост експ капіталу випереджають темпи зростання ВВП та товарного експорту. За чверть ст(зсеред60-хр)закордонні капвкладення зросли в 4 рази, на початку 80-х років їх сума оцінювалась на рівні 450 млрд. дол. США. А на сьогоднішній день – близько 3 трлн. дол. США.Міжнародний рух капіталу означає переміщення його за кордон з метою одержання підприємницького прибутку чи відсотків на капітал. На відміну від міжнародної торгівлі, коли за кордон переноситься акт реалізації прибутку, що вже міститься в товарі, який експортується, міжнародний рух капіталу означає переміщення за кордон процесу створення прибутку. Підприємницькі капітали ведуть до створення нового чи зміцнення діючого об’єкту господарювання, а також спільних підприємств(СП). У свою чергу підприємницькі капітали поділяються на:– прямі;– портфельні.Відмінність між ними полягає у праві на володіння контрольним пакетом акцій. Прямим капіталовкладенням вважається будь-яке надання кредиту чи придбання власності в закордоннному підприємстві, яке значною мірою перебуває у власності резидентів країни-інвестора чи під їх контролем.

41. Міжнародний кредит, його роль у світовій економіці. Розвиненість кредитних відносин є невід´ємною умовою функціонування ринкової економіки. Кредитом називають рух позикового капіталу.Міжнародний кредит — це кредит, де кредиторами і позиковцями виступають різні держави, тобто рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин.Як економічна категорія міжнародний кредит виражає відносини, які склалися між кредиторами і позиковцями різних країн з приводу надання, використання та погашення позики. Суб´єктами цих відносин є держави та державні органи, кредитні організації, нефінансові заклади, а також інші юридичні та фізичні особи.Міжнародний кредит виконує низку важливих функцій.1. Забезпечує перерозподіл між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню.2. Посилює нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах.3. Прискорює реалізацію товарів.У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Водночас він може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позиковців внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання.

42. Світовий ринок позичкових капіталів. Світовий грошовий ринок і ринок цінних паперів.  Світовий ринок позичкових капіталів (МРСК) – це сукупність попиту та пропозиції на позичковий капітал позичальників і кредиторів різних країн.  Його основна мета — акумуляція і перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою посередників.

Суб'єкти світового ринку позичкових капіталів:1.       Професійні посередники: транснаціональні банки; фінансові компанії; фондові біржі; кредитно-фінансові установи. 2. Позичальники і кредитори: офіційні інвестори (центральні банки, державні установи, міжнародні організації);  приватні фірми, банки;  страхові компанії;  пенсійні фонди;  транснаціональні компанії (ТНК). Світовий грошовий ринок (МДР) –  попит та пропозиція капіталу, що функціонує в якості міжнародного купівельного і платіжного засобу. Він є ринком короткострокових операцій (у межах від декількох годин і приблизно до року), що функціонує переважно між банком і іншими кредитно-фінансовими інститутами. Світовий ринок цінних паперів — це попит та пропозиція цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів) на міжнародному рівні. Ринок цінних паперів — це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком. Це пов'язано з тим, що цінні папери за своєю економічною суттю є відображенням певних фондів — матеріальних або грошових.

43.Проблеми зовнішньої заборгованості у МЕВ. Зовнішній борг – фінансові зобов’язання держави (зовнішні позики та несплачені за них  відсотки іноземним кредиторам на певну дату).Однією із складних міжнародних фінансових проблем виступає проблема заборгованості країн, що розвиваються. Надмірне залучення іноземних кредитів країнами, що розвиваються, при послабленні уваги до проблеми раціонального використання отриманих ресурсів, погіршення економічного стану більшості цих держав через світову економічну кризу 1980-1982  рр. тощо – все це різко загострило на початку 80-х років увесь комплекс проблем, повязаних із заборгованістю цих країн, створивши ситуацію “кризи боргів”. Причинами кризи також стали – невеликі розміри внутрішніх заощаджень, відємне сальдо зовнішньоторговельних операцій; значний імпорт капіталі за відсутності власних ресурсів та інші. Реструктурування боргів країн, що розвиваються, у 80-90-ті роки зменшило гостроту боргової проблеми. В останні роки значно поліпшилися показники обслуговування боргу в багатьох країнах Латинської Америки, Азії. Однак, боргова проблема ще залишається предметом занепокоєння в найменш розвинутих країнах, особливо африканських. Залучення іноземного капіталу збільшує ресурси економічного розвитку, але зростання зовнішнього боргу породжує  проблему його обслуговування, яка включає: амортизацію (виплату основної суми); виплату відсотків. Зобовязання по обслуговуванню зовнішнього боргу виконуються або за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту, або шляхом нових позик за кордоном. 

44. Проблеми заборгованості і значення іноземних кредитів для економічного розвитку України. Зовнішній борг – фінансові зобов’язання держави (зовнішні позики та несплачені за них  відсотки іноземним кредиторам на певну дату). Іноземні середньо- і довгострокові кредити країни залучають для інвестування в економіку, а короткострокові — для зовнішньоторговельних зв'язків. Крім того, іноземні кредити використовуються для покриття дефіцитів платіжних балансів, бюджетів, для здійснення структурних змін у перехідних економіках, подолання глибоких кризових явищ тощо.Україна використовує позики міжнародних фінансових організацій — МВФ,СБ, МБРР, ЄБРР та кредити окремих держав і їх угруповань.Найбільше іноземних кредитів залучається в результаті співробітництва з МВФ. Надання позичок МВФ розпочалося у 1994 р. і на початок жовтня 1999р. Україна отримала від МВФ 3,241 млрд дол. США. Кредити було виділено на економічну трансформацію та досягнення макроекономічної фінансової стабілізації в Україні. У 1999 р. Україна використала 635 млн дол. США кредитів МВФ.