1. Особливості функціонального та системного бачення організації.

Управління організацією повинно спиратися насамперед на основні загальнометодологічні принципи системного підходу, який становить стратегію наукового пізнання і практичної діяльності в різних сферах дійсності, а також у сфері менеджменту.

Отже,системний підхід у менеджменті — це особливий спосіб мислення, методологія розгляду різних соціально-економічних утворень, яка дає змогу глибше і краще осмислити їх сутність (структуру, організацію, функціонування) і знайти оптимальні шляхи і методи впливу на розвиток таких комплексів і систем управління ними. Найбільш загальними принципами системного підходу є:

— принцип цілісності, згідно з яким досліджуваний об'єкт є інтегрованою в єдине ціле сукупністю окремих складових;

— принцип примату цілого над його складовими, за яким ціле визначає функції як окремих компонентів, так і системи взагалі;

— принцип ієрархічності, який передбачає відносність у розрізненні понять "система" та "елемент", оскільки кожен елемент може також бути складним об'єктом і системою нижчого рівня, тоді як кожна система — елементом системи вищого рівня, внаслідок чого таке співвідношення набуває вигляду певної ієрархії систем;

— принцип полісистемності, за яким кожен складний об'єкт може розглядатися як деяка сукупність систем, що входять одна в одну.

Системний підхід є загальною методологією пізнання і практичного перетворення системних об'єктів. Тому в галузі теорії менеджменту організацій принципи системного підходу необхідно застосовувати як методологічні засоби в таких аспектах:

— по-перше, для адекватного пізнання конкретних складних функціонуючих систем (підприємств, фірм), що становлять єдність різних підсистем та елементів;

— по-друге, з метою виконання системи дій, спрямованих на практичну організацію й управління виробництвом, проектування і забезпечення функціонування цих систем;

— по-третє, всебічне вивчення зв'язків елементів (підсистем) на основі цих принципів необхідне для побудови моделі об'єкта управління — фірми чи підприємства, оскільки пошуки та експерименти з моделями дають можливість удосконалювати управлінські рішення, тобто знаходити шляхи найефективнішого досягнення загальних цілей.

Так, на етапі пізнання особливостей діяльності конкретного підприємства як системи важливого значення набуває врахування, зокрема, таких принципів (частина з них розглянута вище);

— цілісності;

— примату цілого над його складовими;

— ієрархічності;

— структурованості (передбачає встановлення структури системи, виділення основних підсистем та їх елементів, комплексу внутрішніх сталих зв'язків між ними, що визначають властивості й закони її функціонування);

— взаємозв'язку структури і середовища (підсистеми й елементи системи перебувають у відносинах і зв'язках не лише одне з одним, а й із середовищем, що зумовлює якісно нову інтегративну цілісність)1;

— множинності опису кожної системи (множина, багатоманітність) ознак, властивостей кожної системи вимагає великої кількості визначень, характеристик — побудови різних моделей.

Вивчення функціонування організації як єдиного цілого і різних його підсистем, а також розв'язання практичних проблем управління, пов'язаних із побудовою узагальнених моделей, що відображають усі фактори і взаємозв'язки реальної ситуації в її діяльності, вимагають також дотримання таких найважливіших принципів системного аналізу (системного підходу):

— процес прийняття рішень повинен починатися з виявлення і чіткого формулювання кінцевих цілей;

— слід розглядати всю проблему як ціле, як єдину систему і виявляти всі наслідки і взаємозв'язки кожного конкретного рішення;

— необхідні виявлення та аналіз можливих альтернативних шляхів досягнення цілі;

— цілі окремих систем не повинні вступати в конфлікт із цілями всієї системи (програми).

Функціональний підхід. Сутність функціонального підходу до менеджменту полягає в тім, що потреба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для задоволення потреби. Після установлення функцій створюються кілька альтернативних об'єктів для виконання цих функцій і вибирається той з них, що вимагає мінімум сукупних витрат за життєвий цикл об'єкта на одиницю його корисного ефекту. Ланцюжок розвитку об'єкта: потреби - функції - показники майбутнього об'єкта - зміна структури системи.

При застосуванні функціонального підходу абстрагуються від існуючих об'єктів, що виконують подібні функції. Творці нових об'єктів, що задовольняють вимогам споживачів, шукають зовсім нові технічні рішення для виконання існуючих чи майбутніх (потенційних) потреб. Цей підхід повинний застосовуватися в сукупності з іншими підходами, насамперед із системним, відтворювальним, маркетинговим.

Ведучі фірми світу, застосовуючи функціональний підхід, створюють зовсім нові оригінальні вироби, що максимально задовольняють нові потреби. Наприклад, компанія “Тойота” переходить на масове виробництво легкових автомобілів з подвійною системою енергопостачання: бензин і електрика.