Висновки
Переважна більшість установ соціальної сфери фінансуються через органи Державного казначейства України. Перехід від банківської системи фінансування до казначейської був зумовлений необхідністю концентрації бюджетних коштів, підвищення контролю за їхнім обігом. 2001 р. став роком зміни статусу Державного казначейства: із клієнта банку стало учасником системи електронних платежів Національного банку України (НБУ). Доходи стали зараховуватись платниками податків на рахунки обласного управління Державного казначейства України (ДКУ). Це дає можливість ДКУ безпосередньо отримувати первинну інформацію щодо трансакцій з доходів державного бюджету. За рахунок доходів, що надійшли на рахунки управління ДКУ, одномоментно формуються активи для здійснення видатків бюджету.
У той же час, певні фінансові потоки, частково втілені в реальні матеріальні активи надходять до установ соціальної сфери і через банки.
Доцільність підвищення рівня матеріального забезпечення соціальної сфери зумовлює дослідження концептуальних засад фінансування як джерел їхнього надходження, так і механізму їхнього руху через різні фінансово-кредитні інститути.
Порівнявши механізм фінансування соціальної сфери через банківську та казначейську систему, можна зробити висновки:
1. Банківська та казначейська системи діють у межах єдиної фінансової системи, що зумовлює спільні умови їхнього функціонування та обслуговування руху грошових коштів на соціальні цілі.
2. Доцільність фінансування видатків на соціальні цілі через органи ДКУ частково зумовлюється спрощенням цього процесу, адже за банківської системи обслуговування бюджету кошти проходили три рівні, а за казначейської — два.
3. Поглибленню зв'язків банківської та казначейської системи в середньостроковій перспективі сприятиме надання бюджетних ресурсів на умовах кредитування замість безповоротного бюджетного фінансування.
4. Механізм фінансування соціальної сфери і через банківську і казначейську системи лише перерозподіляє наявні кошти, тому не може вирішити всіх питань недофінансування.
До наукових інтересів у подальшому варто віднести удосконалення механізму функціонування, управління та фінансування галузей невиробничої сфери.
Список використаної літератури
1. Беркита К. Методика аналізу розвитку соціальної сфери //Фінанси України. - 2002. - № 2. - C. 63-68
2. Бескид Й. Перспективи нормативного планування витра на соціальну сферу //Фінанси України. - 2000. - № 4. - C. 42-48
3. Величко О. Розвиток соціальної сфери у системі бюджетного забезпечення //Фінанси України. - 1999. - № 11. - C. 24-30
4. Кичко І. І. Фінансування соціальної сфери через банківську та казначейську системи//Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 7. - C. 18 - 23
5. Кичко І.І. Елементи системного підходу до управління та фінансування соціальної сфери //Україна: аспекти праці. - 2006. - № 2. - C. 17-20
6. Льовочкін С. Завдання і напрямки реформування фінансів соціальної сфери //Фінанси України. - 1999. - № 12. - C. 25-32
7. Ляхович Г. І. Фінансування соціальної сфери в умовах децентралізації управління //Фінанси України. - 2006. - № 6. - С.100-106.
8. Полозенко Д.В. Добробут і його фінансове забезпечення //Фінанси України. - 2004. - № 10. - С.28-35
9. Полозенко Д. Соціальна сфера та її фінансове наповнення //Економіка України. - 2005. - № 5. - C. 83-88