5.2 Доповнено пунктом 5.2.4 згідно з Наказом Мін'юсту n 28/5

( z0388-01 ) від 04.05.2001, із змінами, внесеними згідно з

Наказом Міністерства юстиції N 40/5 ( z0427-05 ) від 21.04.2005 )

5.2.5. Звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та

інше майно боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті

здійснюється в порядку, установленому пунктом 5.2 цієї

Інструкції. ( Інструкцію доповнено пунктом 5.2.5 згідно з Наказом

Міністерства юстиції N 40/5 ( z0427-05 ) від 21.04.2005 )

5.3. Звернення стягнення на заставлене майно.

5.3.1. Стягнення на заставлене майно в порядку примусового

виконання допускається за виконавчими документами для задоволення

вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного

виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому

провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення

звертається на вільне від застави майно боржника.

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що згідно з

частиною другою статті 1 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 )

в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі

невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою

зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна

переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право

заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно

регулюється статтею 20 Закону України "Про заставу".

5.3.2. У разі, якщо коштів, одержаних від реалізації

заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача -

заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого

звернуто стягнення на заставлене майно, державний виконавець

повертає виконавчий документ стягувачеві на підставі пункту 6

частини першої статті 40 Закону ( 606-14 ).

5.3.3. Для підтвердження своїх вимог заставодержатель надає

державному виконавцю договір застави, кредитний договір або інший

договір, який підтверджує основне зобов'язання, документи, які

підтверджують виконання боржником зобов'язань перед

заставодержателем (платіжне доручення, квитанція тощо про сплату

відповідних сум), розрахунки, які підтверджують вимоги

заставодержателя, та інші документи на підтвердження таких вимог.

5.3.4. Для задоволення вимог стягувачів, які не є

заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може

бути звернено в разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про

стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір

заборгованості боржника заставодержателю.

5.3.5. Про звернення стягнення на заставлене майно для

задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями,

державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше

наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли

йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває у

заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду

з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

5.3.6. Реалізація заставленого майна провадиться в порядку,

установленому пунктом 5.12 цієї Інструкції.

5.3.7. З коштів, одержаних від реалізації заставленого майна,

повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення

виконавчих дій, компенсуються витрати державної виконавчої служби

на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін

та інших осіб, після чого вони використовуються для задоволення

вимог заставодержателя. Якщо заставодержатель не є стягувачем у

виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного

підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення

вимог заставодержателя залишок коштів використовується для

задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим

Законом ( 606-14 ).