4. Ранній вік.
Батько підтримує і схвалює нові здібності самостійного пересування дитини — ходьби, бігу, лазіння і спуску по сходах. Спочатку це важкі, хвилюючі, не завжди вдалі для дитини дії, і емоційна підтримка їй просто необхідна. Розширення доступного простору, прагнення досліджувати предмети по-новому ставлять питання надійної фізичної й емоційної безпеки дитини.
Самі головні досягнення в психічному розвитку в ранньому дитинстві пов'язані з освоєнням соціальних функцій і способів дій із предметами. Дорослий виступає як суб'єкт ситуативно-ділового спілкування, співробітництва, як зразок для наслідування, керівник, контролер, а також джерело емоційної підтримки. У цей період батьки повинні уважно придивлятися до того, якій руці — правій або лівій — віддає перевагу дитина при їжі, маніпулюванні об'єктами, малюванні, і делікатно запропонувати їй (але не наполягати, не змушувати!) користуватися правою.
На другому-третьому році життя виникають нові види діяльності дитини — ігрова, продуктивна. Батьки можуть допомогти зародженню гри — підібрати іграшки і підходящі предмети, вказати ігрові ( символічні) дії, виявити жвавий інтерес, співучасть, порадити, як ускладнити, різноманітити гру.
Батьки можуть сприяти становленню малювання, ліплення, конструювання. Предметні дії, які виконують функцію зовнішнього орієнтування (підбору і з'єднання предметів по їх формі, величині, кольорові, розташуванню в просторі і т.п.), розвиває сприйняття дитини і також можуть стати предметом співробітництва маляти і мами.
Другий-третій роки життя — сензитивний період для мовного розвитку. Важливо створювати сприятливі умови для розуміння чужої мови і формування власної активної мови дитини: говорити чітко і ясно, коментувати словесно побутові ситуації, розглядати і називати реальні предмети і їхні зображення, залишати «місце» для висловлень дитини, звертатися до неї з проханнями, питаннями, що вимагають вербальної відповіді.
Необхідно заохочувати активність, самостійність дитини як суб'єкта спілкування і пізнання, її тенденцію до вольової форми поводження («Я сам»). Уже в перші роки батьки зіштовхуються з масою проблем при годівлі, приученні до охайності, укладенні спати, засвоєнні дитиною прийнятних способів поводження, дисципліни і повинні знайти способи справлятися з ними в рамках демократичного стилю виховання.
5. Дошкільний вік.
Орієнтуючись на назву віку, багато сучасних батьків вважають, що головне — це підготувати дитину до навчання в школі. А для цього потрібно по можливості раніш почати її учити — читати, писати, рахувати. Таке вузьке розуміння шкільної зрілості вже давно відкинуто в психології і педагогіці. Навіть якщо мати на увазі ціль домогтися шкільної готовності, то прийти до її реалізації можна лише створивши умови для повноцінного проживання дошкільного дитинства, розкриття його унікального потенціалу.
Необхідна не акселерація, а ампліфікація дитячого розвитку — широке розгортання і збагачення змісту специфічних дитячих форм ігрової, практичної, образотворчої діяльності, досвіду спілкування з дорослими й однолітками, максимальний розвиток «специфічно дошкільних» і разом з тим перспективних психофізіологічних якостей.
Дошкільний вік — сензитивний період розвитку образного пізнання навколишнього світу: сприйняття, наочно-образного мислення, уяви. Батьки повинні дбайливо відноситися до природної цікавості дитини, щоб не заглушити його надмірно ускладненими поясненнями або формальними відмовками, а сприяти формуванню допитливості, любові до пізнання.
При оволодінні сенсорним досвідом потрібно навчити дитину здійснювати дії, що приводять до виділення якостей і властивостей (таких, як форма, величина, колір, смак, запах, стан предметів, положення в просторі, відносини між предметами).
Неприпустиме відношення до дитячої гри як до порожнього, нікчемного заняття. Усвідомлення незамінного внеску гри в розумовий, мовний розвиток, розвиток почуттів, емоційної саморегуляції поводження, у формування довільності психічних процесів (довільної уваги, довільної пам'яті) повинно настроїти батьків на поважне відношення до ігрової діяльності.
Безумовно, необхідно заохочувати і розвивати й інші види діяльності: продуктивну, трудову і учбово-пізнавальну. Малювання, конструювання, ліплення, побутова праця важливі ще і тому, що сприяють формуванню спрямованості на одержання результату, навичок самооцінки, планування і керування поводженням.