Екзаменаційний білет №17

1. Життя і педагогічна діяльність К.Д.Ушинського. Світогляд ученого

Костянтин Дмитрович Ушинський народився 2 березня 1824 року у м.Тулі. Гімназію закінчив у м. Навгород-Сіверському. На формування особистості майбутнього вченого значний вплив мала російська словесність, до якої його залучав тодішній директор І.Ф.Тимковський (майбутній професор і ректор Харківського університету).

У 1840 році він вступив до Московського університету на юридичний факультет. У 1844 році блискуче закінчив університет і отримав запрошення посісти місце професора у Демидівському ліцеї м.Ярославля. Проте ще 2 роки провів у Московському університеті, готуючись до магістерського екзамену. 1846-1849 рр. працював у Ярославському ліцеї професором камеральних наук.

1854 року дістав посаду викладача російської мови та інспектора клаcу у Гатчинському сирітському інституті, де працював до січня 1859 року, де широко проявилися його організаторські та педагогічні здібності. У 1857 р. в «Журнале для воспитания» опублікував статті «Про користь педагогічної культури», «Три елементи школи», «Про народність у суспільному вихованні», «Шкільна реформа в Північній Америці». Ушинський уже був відомий як педагог-реформатор, його запросили на посаду інспектора Смольного інституту шляхетних дівчат. Водночас він працював редактором «Журнала Министерства народного просвещения», в якому опублікував статті «Праця в її психічному і виховному значенні», «Недільні школи», «Питання про народні школи», «Рідне слово», «Проект учительської семінарії».

1862 року через ускладнені стосунки з керівництвом, Ушинський залишив роботу в інституті. Міністерство освіти відрядило його за кордон для вивчення досвіду жіночої освіти. 1861 року видав підручник для поч..школи «Дитячий світ», 1864 «Рідне слово», а також хрестоматію і методичні посібники до них. У середині 1867 р. Ушинський повернувся на Батьківщину через тяжку хворобу легенів. Помер 1870 року в Одесі.

2. Я.А.Коменський про школу, учителя та моральне виховання дітей.

У дидактиці Коменського закладені ідеї виховання особистості, виховання людяності в людині. В основі вчення про виховання особистості лежить ідея виховуючого навчання і природовідповідності. Говорячи про виховання людяності в людині, Коменський виділяє чотири основних доброчесності: мудрість, поміркованість, мужність і справедливість. Педагог підкреслює, що людина не народжується з моральними якостями - вони у неї виховуютьсяпротягом усього життя; моральність пов'язана з вихованням мудрості і любові до неї в учнів. Коменський, поряд з головними доброчесностями, рекомендував розвивати в дітях скромність, слухняність, охайність, доброзичливість до інших людей, повагу до старших, працелюбність. Великого значення він надавав у моральному вихованні позитивному прикладу вчителів, батьків, товаришів, бесідам з дітьми на морально-етичні теми.

3. Національний ідеал Г. Ващенка.

Григорій Ващенко народився в с.Богданівка на Полтавщині в козацькій родині. 1898 р, закінчив Полтавську духовну семінарію, 1903р. – Московську Духовну Академію. Проте священиком не став, а після 1917р. року активно включився в розбудову українського шкільництва.

Працював викладачем Полтавського вчительського інституту, згодом – керівником кафедри педагогіки.1933 р. його було звільнено з інституту за "пропаганду буржуазного націоналізму". Після війни емігрував до Мюнхена, де працював професором педагогіки Українського Вільного Університету, ректором Богословської Академії.

Г.Ващенко присвятив свое життя створенню української національної педагогіки на основі християнського ідеалу. Його повний курс педагогіки складався з кількох підручників: "Загальні методи навчання", виданий у Полтаві і заборонений до використання 1933 р., "Система освіти у самостійній Україні", "Система навчання", "Виховний ідеал", "Виховна роль мистецтва", 'Засоби естетичного виховання", "Тіло виховання як засіб виховання волі і характеру".

Г. Ващенко був переконаний, що українська національна система освіти може існувати тільки на підґрунті ідеалістичного світосприйняття та утвердження християнської моралі шляхом перетворення віри в Бога у внутрішнє переконання людини. Однак його християнський ідеал в сучасному розумінні досить абсолютизований, так само, як дещо переоціненим є розуміння ролі нації в історичному та політичному аспектах.

У теоретичномуобгрунтуванні педагогічної системи української держави Г.Ващенко виступив як педагог – ідеаліст, переконаний,що нового громадянина української держави можна створити навчально–виховними засобами, і тільки. Суттюйого педагогічних і філософських поглядів став релігійний консерватизм, спроба обмеження розвитку новоїукраїнської генерації християнською ідеологією.