- •Екзаменаційний білет №1
- •1. Предмет, завдання та джерела вивчення історії педагогіки.
- •2. Ідея природовідповідності та «вільного виховання» ж.-ж. Руссо.
- •3. Значення теорії й практики вільного виховання л. Толстого.
- •Екзаменаційний білет №2
- •1. Виникнення перших шкіл та організація виховання в них у світовій цивілізації.
- •2. Педагогічні погляди французьких філософів-матеріалістів к. Гельвеція та д. Дідро.
- •3. Ідея національного шкільництва м. Грушевського
- •Екзаменаційний білет № 3
- •2. Життя та педагогічна діяльність й.Г. Песталоцці.
- •3. Підходи світової науки до виникнення виховання як суспільного явища.
- •Екзаменаційний білет № 4
- •1.Давньогрецькі філософи про шляхи формування людської особистості (Сократ, Платон, Аристотель, Демокрит).
- •2.Загальна характеристика епохи Середньовіччя. Система середньовічних шкіл.
- •Екзаменаційний білет № 5
- •2. Дидактика ф. Дістервега
- •3. Ідея національної школи м. Драгоманова
- •Екзаменаційний білет № 6
- •Екзаменаційний білет № 7
- •Екзаменаційний білет № 8
- •1. Ідея гармонійного виховання Песталоцці, його теорія елементарної освіти та методика початкового навчання.
- •2. В.О. Сухомлинський про навчання та виховання дітей 6-тирічногго віку («Серце віддаю дітям»).
- •3. Значення діяльності братських шкіл на теренах України.
- •Екзаменаційний білет № 9
- •3. Ідея виховання особистості у творчості і. Франка та л. Українки
- •Екзаменаційний білет № 10
- •Екзаменаційний білет №11
- •Екзаменаційний білет №12
- •Екзаменаційний білет №13
- •1. Класно-урочна система я.А. Коменського («Велика дидактика»).
- •2. Загальна характеристика епохи Середньовіччя. Система середньовічних шкіл.
- •3. Педагогічна діяльність м.І. Пирогова, м.О. Корфа.
- •Екзаменаційний білет № 14
- •3. Статут 1786 року Російської імперії про зміст та особливості шкільної системи.
- •Екзаменаційний білет № 15
- •Екзаменаційний білет №16
- •Екзаменаційний білет №17
- •Екзаменаційний білет №18
- •Екзаменаційний білет № 19
- •Екзаменаційний білет №20
- •2. Педагогічні погляди французьких філософів к.Гельвеція та д.Дідро
- •3.Значення педагогіки о.Духновича
- •Екзаменаційний білет №21
- •Національна освіта в 20-ті роки XX століття
- •Білет №22
- •Билет № 23
- •3. Педагогічні ідеї л. Українки
- •Билет 24
- •Білет 25
- •Білет 26
- •Екзаменаційний білет № 27
- •2.Морально-трудове виховання школярів («Народження громадянина»).
- •3.Школа й педагогіка України у період Застою (70-80-ті роки).
- •Екзаменаційний білет № 28
- •1. Прагматична педагогіка Дж. Дьюї.
- •2.Ідея поєднання навчання з продуктивною працею а. Макаренка («Педагогічна поема», «Прапори на баштах»).
- •3. Виховання у первісному суспільстві.
- •Билет 29
- •Екзаменаційний білет № 30
- •Білет № 33
- •1. Теорія фізичного виховання особистості п.Лесгафта
- •2. Реформаторська педагогіка (педагогіка вільного виховання, педагогіка особистості, експериментальна педагогіка)
- •3. Р.Оуен про формування особистості
- •Білет № 34
- •1. Предмет, завдання та джерела історії педагогіки
- •2. Реформаторська педагогіка (педагогіка вільного виховання, педагогіка особистості, експериментальна педагогіка)
- •3. Система середньовічних шкіл
- •35 Билет
- •1 Школа та педагогіка стародавнього риму
- •2. Лицарське виховання в епоху середньовіччя.
- •3. Значення граматики м. Смотрицького.
- •36 Білет
- •2.Виховання в Київській Русі
- •3.Теорія фізичного виховання особистості п. Лесгафта
- •3. Виховання у древній греції
2. Реформаторська педагогіка (педагогіка вільного виховання, педагогіка особистості, експериментальна педагогіка)
Педагогічні орієнтири попередньої епохи - гербартіанство, спенсеріанство, клерикальна педагогіка, - базувались на жорстких авторитарних методах управління процесом формування особистості, обмежували самостійність дитини, її ініціативу в рамках глобальної регламентації всіх аспектів навчально-виховного процесу. Ці орієнтири не відповідали вимогам нового часу, що призвело до кризи традиційної педагогіки, появи цілого ряду нових концепцій і течій. Всі вони, взяті у сукупності, отримали назву реформаторської педагогіки (або нового виховання). Ідеї реформаторської педагогіки отримали розвиток у цілому ряді концепцій, зокрема таких, як теорія вільного виховання, експериментальна педагогіка, педагогічний прагматизм, теорія центрів інтересів, функціональна педагогіка, педагогіка особистості, виховання засобами мистецтва. Провідною ознакою нових педагогічних концепцій стала поглиблена увага до особистості дитини. Це була педагогіка зосереджена на дитині, а не на методі, на предметі навчання, що було характерним для абсолютної більшості попередніх педагогічних теорій. Провідною метою засновники реформаторської педагогіки вважали вивчення природи дитини та шляхів формування особистості протягом періоду дитинства. Однією з найбільш популярних та радикальних течій цього напряму на початку XX століття була теорія вільного виховання, своєрідним маніфестом якої стала книга відомої шведської письменниці Елен Кей "Вік дитини". Провідною думкою цієї книги стало утвердження важливості пізнання закономірностей розвитку дитини, формування людської особистості у справі соціальних перетворень. Гаслом ідеологів вільного виховання стало: "йдучи від дитини". Прихильників цієї течії об'єднала відмова від старих авторитарних виховних традицій, ідея вільного розвитку творчих сил кожної дитини. Вони вважали, що дитина може наочно уявити лише те, що вона пережила, тому провідну роль у вихованні і навчанні повинні відігравати дитячі переживання і накопичений дитиною власний досвід.
Однією із найбільш цікавих реформаторських течій початку XX ст. стала експериментальна педагогіка. Найвидатнішими ії представниками були В.А.Лай та Є.Мейман у Германії, А.Біне у Франції, О.Декролі у Бельгії, П.Боее та Є Клапаред у Швейцарії, Є.Торндайку США. Представники цього педагогічного напряму поставили за мету вивільнити теорію та практику навчання і виховання від приблизних, ненаукових підходів, використовуючи лабораторний експеримент отримати точні наукові факти про природу дитини. Основним принципом здійснення навчально-виховного процесу засновники експериментальної педагогіки вважали принцип саморозвитку дитячої особистості. Вільгельм Аегуст Лай розглядав дитину як активно діючу частину соціального і біологічного середовища, діяльність якої є реакцією на оточуючий світ. Тому центром виховного процесу є, на його думку, не діяльність педагога, його вплив, як вважали гербартіанці, а діяльність самої дитини, яку треба організовувати, враховуючи її психологічні та фізіологічні особливості, її рефлекси та потреби. Відповідно до концепції А.Лая, сформульованої ним у роботі "Експериментальна дидактика", характер засвоєння учнями знань залежить від психолого-фізіологічних особливостей дітей. Однією з провідних ідей А.Лая була заміна школи навчання школою дії. В основу цієї ідеї, сформульованої, зокрема, у роботі "Школа дїй, була покладена теза про єдність сприйнятгя, мисленнєвої переробки сприйнятого і відповідних зовнішніх реакцій як основних елементів навчального процесу. Головне місце у цій тріаді - сприйнятгя, переробка, вираз - А.Лай відводив третьому компоненту, який власне і являє собою діяльність, змістом якої є пристосування дитини до оточуючих умов життя.