Навчальна література та нормативні акти

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. 1996, № 30. ст.141.

2. Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.

3. Господарський кодекс України. – Атіка, 2003. – 208 с.

4. Сімейний кодекс України – К.: Атіка, 2005. – 409 с.

5. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України 1993, № 25, ст.274; Відомості Верховної Ради України 1995, № 47-52, ст.349.

6. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року № 2709-IV // Урядовий кур’єр, – 31.06. 2005 р., № 163.

7. Консульський Статут України. Затверджений Указом Президента України від 02.04.1994, №127/94 „Про Консульський статут України” // Законодательство Украины «Инфодиск». – № 1 (январь 2006). www.infodisk.com.ua

8. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3 т. – М.: Спарк, 2002. – 1007с.

9. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 408с.

10. Проблемы международного частного права / Под ред. доктора юридических наук Н.И. Марышевой. – М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ, 2000. – 216с.

11. Звеков В.П. Международное частное право. Курс лекций. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 686с.

12. Международное частное право. Учебник. /Под ред. Г.К. Дмитриевой. – М.: «Проспект», 2000. – 656с.

13. Попов А.А. Международное частное право. – Харьков: РА, 1998. – 220 с.

14. Международное частное право: Иностранное законодательство / Предисл. А.Л. Маковского; сост. и научн.ред. А.Н. Жильцов, А.И. Муранов. – М.: «Статут», 2000. – 892 с.

15. Гаврилов В.В. Международное частное право. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М), 2000. – 304с. (Краткие учебные курсы юридических наук).

16. Ерпылева Н.Ю. Международное частное право. Учебник для ВУЗов. – М.: «Nota Bene», 1999. – 368с.

17. Федосеева Г.Ю. Международное частное право: Учебник – М.: «Остожье», 1999. – 296с.

Варіант 4 Тема: Загальні поняття міжнародного приватного права Питання

1. Особливості застосування колізійного методу в міжнародному приватному праві.

2. Проблема кваліфікації у міжнародному приватному праві.

3. Кульгаючі відносини у міжнародному приватному праві.

4. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої країни.

5. Застереження про публічний порядок.

6. Обхід законів у міжнародному приватному праві.

Термінологія міжнародного приватного права досить складна, основні поняття даної галузі правової науки несхожі на терміни інших галузей, тому детальне вивчення даної теми, а також інших тем загальної частини міжнародного приватного права є вельми важливим.

В практиці застосування колізійних норм виникає ряд спірних питань і одним із основних постає питання про правову кваліфікацію окремих відносин з іноземним елементом, деяких термінів в змісті колізійної норми. Ця проблема породжується неоднаковим сприйняттям правових понять в різних державах, до того ж, нерідко навіть виражені однаково такі поняття виходячи із національної специфіки, механізмів застосування правових норм, мовної різниці, різної правової культури, можуть вступати в протиріччя. В таких випадках перед судом постає необхідність кваліфікувати положення іноземного права. Розглядаючи дане питання теми, слід розкрити сутність трьох основних способів кваліфікації і вказати як проблема кваліфікації вирішується в Законі України „Про міжнародне приватне право”.

Реалізація правових приписів однієї держави відповідно до механізмів іншої правової системи може породити і, так звані, „кульгаючи відносини”. Тому слід звернути увагу і на випадки, коли правові відносини, що склалися на території однієї держави породжують одні наслідки, а відповідно до права іншої країні – не такі, інші. Закон України „Про міжнародне приватне право”, подібно до законодавства розвинених іноземних країн, містить норми, призначені для вирішення питання зворотного відсилання і відсилання до права третьої країни. В іноземному праві іноді встановлено кратність відсилань, тому автору роботи необхідно показати обізнаність у цих питаннях, визначити поняття обох явищ.

Мабуть найменш дослідженим у даній темі треба вважати питання про публічний порядок та застереження про публічний порядок. Слід зауважити, що деякі автори невизначеність терміну „публічний порядок” визнають за його особливу рису. Вважаємо, що таке бачення проблеми не є вірним і публічний порядок можна охарактеризувати через наведення основних його ознак, сукупності явищ, які загалом створюють публічний порядок певної країни. Це і має зробити автор контрольної роботи. І вже виходячи із такого аналізу потрібно зазначити сутність та мету введення в обіг норми про застереження про публічний порядок.

На перший погляд схожим на застереження про публічний порядок виявляється обхід законів у міжнародному приватному праві, але якщо зважати на мету та правові наслідки даних явищ, з легкістю випливає теза про різну їх правову природу, і це має показати автор.