Тема №2 Психологічна допомога в роботі патрульної служби

Термінова психологічна допомога

У ситуації апатії

• спитайте його: «Як тебе звати?», «Як ти себе почуваєш?», «Хочеш їсти?»;

• відведіть від місця події, допоможіть зручно влаштуватися (обов'язково роззути);

• візьміть потерпілого за руку або покладіть свою руку йому на лоба;

• дайте потерпілому можливість поспати або просто полежати;

• якщо немає можливості відпочити (подія на вулиці, в громадському транспорті), то більше розмовляйте з потерпілим, залучайте його до будь-якої спільної діяльності.

У ситуації ступору

• зігніть потерпілому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні. Великі пальці мають бути виставлені назовні;

• кінчиками великого і вказівного пальців масажуйте потерпілому точки, розташовані на лобі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся і бровами;

• долоню вільної руки покладіть на груди потерпілого і керуйте його диханням;

• людина, знаходячись в ступорі, може чути і бачити. Тому необхідно будь-якими засобами досягти реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння, наприклад, говорити йому на вухо тихо, повільно і чітко те, що може викликати сильні емоції (можна негативні).

У ситуації страху

• покладіть руку потерпілого собі на зап'ястя для відчуття вашого спокійного пульсу, що є сигналом: «Я зараз поруч, ти не один!»;

• дихайте глибоко і рівно, спонукайте потерпілого дихати в одному з вами ритмі;

• якщо потерпілий говорить, слухайте його, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття;

• зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м'язів тіла.

У ситуації рухового збудження

• ізолюйте потерпілого від оточення;

• використовуйте прийом «захоплення»: знаходячись ззаду, просуньте свої руки потерпілому попід пахви, притисніть його до себе і злегка підніміть на себе;

• говоріть спокійним голосом про почуття, які він переживає («Тобі хочеться, щоб це припинилося? Ти хочеш втекти, сховатися від того, що відбувається»?);

• не сперечайтеся з потерпілим, не ставте питань, у розмові уникайте фраз з часткою «не» («Не біжи», «Не вимахуй руками», «Не кричи»);

• пам'ятайте, що потерпілий може завдати шкоди собі і іншим;

• рухове збудження зазвичай триває недовго і може змінитися нервовим тремтінням, плачем, а також агресивною поведінкою.

У ситуації агресії:

• максимально обмежте кількість оточуючих;

• дайте потерпілому можливість «випустити пар» (виговоритися, розбити якийсь непотрібний предмет);

• доручіть йому роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням;

• демонструйте доброзичливість. Навіть якщо ви не згодні з потерпілим, не звинувачуйте його самого, а висловлюйтеся з приводу його дій. Інакше агресивна поведінка буде спрямована на вас. Не можна говорити: «Що ж ти за людина!» Слід сказати: «Ти страшенно злишся, тобі хочеться усе рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід з цієї ситуації».

• намагайтеся розрядити обстановку коментарями або діями.

• якщо не надати допомогу розлюченій людині, це приведе до небезпечних наслідків: через зниження контролю за своїми діями людина здійснюватиме необдумані вчинки, може нанести каліцтва собі і іншим.

У ситуації плачу:

• не залишайте потерпілого наодинці;

• встановіть фізичний контакт з потерпілим (візьміть за руку, покладіть руку йому на плече або спину, погладьте по голові), дайте відчути, що ви поруч;

• застосовуйте прийоми «активного слухання»: періодично вимовляйте «ага», «так», кивайте головою, підтверджуйте, що слухаєте і співчуваєте; повторюйте за потерпілим уривки фраз, в яких він висловлює свої почуття;

• не намагайтеся заспокоїти потерпілого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися, «виплеснути» з себе горе, страх, образу;

• не ставте питань, не давайте порад. Ваше завдання – вислухати;

У ситуації нервового тремтіння:

• бажано посилити тремтіння;

• попередивши потерпілого, візьміть його за плечі і сильно, різко потрясіть впродовж 10-15 секунд (попередьте людину). При цьому продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад;

• після завершення реакції дайте потерпілому можливість відпочити, бажано поспати;

• не можна:

• обіймати потерпілого або притискувати його до себе;

• укривати потерпілого чимось теплим;

• заспокоювати потерпілого, говорити, щоб він узяв себе в руки.

У ситуації істерики:

• видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Залишіться з потерпілим наодинці, якщо це не небезпечно для вас;

• несподівано зробіть щось, що може сильно здивувати (плеснути в обличчя водою, з гуркотом впустити предмет, різко крикнути на потерпілого);

• говоріть з потерпілим короткими фразами, упевненим тоном («Випий води», «Вмивайся»);

• після істерики настає знесилення. Вкладіть потерпілого. До прибуття фахівця спостерігайте за його станом. Не потурайте бажанням потерпілого.

У ситуації загрози життю:

• допоможіть потерпілому висловити почуття, пов'язані з пережитою подією;

• поясніть потерпілому, що навіть у зв'язку з найжахливішою подією можна зробити висновки, корисні для подальшого життя (нехай людина сама поміркує над тим досвідом, який вона придбала в ході життєвих випробувань);

• дайте потерпілому можливість спілкуватися з людьми, які з ним пережили трагічну ситуацію;

• не дозволяйте потерпілому грати роль «жертви», тобто використовувати трагічну подію для отримання вигоди («Я не можу нічого робити, адже я пережив такі страшні хвилини»).

Стосовно потерпілих від насильства, доцільно діяти наступним чином:

• не кидайтеся відразу обіймати потерпілого. Візьміть його за руку або покладіть свою руку йому на плече. Якщо побачите, що це людині неприємно, уникайте тілесного контакту;

• не розпитуйте потерпілого про подробиці того, що сталося. Ні в якому разі не звинувачуйте його в тому, що сталося;

• дайте потерпілому зрозуміти, що він може розраховувати на вашу підтримку;

• якщо потерпілий починає розповідати про те, що сталося, спонукайте говорити не про конкретні деталі, а про емоції, пов'язані з подією. Домагайтеся, щоб він говорив: «Це не моя провина, винен насильник»; «Було зроблено усе можливе в таких обставинах».

Надання психологічної допомоги при посттравматичному стресі доцільно здійснювати з використанням наступних методів та прийомів: саморегуляція та психофізіологічна регуляція; психологічна інтервенція; дебрифінг; десенсибілізація рухами очей (ДПРО); тілесно-орієнтована терапія; рефреймінг.

Способи релаксації

• фізичний відпочинок;

• приємна музика, улюблені справи, хобі, візуалізація приємних образів;

• спілкування з друзями за інтересами;

• фізичні вправи, масаж;

• теплі напої, тепла ванна;

• дихальні вправи і аромотерапія;

• прогулянка свіжим повітрям;

• спостерігання, аутотренінг і медитація

Методи психоемоційного розвантаження

Міорелаксація по Джекобсону

• кисті: руки на підлокітники (максимально стисніть кулаки);

• руки: витягніть вперед, пальці максимально широко розставлені (дотягніться до протилежної стіни);

• плечі: дотягніться плечима до вух;

• груди-спина: спробуйте перехрестити лопатки;

• стопи: дотягніться пальцями стоп до середини гомілки;

• гомілка-стегно: носки ніг фіксовані, п’яти піднімаються;

• верхня третина обличчя: наморщіть лоба (зробіть здивований вигляд);

• середня третина обличчя: до наморщеного лобу додайте скошеність очей;

• нижня третина обличчя: «Буратіно» (відведіть куточки рота до вух), «Поцілунок» (зробіть губи хоботком та промовте : «У – ТЮ – ТЮ»)

Переоцінка проблеми (рефреймінг)

• Глобалізація (подивіться телевізор та порівняйте ситуації з власною)

• Заміна ярлика («-» НА «+», знайдіть корисне застосування, зробіть позитивні висновки)

• Робота над образами (уявіть проблему в образі друга та обговоріть йог дії в 3-й особі; намалюйте проблему)

• Емоційна розрядка

• Стоп-реакція