§3. Особливості наступного етапу розслідування незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів

Наступний етап розслідування починається з моменту складання слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого і пред’явлення відповідного обвинувачення. Приймаючи таке процесуальне рішення, слідчий спирається на докази, отримані на початковому етапі розслідування. Важливою умовою для подальшого ефективного розслідування кримінальної справи є уміння слідчого правильно аналізувати та оцінювати слідчу ситуацію, яка склалася у справі. Саме позицією обвинуваченого щодо пред’явленого обвинувачення обумовлюються типові ситуації наступного етапу розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів.

Ситуація 1. Обвинувачений повністю визнає себе винним i дає правдиві показання, тобто ситуація є безконфліктною і найбільш сприятливою для встановлення всіх обставин справи. Однак слiд враховувати, що: а) пiд виглядом розкаяння може маскуватися бажання уникнути відповідальності за інший, більш тяжкий злочин та ввести в оману правоохоронні органи; б) обвинувачені, особливо наркомани, схильні до зміни показань і можуть у будь-який час стати на іншу позицію, зменшуючи свою провину або навіть зовсім її заперечуючи. Таким чином, потрібно iндивiдуаль­но оцінювати щирість поведінки i намiрiв особи. Основними тактичними завданнями розслідування у таких випадках є підтримання установки обвинуваченого на каяття і максимальна деталізація показань щодо вчиненого злочину з наступною їх перевіркою шляхом проведення відповідних слідчих дій (допити обвинувачених, свідків, обшуки, виїмки, призначення експертиз, відтворення обстановки і обставин події, пред’явлення для впізнання).

Ситуація 2. Обвинувачений не визнає повністю або частково факт злочинної дiї з наркотиками (конфлiктна ситуація). У таких умовах ефективність розслідування залежить, як правило, вiд повноти зiбраної слiдчим iнформацiї про скоєний злочин та обраного тактичного рішення щодо подальших дій. Тактичними завданнями тут будуть: а) критичний аналіз та перевірка показань обвинуваченого з метою викриття його у неправдивості чи спростуванні версії обвинуваченого; б) запобігання протидії з боку обвинуваченого, близьких йому осіб та інших учасників злочинного угруповання, до якого причетний і обвинувачений; в) встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню незаконних дій з наркотичними засобами. Для вирішення вказаних тактичних завдань може бути пропонований наступний комплекс оперативно-розшукових заходів та слідчих дій: 1) ОРЗ з метою встановлення додаткових свідків злочину та іншої інформації про злочин; 2) детальний допит обвинуваченого (доцільно використовувати складання допитуваним схем, планів), а при тактичній необхідності і проведення повторного допиту; 3) детальний допит свідків; 4) за необхідності призначення відповідних судових експертиз (криміналістичних, медичних, психіатричних; фармацевтичних, психологічних, аграрних, комп’ютерно-технічних та ін.); 5) очні ставки між свідками та обвинуваченим або безпосередньо між обвинуваченими (з урахуванням криміналістичних рекомендацій для таких випадків); 6) за необхідності пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події, виїмки та обшук.

Як для першої, так і для другої слідчої ситуації можливе проведення перепред’явлення обвинувачення, що пов’язано (поряд з іншим) з певним часом, необхідним для проведення криміналістичної експертизи наркотичних засобів та інших експертиз і використанням їх результатів у постанові про притягнення особи як обвинуваченого.

Особливості наступного етапу розслідування незаконного обігу наркотичних засобів (пов’язаних, насамперед, з так званим «наркобізнесом») також обумовлені можливою протидією розслідуванню з боку обвинуваченого, близьких йому осіб, а передусім з боку учасників злочинних угруповань та їх «покровителів» з числа високопоставлених посадовців. Результатом таких дій можуть бути залякування, підкуп або протиправний тиск на свідків, інших суб’єктів кримінального процесу. Для запобігання таким негативним наслідкам доцільно залучати додаткові засоби фіксації слідчих дій (фото-, відео- та звукозапис; пропонувати допитуваним складати плани-схеми, замальовки задля наочного підкріплення своїх показань), використовувати можливості оперативно-розшукового апарату.

Невід’ємною діяльністю слідчого з моменту порушення кримінальної справи є здійснення профілактичної діяльності, але основна її частина виконується, як правило, на наступному етапі розслідування. Зокрема, йдеться про встановлення й усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів. Вони з’ясовуються, як правило, паралельно з встановленням інших обставин. Для цього використовується весь комплекс процесуальних і оперативно-розшукових заходів. Це не виключає, однак, можливості проведення слідчих дій, спеціально орієнтованих на виявлення факторів криміногенного характеру. Допит є найбільш доступним і ефективним способом з’ясування причин і умов, що сприяли учиненню злочину, а виїмка та обшук дають можливість одержати документи і речові докази, які вказують на ті чи інші обставини, що йому сприяли. Шляхом огляду встановлюються й уточнюються обставини вчинення злочину. У ряді випадків остаточний висновок слідчого про фактори, що сприяли вчиненню злочину, може ґрунтуватися тільки на результатах використання спеціальних знань у тій чи іншій галузі науки, техніки і т.п. Це обумовлює необхідність проведення експертизи.

Профілактична діяльність правоохоронних органів, передбачає: 1) інформування громадськості через засоби масової інформації стосовно: шкоди, якої завдає наркоманія суспільству; оперативної обстановки щодо боротьби з незаконним обігом наркотиків, фактів порушення антинаркотичного законодавства; покарань, яких понесли злочинці, відповідальності передбаченої за ці види злочинів; 2) проведення комплексу профілактичних операцій «Мак», «Допінг», «Кубло» тощо; 3) створення спеціальних навчальних центрів, освітніх програм для ефективного навчання співробітників правоохоронних органів, органів охорони здоров’я і просвіти щодо боротьби з наркоманією і незаконним обігом наркотиків; 4) лікування і реабілітацію наркоманів; 5) запобігання незаконним посівам нарковмісних рослин; 6) блокування каналів переміщення наркотичних засобів; 7) припинення контрабанди наркотиків; 8) створення перешкод для відмивання грошей та іншого майна, здобутого у результаті наркобізнесу.