§3. Особливості криміналістичної характеристики і розслідування шахрайств, що вчиняються у побутовій сфері

Для цієї групи шахрайств є характерним те, що між потерпілим і злочинцем існує соціальний зв’язок у вигляді спільного проживання, роботи чи навчання, родинного зв’язку, шлюбних або дружніх стосунків.

Місце, обстановка і час вчинення злочину. Місцем вчинення шахрайства даної групи є місця, де люди спільно мешкають, працюють чи відпочивають. Наприклад, шлюбні аферисти для знайомства з потенційною жертвою віддають перевагу місцям курортного відпочинку: санаторіям, базам, пляжам, готелям тощо. Такі місця характеризуються наявністю широкого спектру можливих обраниць, а також особливим настроєм цих жінок.

Особливості предмета посягання. Предметом шахрайств даної групи переважно виступають гроші. Але майном, що викрадається у такий спосіб, може бути й побутова техніка, велосипеди, худоба, продукти харчування, ювелірні вироби і навіть автомобілі та нерухомість.

Способи вчинення шахрайств: позичання грошей без наміру повернути борг; вступ у фіктивні шлюбні відносини («шлюбна афера») з метою отримання права володіти і користуватися майном дружини (чоловіка) з наступним заволодінням цим майном; привласнення грошей або цінностей особою, якій вони вручаються для передачі як хабара; привласнення побутової техніки громадян, що була передана для тимчасового користування тощо.

Сліди шахрайства. Основою вчинення шахрайств у побутовій сфері є вміння злочинця апелювати до почуттів близьких людей і використовувати їх у своїх корисливих інтересах. Тому сліди такі злочини залишають, перш за все, у пам’яті потерпілого та його оточення. Окрім того, якщо предметом шахрайства були цінні речі або шахраєм були використані певні матеріальні засоби для введення в оману, вони можуть виступати матеріальними слідами злочину – речовими доказами.

Особа шахрая. Більшість злочинців, що вчиняють шахрайства у побутовій сфері, мають постійне місце роботи, знайомства з впливовими людьми, респектабельний зовнішній вигляд, відповідні обраному амплуа знання та обізнаність у пристойних манерах поведінки. Заняття побутовим шахрайством суттєво впливає і трансформує психіку людини, перетворює її на розважливого егоїста, хитрість якого, черствість та злопам’ятність переважає над сумлінням.

Особа потерпілого. Потенційними жертвами шахраїв даної категорії є люди з їх оточення, що мають завищене почуття дружньої шани, обов’язку взаємодопомоги, безмежної довіри близьким та керуються в своєму житті альтруїстичними переконаннями.

Особливості розслідування шахрайств, що вчиняються у побутовій сфері обумовлені тим, що між потерпілим і шахраєм існує певний соціальний зв’язок у вигляді спільного проживання, роботи, навчання, родинного зв’язку, шлюбних або дружніх стосунків. І саме ці стосунки використовуються шахраєм у механізмі заволодіння майном потерпілого. Цей факт накладає суттєвий відбиток на процедуру доказування у справах цієї категорії. По-перше, дослідча перевірка інформації про такі шахрайства значно ускладнюється тим, що злочини мають оболонку звичайної побутової послуги (взяття у борг грошей, тимчасове використання техніки тощо). По-друге, наявність між шахраєм і потерпілим близьких стосунків до вчинення злочину впливає на поведінку останнього в ході досудового слідства. Так, дуже часто потерпілі після порушення кримінальної справи відмовляються від своїх попередніх показань або змінюють їх, унеможливлюючи перспективу направлення справи до суду.

Відповідно на момент подачі потерпілим заяви про вчинення шахрайства розглядуваної категорії з ним необхідно провести бесіду, в ході якої детально роз’яснити не тільки факт кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК України) і завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК України), а й про наслідки для обвинуваченого при притягненні його до кримінальної відповідальності (ознайомити потерпілого із санкцією ст. 190 КК України).

Після того як позицію потерпілого буде з’ясовано, необхідно прийняти від нього заяву про вчинення злочину і приступити до її перевірки. Матеріал дослідчої перевірки інформації про шахрайство повинен включати наступні документи:

1) заяву громадянина про факт передачі майна конкретній особі на певних умовах і неповернення цього майна у встановлений строк. У заяві констатується лише факт передачі майна відомій особі на певних умовах і неповернення цього майна;

2) пояснення заявника, яке повинно містити детальні відомості щодо обставин передачі майна. У поясненні повинно бути зафіксовано не тільки місце і час передачі майна певній особі, але й детально описані умови, на яких це майно передавалося. Важливе значення у цьому аспекті має висновок самого заявника про те, що він був ошуканий. При відібранні пояснення необхідно встановити, на яких саме фактах базується такий висновок. Такими фактами можуть бути, наприклад, відомості про те, що зловмисник вже продав чи обміняв передані йому речі;

3) пояснення свідків. До їх числа можуть бути віднесені, з одного боку, члени сім’ї заявника чи знайомі, яким стало відомо від самого потерпілого про факт передачі майна. З іншого боку, такими свідками можуть виступати особи з оточення запідозреної особи, які бачили у неї речі потерпілого, купували їх у неї, приймали в подарунок тощо;

4) пояснення особи, що підозрюється у вчиненні шахрайства. У поясненні повинні бути закріплені відомості про те, чи визнає особа факт отримання від потерпілого майна, чи розуміла вона умови передачі-отримання, чи збиралася їх виконувати і як вона фактично розпорядилася майном потерпілого.

Якщо встановлені в ході дослідчої перевірки фактичні дані вказують на наявність ознак складу злочину, необхідно порушити кримінальну справу і провести наступні дії:

• допитати потерпілого;

• допитати свідків злочину;

• обрати запобіжний захід і допитати підозрюваного;

• провести очні ставки між потерпілим, свідками і підозрюваним (у разі наявності суперечностей у їх показаннях);

• провести виїмку або обшук за місцем мешкання чи роботи підозрюваного з метою вилучення майна потерпілого та інших речових доказів;

• накласти арешт на майно підозрюваного з метою забезпечення відшкодування заподіяної шахрайством шкоди і можливої конфіскації майна;

• призначити криміналістичні експертизи об’єктів, вилучених при обшуках;

• призначити товарознавчу експертизу предмета шахрайства.

Особливості потерпілих і злочинців та їх стосунки обумовлюють тактику проведення слідчих дій з їх участю, а також діяльність слідчого з встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню цих злочинів, та вжиття заходів щодо їх усунення. Потрібно відзначити, що основним мотивом поведінки потерпілих під час досудового слідства у таких кримінальних справах є намагання повернути втрачене майно. Відбувається це на тлі побутових стосунків між потерпілим і підозрюваним (обвинуваченим) та їх родичів. Враховуючи це, тактика слідчих дій повинна будуватися на спонуканні підозрюваного до дієвого каяття з орієнтиром на примирення сторін (п. п. 1, 2 ст. 7-1; ст. 8 КПК України).