§4. Особливості криміналістичної характеристики і розслідування шахрайств, що вчиняються у сфері функціонування державних та інших суспільних інститутів

Ця група шахрайств розділяється на дві підгрупи залежно від того, які саме інституції використовуються злочинцем.

1. Шахрайства з використанням атрибутів державних управлінських, контролюючих чи правоохоронних структур. Злочини даного різновиду вчиняються особами під виглядом співробітників вказаних структур, при цьому шахраї використовують низьку правову обізнаність людей і наявність у них необґрунтованого страху перед представниками влади.

Місце, обстановка і час вчинення злочину. Місцями вчинення даних злочинів є місця, де відповідні службові особи виконують функції із забезпечення правопорядку, управлінські чи контролюючі функції. До таких місць можуть бути віднесені: об’єкти, на яких здійснюється підприємницька діяльність (магазини, кіоски, ринки, салони краси, казино, станції технічного обслуговування тощо); території, де працівники правоохоронних органів забезпечують правопорядок (ринки, вокзали, парки, окремі ділянки доріг); місця, в яких, як правило, здійснюється збір різного роду платежів (курортні зони, території митниць, потяги при перетинанні ними кордону та ін.); території вищих навчальних закладів, районних та міських відділів міліції, суду, слідчих ізоляторів, де громадяни можуть знаходитися в очікуванні рішення відповідної службової особи.

Особливості предмета посягання. Схеми обману більшості шахрайств даної класифікаційної групи направлені на заволодіння грошима громадян. Це пов’язано з тим, що злочинці вдають з себе службових осіб, які приймають хабарі, стягують штрафи або збирають певні платежі. Але предметом цього злочину можуть бути й цінні речі, що вилучені нібито в ході особистого обшуку, обшуку квартири, транспортного засобу: сигарети, ручні годинники, ювелірні прикраси, одяг, побутова техніка, посуд тощо.

Способи вчинення шахрайств: заволодіння коштами громадян під виглядом збору обов’язкових платежів; привласнення вилученого майна громадян при адміністративних правопорушеннях і «складанні протоколу», при проведенні «обшуків» за нібито порушеною кримінальною справою під виглядом працівників міліції; привласнення цінних державних нагород радянських часів, документів, орденів під виглядом передачі їх для збереження в спеціальний відомчий підрозділ СБУ або для організації виставки в історичному музеї; заволодіння грошима громадян під виглядом адвоката, працівника міліції для нібито передачі їх відповідним особам як хабара за закриття кримінальної справи (звільнення людини з-під варти, винесення більш м’якого вироку суду тощо).

Сліди шахрайства. Крім слідів у пам’яті потерпілих та очевидців (ознаки зовнішності шахраїв, особливості поведінки, мови, тощо), важливе значення мають факти використання злочинцями підроблених або недійсних службових посвідчень, а також форми працівника міліції, пожежної безпеки, митної служби, Служби безпеки України, інспектора ДАІ тощо.

Особа шахрая. Часто шахраї, які використовують для вчинення злочину статус представника управлінських, контролюючих або правоохоронних структур, у минулому працювали на таких посадах, виконували допоміжні функції в цих підрозділах або мали можливість іншим чином спостерігати лінію поведінки вказаних осіб. Для вчинення даних злочинів характерна участь декількох осіб. Відповідно, ці шахраї не тільки володіють спеціальною термінологією, а й виявляють неабияку обізнаність в окремих нормативних актах, положення яких використовують для реалізації конкретної схеми обману.

Особа потерпілого. Потерпілих від шахрайств даної категорії можна розділити на дві групи. До першої групи входять законослухняні громадяни, які стають жертвою цього злочину з причини своєї низької правової обізнаності, зайвої довірливості до людини у формі і звички підкорятися навіть явно незаконним вимогам представника влади. Другу групу потерпілих утворюють громадяни, які виявляють протиправну поведінку (займаються проституцією, контрабандою, незаконною підприємницькою діяльністю, незаконним обігом наркотиків, хабарництвом, нелегально знаходяться на території України).

2. Шахрайства, спрямовані на отримання майна з певних державних чи громадських фондів. Сутність цих злочинів полягає в обманному отриманні пенсій, грошової допомоги та інших виплат.

Місце, обстановка і час вчинення злочину. Це шахрайство складається з низки дій, які вчиняються в різних місцях. Так, місцями вчинення шахрайства будуть приміщення, де злочинець вдається до підробки вищезазначених документів, місця, де він вступає в змову з посадовими особами, які внаслідок своїх повноважень можуть сприяти досягненню злочинного результату, а також установи, де шахрай на підставі підроблених документів отримує грошові кошти чи інше майно.

Підробка документів та процес змови співучасників даного злочину відбувається в обстановці, яка виключає можливість присутності в цьому місці сторонніх осіб. Але свідками пред’явлення конкретною особою документів і отримання на їх підставі виплат виступають співробітники відповідної державної установи, яка здійснює виплату пенсій чи інших платежів, а також інші особи, які у той час були присутніми в цьому приміщенні. Час вчинення шахрайства даного різновиду обумовлений режимом роботи відповідного державного закладу, який здійснює виплати.

Особливості предмета посягання. Предметом шахрайства даного виду можуть виступати грошові кошти, а також ліки, продукти харчування, санаторні путівки, які отримуються на пільгових умовах.

Способи вчинення шахрайств: отримання пенсій, інших виплат з органів соціального забезпечення шляхом надання підроблених документів про трудовий стаж, розмір заробітку, інвалідність тощо; незаконне отримання пільг матеріального характеру (отримання права на придбання ліків, продуктів харчування за пільговими цінами тощо); незаконне отримання житла або права на нього з муніципального житлового фонду шляхом використання підроблених документів (довідки про покращення житлових умов, виписки з домових книг, довідки про перевірку житлових умов).

Сліди шахрайства. При вчиненні шахрайств даної класифікаційної групи залишаються сліди у вигляді підроблених документів. Для досягнення злочинної мети шахраї можуть підроблювати трудові книжки; довідки про розмір заробітної платні з останнього місця роботи; довідки про інвалідність, наявність хвороби, яка отримана внаслідок роботи на відповідному виробництві тощо.

Особа шахрая. У більшості випадків, шахраї, які намагаються отримати майно з державних чи громадських фондів вказаними способами, є представниками малозабезпеченого шару суспільства. Це, як правило, літні люди, пенсіонери, безробітні, малозабезпечені громадяни, які йдуть на вчинення злочину заради отримання засобів для існування. Але аналіз матеріалів кримінальних справ зазначеної категорії показує, що шахраї часто діють у співучасті зі працівниками соціального забезпечення або з співробітниками бухгалтерії, відділу кадрів, керівництвом за останнім місцем роботи, лікарями ЛТЕК. Ці особи приймають підроблені документи, на підставі яких нараховується пенсія чи інші виплати, або відповідно до своїх повноважень оформлюють такі документи, вносячи неправдиві відомості про трудовий стаж, його безперервність, розмір заробітної платні за останнім місцем роботи, наявність захворювань, які отримані в результаті роботи на підприємстві тощо.

Розслідування шахрайств, що вчиняються у сфері функціонування державних та інших суспільних інститутів, має суттєві особливості, які обумовлені, зокрема, наявністю двох підгруп цих злочинів.

Перша підгрупа шахрайств. Якщо громадянин звертається із заявою про обманне заволодіння його майном представниками державних управлінських, контролюючих чи правоохоронних структур, необхідно, перш за все, перевірити достовірність цієї інформації. Для цього необхідно детально опитати потерпілого щодо того: працівники якої структури здійснювали акцію вилучення майна; в якій формі вони були і якими атрибутами користувалися; чи називалися вони (називали свої прізвища, звання, посади); чи пред’являли свої службові посвідчення; в зв’язку із чим проводилося вилучення майна; чи складалися про це документи і чи підписувалися вони потерпілим; яке саме майно було вилучене. Після цього необхідно зв’язатися із керівництвом відповідної владної структури і з’ясувати, чи проводилися її співробітниками акції вилучення майна (за певною адресою, відносно заявника) і чи працюють там співробітники, прізвища яких були названі потерпілим або які були зафіксовані у поданих ним документах (протоколах, актах). Отримана інформація повинна бути зафіксована в поясненнях відповідної посадової особи або у відповідній довідці чи рапорті оперативного працівника. Також необхідно вжити заходів зі встановлення і затримання осіб, підозрюваних у вчиненні шахрайства.

Як правило, даний різновид шахрайства вчиняється неодноразово і набуває системної діяльності злочинців, що створює сприятливі умови для встановлення їх особи і затримання під час здійснення чергових протиправних дій. Тому комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів на початковому етапі розслідування у даних кримінальних справах є таким самим, як при розслідуванні «вуличних» шахрайств.

Друга підгрупа шахрайств. Виявлення шахрайств, спрямованих на отримання майна з певних державних чи громадських фондів зазвичай пов’язано із зверненням представника певної державної установи або муніципальної організації (власника фонду) про факт незаконного отримання коштів або матеріальних цінностей конкретною особою. При цьому, як правило, заявник представляє документи, які містять відомості про особу шахрая, документи, які шахрай використовував для вчинення злочину, і документи, які встановлюють розмір завданої злочином шкоди. Ця обставина значно спрощує проведення дослідчої перевірки інформації про даний різновид шахрайства. Матеріали дослідчої перевірки, таким чином, будуть становити наступні документи:

1) заява представника державної установи або муніципальної організації (власника фонду) про факт виявлення ними незаконного отримання коштів або матеріальних цінностей конкретною особою;

2) пояснення заявника, яке повинно містити детальні відомості щодо обставин виявлення факту незаконного отримання ввіреного особі майна. У поясненні повинні вказуватися дата, коли було виявлено порушення, посада особи, яка його виявила, прізвище, ім’я, по батькові та інші дані особи, яка незаконно отримувала майно, а також точна назва документів, в яких містяться неправдиві дані і які були підставою для нарахування певних виплат чи видачі майна. Крім того, заявник повинен надати повний перелік нормативних актів, які регламентують порядок складання названих документів, порядок їх перевірки та підстав нарахування грошей чи видачі майна;

3) акт вилучення та огляду документів, в яких містяться неправдиві дані, що стали підставою незаконного отримання майна. У даному акті необхідно вказати, у кого документи вилучені, їх точну назву, кількість сторінок та наявність виправлень чи інших ознак підробки;

4) копії документів, на підставі яких незаконно отримувалось майно;

5) копії документів, у яких відображено загальну суму виплат чи перелік незаконно отриманого майна;

6) пояснення свідків. До їх числа можуть бути віднесені особи, які виявили порушення при складанні документів, особи, які допустили ці порушення і нараховували виплати, а також особи, які безпосередньо здійснювали виплати чи видачу майна та особисто бачили шахрая, який незаконно це майно отримував, спостерігали за його поведінкою, розмовляли з ним.

Алгоритм розслідування даної категорії злочинів можна проілюструвати прикладом кримінальної справи щодо обвинувачення гр. Х. Сутність злочину полягала у тому, що Х., будучи зареєстрованою в Павлоградському міському районному центрі зайнятості як безробітна, в цей період працювала за договором підряду реалізатором у приватного підприємця Г. і отримувала заробітну платню. Цей факт Х. приховувала, хоча була зобов’язана своєчасно повідомляти службу зайнятості про зміну її статусу. Замість цього вона пред’являла трудову книжку, в якій запис про працевлаштування був відсутній, і повідомляла на співбесіді кожного місяця про статус безробітної. Таким чином шляхом обману вона незаконно отримала у названому центрі зайнятості протягом одного року грошову допомогу по безробіттю 6878 грн. Кримінальна справа була порушена за заявою директора Павлоградського міського районного центра зайнятості К., яка представляла інтереси очолюваної нею організації на досудовому слідстві.

У ході розслідування даного злочину були проведені наступні слідчі дії та заходи:

• допит директора центра зайнятості про обставини виявлення факту незаконного отримання грошової допомоги;

• допит інспектора центра зайнятості, яка приймала заяву Х. про присвоєння їй статусу безробітної, займалася підбором для неї вакансій, щомісяця проводила співбесіди і перевіряла записи трудової книжки;

• вилучення, огляд та визнання речовим доказом у справі заяви Х. про присвоєння їй статусу безробітної, в якій вона письмово підтверджувала факт її попередження про необхідність своєчасно повідомляти службі зайнятості про зміну даних;

• вилучення, огляд та визнання речовим доказом у справі картки персонального обліку Х., в якій містились неправдиві дані про її стан;

• витребування та визнання речовим доказом у справі довідки бухгалтерії Павлоградського міського центру зайнятості, в якій зазначалися період, за який Х. незаконно отримала грошову допомогу, та її загальна сума;

• проведення оперативно-розшукових заходів зі встановлення місця роботи Х., а також її роботодавця зі складанням відповідного рапорту оперативним співробітником про результат проведення перевірки;

• затримання Х. під час виконання її обов’язків реалізатора;

• допит Х. як підозрюваної про обставини отримання нею грошової допомоги по безробіттю при наявності місця роботи, наявність співучасників у центрі зайнятості, які сприяли її незаконній діяльності;

• допит роботодавця Х. про обставини її працевлаштування (дата, умови, строк виконання і зміст обов’язків, розмір заробітної платні);

• допит осіб, які працювали реалізаторами разом з Х.

Тактика слідчих дій з участю обвинувачених з урахуванням їх особистості (літні малозабезпечені люди) повинна будуватися на схилянні їх до щирого каяття з відшкодуванням заподіяної шкоди, що є з правової точи зору пом’якшуючою обставиною і повинно бути враховано судом при визначенні виду і міри покарання.