§ 5. Особливості криміналістичної характеристики і розслідування шахрайств, що вчиняються у сфері підприємницької діяльності

Місце, обстановка і час вчинення злочину. Основною особливістю даних злочинів є те, що вчиняються вони в середовищі, яке має визначення «підприємницька діяльність». Такі шахрайства часто за зовнішнім проявом збігаються із законною економічною діяльністю (заснування фірми, наймання робітників і службовців, відкриття рахунків у банках, розроблення економічних проектів, організація реклами і ділових зустрічей, ведення переговорів, оренда приміщень, транспорту та ін.), відповідають нормативним приписам господарського права і професійним стандартам. Ця обставина, по-перше, викликає довіру з боку потенційних «клієнтів», по-друге, унеможливлює своєчасне виявлення з боку правоохоронних органів злочинних умислів таких господарюючих суб’єктів та припинення їх діяльності, по-третє, надає можливість шахраям певний час уникати кримінальної відповідальності, посилаючись на цивільно-правовий характер спору відносно завданих збитків.

Особливості предмета посягання. Більшість способів шахрайств даної групи направлена на заволодіння грошима (як у готівковій, так і у безготівковій формі) юридичних чи фізичних осіб, але деякі схеми обману розраховані і на заволодіння нерухомістю, транспортними засобами, устаткуванням, товарами виробництва, продуктами харчування, сировиною.

Способи вчинення шахрайств: заволодіння грошима громадян шляхом продажу їм в ході спеціально організованих презентацій нібито високоякісного товару, якому приписуються неіснуючі властивості; заволодіння грошима з використанням інституту передоплати вартості товару перед його доставкою; заволодіння грошовими коштами громадян при наданні послуг з працевлаштування; заволодіння грошовими коштами громадян або придбання права на їх житло агентствами нерухомості чи приватними підприємцями, які надають посередницькі послуги щодо укладання угод з нерухомістю; заволодіння коштами банку, отриманих як кредит за кредитним договором (з використанням підроблених документів, що гарантують його повернення); незаконне заснування інвестиційних компаній з наступним заволодінням майном інвесторів; обманне залучення клієнтів страховими компаніями з наступним заволодінням страховими внесками тощо.

Сліди шахрайства. Характерною рисою шахрайств у сфері підприємництва є використання різноманітних підроблених та фіктивних документів, особливості яких і місцезнаходження залежать від конкретної сфери діяльності. Оскільки ці злочини пов’язуються зі здійсненням певної господарської діяльності, джерелами доказової інформації є засновницькі, бухгалтерські, банківські документи того чи іншого суб’єкта підприємницької діяльності.

Особа шахрая. Шахраї даної класифікаційної групи є інтелектуальною елітою злочинного світу, які, використовуючи свої природні дані, накопичені злочинним шляхом кошти і соціальні зв’язки, прагнуть зайняти у суспільстві панівні позиції, у тому числі проникаючи до владних структур.

Особливості розслідування шахрайств, що вчиняються у сфері підприємницької діяльності обумовлені тим, що злочинцями використовуються для обману атрибути (статус) підприємства (реєстраційні документи, банківський рахунок, печатка). У зв’язку із тим, що такі шахрайства мають оболонку цивільно-правового спору, дослідча перевірка інформації про ці злочини ускладнюється необхідністю значно ширшого документально підтвердження ознак обману.

Основними завданнями на етапі проведення дослідчої перевірки є встановлення і документування: а) ознак фіктивності підприємства, статус якого використовувався злочинцями для введення в оману потерпілих; б) наявності у засновників та інших представників підприємства наміру не виконувати умов угоди з «клієнтами» на момент їх укладення; в) наявності нелегальних (отриманих від шахрайства) доходів у засновників та інших представників підприємства; г) розміру завданої шахрайством шкоди.

Відповідно до визначених завдань матеріали дослідчої перевірки інформації про дану категорію шахрайств повинні включати наступні документи:

1) Заяву потерпілої особи (або представника юридичної особи чи державної установи) про факт здійснення щодо неї протиправних дій;

2) Докладне письмове пояснення заявника про обставини здійснення протиправних дій;

3) докладні письмові пояснення свідків протиправних дій (це можуть бути пояснення працівників як тих комерційних структур, де працює чи якими керує заявник, так і тих, де працює запідозрений у скоєнні злочину);

4) документи або завірені у встановленому порядку копії, що визначають організаційно-правовий статус підприємства, з використанням якого був вчинений злочин (свідоцтво про реєстрацію підприємства; статут; угода засновників підприємства; реєстр акціонерів);

5) документи або їхні копії, що свідчать про заняття певним видом підприємницької діяльності (ліцензії, договори і т.п.);

6) дійсні бухгалтерські, банківські та інші документи (їхні копії), що відображають окремі господарські операції;

7) підроблені (фальсифіковані) документи, що були використані як засіб скоєння злочину;

8) докладне письмове пояснення особи (осіб), запідозреної у вчиненні злочину, про факти здійснення протиправних дій;

9) матеріали документальної ревізії фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, у яких містяться ознаки злочину.

Характерним для висвітлення особливостей розслідування розглядуваної категорії шахрайств є досвід розслідування шахрайств у сфері діяльності небанківських фінансових установ (довірчих товариств, страхових компаній, пенсійних фондів) та інших комерційних структур.

Показовою у цьому плані є кримінальна справа щодо обвинувачення Щ., який, будучи керівником спільного українсько-австрійського підприємства «Энграм-Харьков, Вена», що займалося постачанням і реалізацією високоякісних продуктів харчування з Австрії, перетворив його у небанківський фінансовий заклад з прийому грошових вкладів від населення. Відповідного обґрунтування і офіційної реєстрації цієї діяльності Щ. не мав.

Схема шахрайства полягала у наступному. Гр. Щ. на одержані в кредит гроші закупив в Австрії продукти харчування і завіз їх для реалізації у магазин підприємства «Венский вальс». Потім він зареєстрував емісію цінних паперів у Міністерстві фінансів України і без складання відповідного реєстру незаконно виготовив на одному з спеціалізованих підприємств облігації «Венский вальс». Після проведення рекламної кампанії він організував реалізацію облігацій через торговий зал магазину «Венский вальс», обіцяючи власникам облігацій щомісячні виплати дивідендів у вигляді продуктових наборів («кошиків») з високоякісних австрійських продуктів харчування з наступним поверненням повної вартості облігацій через певний строк. При купівлі облігації з метою створення ілюзії виконання зобов’язань кожному покупцю вручався безкоштовний продуктовий «кошик».

Продані облігації за бухгалтерським обліком магазина і підприємства Щ. не реєстрував, виручені за них кошти за касою не оприбутковував, а привласню. Ніякої господарчої діяльності, що була направлена на отримання прибутків, достатніх для виконання взятих зобов’язань щодо виплати дивідендів та повернення вартості облігацій, не велося. У період, коли кількість покупців облігацій стабільно зростала, Щ. видавав продуктові набори за рахунок грошей, отриманих у кредит, і коштів, що надходили від нових покупців облігацій. Але коли «піраміда» покупців стала зменшуватись, Щ. припинив видачу «кошиків» і повернення вартості облігацій, за якими настав термін їх погашення, і став всіляко уникати зустрічей з клієнтами.

У ході розслідування даного злочину були проведені наступні слідчі дії та заходи:

– допити потерпілих вкладників (покупців цінних паперів);

– затримання підозрюваного у вчиненні шахрайства;

– допит підозрюваного у вчиненні шахрайства;

– пред’явлення для впізнання підозрюваного (співучасника);

– обшук робочого місця підозрюваного і місця його проживання з метою виявлення і вилучення документів, які відбивають операції виготовлення і реалізації цінних паперів, готівкових грошових коштів, валюти тощо;

– виїмка і огляд документів обліку реалізації цінних паперів підприємства, а також рекламних оголошень про їх випуск і продаж;

– допити працівників спеціалізованого підприємства, яке виконувало замовлення про виготовлення цінних паперів;

– виїмка і огляд документів, у яких відображається замовлення на виготовлення і передачу цінних паперів;

– допити службових осіб підприємства відносно виготовлення, одержання і реалізації цінних паперів;

– ревізії фінансово-господарчої діяльності підприємства (має на меті встановлення кількості укладених договорів (і відповідно, потерпілих), а також визначення способу використання отриманих від громадян коштів);

– огляд і призначення криміналістичних експертиз цінних паперів;

– оперативно-розшукові заходи щодо встановлення майнового стану підозрюваного, накладення арешту на його майно і вклади;

– направлення запиту у банки, які обслуговують підприємство, про розрахункові операції цього підприємства та про його фінансовий стан, накладення арешту на банківські рахунки;

– оперативно-розшукові заходи щодо встановлення зв’язків підозрюваного в підприємницьких колах, збору інформації про фінансово-господарські операції підприємства, його фінансовий стан тощо.

Особливістю розслідування шахрайств даної групи є, зокрема, їх багатоепізодність і велика кількість потерпілих. Це обумовлює необхідність створення на початковому етапі розслідування численної слідчо-оперативної групи, для ефективної роботи якої потребується чітке планування і координація зусиль слідчих, оперативних працівників і відповідних спеціалістів.