- •Міністерство освіти і накуи, молоді та спорту України
- •2. Тематичний план лекцій з дисципліни історії української культури
- •3. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
- •4.1. Скіфська культура.
- •4.2. Антична епоха в українському контексті.
- •4.3. Слов’янська доба в дохристиянській культурі українських земель.
- •Контрольні запитання
- •Тема 2. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (х–хііі ст.)
- •1. Загальна характеристика періоду Київської Русі. Вплив християнства на розвиток давньоруської культури.
- •2. Культура Київської Русі як синтез язичництва та візантійського впливу.
- •2.1. Мова, писемність, освіта, наукові знання та література.
- •2.2. Містобудування й архітектура. Архітектура.
- •2.3. Скульптура, живопис, декоративно-прикладне мистецтво. Музика.
- •3. Соціокультурні процеси та мистецькі здобутки Галицько-Волинського князівства.
- •Контрольні запитання
- •Тема 3. Ренесанс як явище в українській культурі (хіv–хvі ст.)
- •1. Національний варіант Ренесансу і Реформації в українській культурі.
- •2. Братства як осередки національно-релігійного та культурно-освітнього життя.
- •3. Виникнення українського друкарства. Пересопницьке Євангеліє.
- •4. Полемічна література.
- •5. Архітектура та образотворче мистецтво.
- •Контрольні запитання
- •Змістовий модуль 2. Українська культура нового та новітнього часів
- •Тема 4. Феномен українського бароко (хvіі – хvііі ст.)
- •1. Історичні та суспільно-політичні передумови розвитку української культури хvіі – хvііі ст.
- •2. Розвиток освіти і науки. «Золота доба» Києво-Могилянської академії.
- •3. Література, усна народна творчість, музика і театр епохи бароко. Творчість м. Березовського, а. Веделя, д. Бортнянського.
- •4. Бароко в архітектурі і живописі України. Школи іконопису. Український портретний живопис. Своєрідність українського бароко в загальноєвропейському контексті.
- •Контрольні запитання
- •Тема 5. Національно-культурне відродження. Дискурс просвітництва та романтизму в Україні . (перша половина хіх ст.).
- •1. Суспільно-політичні, духовно-ідеологічні процеси в Україні початку хіх ст.
- •2. Розвиток освіти в Україні. Наука.
- •3. Особливості українського літературного процесу.
- •4. Розвиток театрального і музичного мистецтва. Образотворче мистецтво.
- •Контрольні запитання
- •Тема 6. Культура України другої половина хіх – початку хх ст.
- •1. Українська культура в контексті суспільно-історичних реалій кінця хіх – поч. Хх століття.
- •2. Розвиток освіти та науки в Україні у другій половині хіх – поч. Хх ст.
- •3. Розвиток музично-драматичного мистецтво. М. Лисенко – засновник української класичної музики.
- •4. Література і театральне мистецтво. Театр корифеїв. Молодий театр.
- •5. Формування національного стилю в архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •Контрольні запитання
- •Тема 7. Українська культура радянської доби (1920–1991)
- •1. Культурне будівництво у радянській Україні в 20–30 рр. Хх ст.
- •2. Українська культура у період сталінізму. Репресії проти митців. Роки війни.
- •3. Українська культура повоєнного періоду. Шістдесятництво як культурний феномен.
- •4. Форсований наступ на українську культуру за часів стагнації.
- •Контрольні запитання
- •Тема 8. Культура України на зламі двох століть.
- •1. Культуротворчі процеси в Україні після здобуття незалежності.
- •2. Сучасне українське образотворче мистецтво як втілення менталітету українців. Постмодернізм.
- •3. Розвиток сучасної української літератури. Поширення комерційних жанрів.
- •4. Сучасне українське кіномистецтво і театр, образотворче та музичне мистецтво.
- •Контрольні запитання
- •Тема 9. Особливості культури Закарпаття
- •1. Культура Закарпаття х – хvііі ст.
- •2. Культура Закарпаття хvііі – хіх ст.
- •3. Культура Закарпаття першої половини хх ст
- •4. Культура Закарпаття другої половини хх – початку ххі ст.
- •Тематика семінарських занять Семінар 1. Історичні умови винекнення та джерела формування української культури.
- •Семінар 2. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (х–хііі ст.)
- •Семінар 3. Ренесанс як явище в українській культурі (хіv–хvі ст.)
- •Семінар 4. Феномен українського бароко (хvіі – хvііі ст.)
- •Семінар 5. Національно-культурне відродження. Дискурс просвітництва та романтизму в Україні (перша половина хіх ст.).
- •Семінар 6. Культура України другої половина хіх – початку хх ст.
- •Семінар 7. Українська культура радянської доби (1920–1991)
- •Семінар 8. Культура України на зламі двох століть.
- •Семінар 9. Особливості культури Закарпаття
- •Тематика індивідуальних робіт
- •Список рекомендованої літератури
- •Інформаційні ресурси
Контрольні запитання
1. Дайте визначення поняття культура. На які дві великі частини можна його розділити?
2. З яких елементів складається духовна культура?
3. Які особливості міфологічного світосприйняття первісної людини? В яких формах сучасної діяльності ми знаходимо залишки стародавньої міфології слов’ян?
4. Як формувалася естетична свідомість первісної людини?
5. Які особливості, теми й сюжети первісного мистецтва?
6. Дайте характеристику трипільської культури? Коли вона існувала? За якими матеріальними залишками ми можемо судити про художню культуру людей трипільської культури? Які характерні ознаки декоративно-ужиткового мистецтва трипільців?
7. Що Ви знаєте про скарби скіфських курганів?
8. У чому своєрідність античної культури Північного Причорномор’я?
9. Що успадкувала українська культура від епохи Античності?
10. Які були релігійні вірування давніх слов'ян?
Тема 2. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (х–хііі ст.)
1. Загальна характеристика періоду Київської Русі. Вплив християнства на розвиток давньоруської культури.
2. Культура Київської Русі як синтез язичництва та візантійського впливу.
2.1. Мова, писемність, освіта, наукові знання та література.
2.2. Містобудування й архітектура.
2.3. Скульптура, живопис, декоративно-прикладне мистецтво.Музика.
3. Соціокультурні процеси та мистецькі здобутки Галицько-Волинського князівства.
1. Загальна характеристика періоду Київської Русі. Вплив християнства на розвиток давньоруської культури.
Культура Київської Русі – яскраве явище європейської середньовічної культури. Київська Русь залишила помітний слід у світовій історії. Вона проіснувала з IX до середини XIIІ ст. То була одна з найбільших монархій раннього Середньовіччя, яку можна порівняти хіба що з імперією Карла Великого. В часи свого найвищого розквіту вона простягалася від Чорного до Балтійського моря і Льодовитого океану, від Закарпаття до Північного Передуралля та Волго-Окського межиріччя.
Київська Русь підтримувала політичні, економічні й культурні відносини з ближніми і далекими сусідами – з Великим Степом і Візантійською імперією, з Болгарським царством, Польським, Чеським і Угорським королівствами, з італійськими і німецькими містами, з Данією, Швецією і Норвегією, з Францією та Англією. Династичні зв'язки київських монархів, особливо Ярослава Мудрого і Володимира Мономаха, стали хрестоматійними. Давньоруські купецькі човни і каравани проклали шлях «з варяг у греки», чималою мірою вплинула на культуру і мистецтво сусідів.
Складність вивчення культури Київської Русі, особливо її ранніх етапів, пояснюється браком писемних джерел. Античні автори, які добре знали Середземномор'я, щонайбільше лише згадували про наших далеких предків, про місцевості і народи, які жили на північ від Дунаю і Чорного моря. Тільки у I-II ст. н.е. римські історики Пліній Старший і знаменитий Тацит згадали слов'ян, назвавши їх венедами. Услід за ними те ж зробив великий грецький філософ Птолемей у своїй «Географії». У VI-VII ст., коли слов'яни, розселяючись по південному сходу Європи, стали освоювати степи Північного Причорномор'я, відомості про них з'являються у готського хроніста Йордана, візантійського дипломата Пріска Панійського і візантійських письменників Прокопія Кесарійського, Іоанна Ефеського (VI ст.).
На початку X ст. Русь була вже добре відома візантійцям. Визначний історик того часу, шанувальник наук і літератури імператор Константин VII Багрянородний (Порфірородний) у своїй книзі «Про управління державою» розказав про сусідні з Візантією народи, у тому числі і про русів. В цій книзі він, зокрема, зазначає: «Цей народ ми називаємо скіфами або гунами. Щоправда, самі себе вони звуть руссами». Йому належить перший опис полюддя – збору данини київськими правителями з підвладних їм земель і племен. У нього ж є і докладна розповідь про шлях з варяг у греки, по якому руські князі, витязі і багаті гості водили військові і торгові дружини від Варязького моря та Ільменя до самого Царгорода і назад.
Основне писемне джерело – літопис Нестора «Повість временних літ». Спираючись на праці невідомих попередників, на свідчення своїх сучасників, легендарні оповіді і героїчний епос древніх русичів, знаменитий літописець розповів нам, «звідки почалась Руська земля». Українські і зарубіжні вчені визнають вражаючу ерудицію і наукову сумлінність Нестора, його майстерність літератора і пристрасність публіциста.