4. Культура Закарпаття другої половини хх – початку ххі ст.

Народ долав труднощі тоталітаризму і своєю працею в якійсь мірі сприяв економічному, соціальному і культурному прогресу. У розвитку Закарпаття повоєнних років дослідники виділяють кілька періодів або етапів, кожен з яких мав свої особливості у політичному, економічному і соціально-культурному житті.

У першому періоді на Закарпатті формується радянська система з радами в основі та керівною роллю КПРС. Повсюдно запановує жорсткий тоталітаризм. Закарпаття вилучалося із середньоєвропейського модуля розвитку і включалося в східноєвропейську унітарну систему. Сталінська диктатура набирає потворних форм.

Друга половина 50-х – 60-ті роки ХХ ст. – це часи т.зв. «хрущовської відлиги» і «косигінських реформ», які у якійсь мірі позитивно позначилися на розвитку різних сфер економічного, суспільно-політичного і культурного життя Закарпаття. За часів правління Л. Брежнєва спостерігається відхід від попередніх реформ, повернення до традиційно-централізованих методів партійно-державного управління, наступ неосталінізму. Незважаючи на цей негатив, до певної міри відкривались нові можливості й шляхи для освітнього, наукового, культурно-мистецького розвитку Закарпаття другої половини ХХ ст.. Радянський режим посилено намагався демонструвати підтримку так званої «народної культури» та її розвитку. У серпні 1991 р. настає розвал СРСР. Україна проголошується незалежною самостійною державою. Почався новий відлік часу в історії України і Закарпаття як складової частини Української держави. Кризові явища, властиві всій Україні, в Закарпатті проявляються найбільше. Тяжкий стан в економіці негативно позначився на освіті й науці, медицині, культурі. Ужгородський державний (національний) університет був перший в історії Закарпаття вищий навчальний заклад. Студентами ставали діти робітників, селян, інтелігенції. Поступово відкривалися і діяли такі факультети: історичний, філологічний, медичний, біологічий, хімічний, фізичний, математичний, економічний.За повоєнне сорокап’ятиріччя УжНУ перетворився із провінційного в один із провідних університетів України.

Музичне мистецтво Після Другої світової війни розвиток музичної культури опирався на фундамент музичного життя Закарпаття довоєнних десятиліть. Згодом художніми керівниками і головними диригентами Закарпатського народного хору стали М. Кречко (1955-1969), Цими митцями зібрано, записано, композиційно оброблено та опубліковано у різних збірниках десятки і сотні закарпатських народних пісень і мелодій. Наприклад, збірка П. Милославського «Українські народні пісні Закарпаття» (1955), М.Кричка «Закарпатські народні пісні» (1959), «Співає Закарпатський народний хор» (1959), «Закарпатські пісні та коломийки» . Крім професійного музичного мистецтва, на Закарпатті традиційно високого рівня сягала самодіяльна народна пісенно-музична творчість. Художня народна пісенно-музична, танцювальна творчість Закарпаття є невичерпним джерелом естетичного виховання нинішньої та майбутньої спільноти і громадянства краю й держави України в цілому.

Живопис До старшого покоління художників А. Ерделі, Й. Бокшая, А. Коцки, З. Шолтеса приєдналася когорта молодих талановитих майстрів пензля – А. Кашшай, В. Габда, С. Мальчицький, Г. Глюк, та багато інших. Про кожного із них можна чимало писати і розповідати.

У другій половині ХХ ст. сформувалася закарпатська скульптура. Її відомими представниками стали В. Свида, І. Гарапко, Г. Горват, М. Попович, К. Лозовий.Становлення скульптури краю пов’язане з скульптором Василем Свидою,як скульптор – глибока творча індивідуальність і самобутність, яскравий виразник кращих народних традицій краю. Творча скульптурна спадщина митця, закарбована в дереві, глині та гіпсі.До відомих творів належать «Поцілунок матері», «Гуцулка з конем», «Гуцульська сім’я»