Жайворонок сірий

Клас — Птахи (Aves), ряд — Горобцеподібні (Passeriformes), родина — Жайворонкові (Alaudidae). Один із 13-ти (за іншими джерелами — 7-ми) видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України.

його поширення в Україні:Пд. Піренеїв, Пн. Африка, Пн. Аравія, Мала Азія, пд. межиріччя Дону, Волги і Уралу, Закавказзя, Центральна Азія, бас. Хуанхе до Жовтого моря. Зимівля у пд. частині ареалу. В Україні гніздиться у Причорномор’ї, Пн.-зх. Приазов’ї, Пн. частині Криму; зимує у Присивашші.

Легенда

Розповідають, що, коли Див створив землю, він хотів скликати всіх небесних богів, щоб ті помилувалися на справу його рук. Кликав, кликав їх Див знизу, навіть втомився, а вони все не чують. Тоді підняв він камінчик і кинув його так високо, що докинув до самого неба. І у вишині камінчик раптом перетворився на маленьку сіру пташку, яка дзвінко заспівала – і привернула увагу богів. Глянули вони на землю – і захопилися справою рук Дия. Почали так голосно кричати від захоплення, що пташка каменем впала з висоти – якщо б не крильця, розбилася б вщент!

З тих пір жайворонок то парить високо-високо, то різко опускається з пронизливим криком. Але там, у блакитній височині, він співає так солодко, що навіть Боги не можуть залишитися байдужими до цього співу. А про людей і говорити нічого!

За народними повір’ями, на зиму жайворонок перетворюється в мишу, а влітку приймає колишній вигляд.

Зиму він проводить в мишачій нірці, у полі під каменем, під грудкою землі в борозні. У середині зими перевертається на інший бік і спить до весни.

А ще кажуть, ніби він взимку знаходиться високо-високо в небі. Боги тримають його в руках, тішать і пестять, поки не блисне перша блискавка і не розкриються небеса, куди в цей час жайворонкам дозволено буває зазирнути.

Приліт жайворонків знаменує прихід весни. В народному календарі є свято, що присвячене птахам – це Сороки (Сорочини) або Жайворонки. Так називаються і обрядові коржики у вигляді пташок, які печуть в цей день дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів з вирію. Діти бігали з тим печивом по селу, підкидали вгору, імітуючи пташиний політ, і викрикували весняні заклики до птахів:

Із краю кураю

Пташок викликаю:

– Летіть, жайворонки,

До нашої сторонки,

Спішіть, ластів’ята,

До нашої хати –

Весну зустрічати,

Зиму проводжати!

Діти вірили, що після таких закликів птахи і весна не забаряться. А щоб пернатим друзям не було сутужно, залишали для них крихти своїх коржиків, а іноді і цілих “жайворонків”, повісивши їх на гілочки дерев.

Вірш

В небі жайворонки в'ються,

заливаються, сміються,

грають, дзвонять цілий день, і щебечуть, і співають,

і з весною світ вітають

дзвоном радісних пісень.

Ось вони на землю впали,

щось шепнули їй, сказали

і розтали знов у млі... щоб глянути на диво, виглядають полохливо перші проліски з землі.

ЖУРАВЕЛЬ СІРИЙ

Клас — Птахи (Aves), ряд — Журавлеподібні (Gruiformes), родина — Журавлеві (Gruidae). Один з 2-х видів роду у фауні України; один з 10-ти видів роду у світовій фауні. його поширення в Україні:Гніздиться у Пн., Центральній і Сх. Європі, Пн. Азії; птахи європейської популяції зимують на Піренейському п-ві, у Пн. і Сх. Африці, Малій Азії, азійські птахи проводять зиму у Пд. Азії. В Україні гніздиться на Поліссі, у Лівобережному лісостепу і частково у Лівобережному степу, а також, можливо, на Сиваші; мігрує по усій країні.

Чарівний журавель

Птахи: " Курли! " – з піднебесся.

"Ой, ще рідненькі, не час!" – 

 Хрест доле вий маю нести 

Поки мій день не погас.

Цікава інформація

• Журавель птах став національним символом багатьох країн, а її гордий силует красується в емблемах кількох авіакомпаній;

• Дружне курликання журавлів чутно за кілька кілометрів. У цих птахів трахея дуже довга і біля кілю грудної кістки утворює петлю, яка слугує резонатором, посилюючи голос у багато разів; 

• За один день журавель здатен пролетіти до 800 км;

• Журавлів природа наділила довгим життям. Відомий випадок, коли білий журавель прожив у неволі 83 роки, при чому у 78 років ще вивів потомство. Тому немає нічого дивного, що у японській міфології журавель є символом довголіття; 

• Навколо дзьоба у журавля розміщені терморецептори, що дозволяють виявити, який бік яйця недостатньо зігрітий. Яйця можуть багато годин залишатися у гнізді без нагляду, оскільки ембріони дуже стійкі до холоду і в очікуванні тепла можуть впадати в заціпеніння.

ЛЕЛЕКА ЧОРНИЙ

Клас — Птахи (Aves), ряд — Лелекоподібні (Ciconiiformes), родина — Лелекові (Ciconiidae). Один з 5-ти видів роду; один з 2 -х видів роду у фауні України. його поширення в Україні: Лісова смуга Центральної, Сх. і частково Пд. Європи, а також Азія і Пд. Африка; зимівля пд. Сахари і у Пд. Азії. В Україні гніздиться на Поліссі, в Карпатському р-ні, подекуди на пн. Лісостепу: на початку ХХІ ст. ареал значною мірою відновився.

Легенда про лелеку

Це давня легенда. Колись на світі панували звірі, а люди тільки-тільки з'явились з глини. 

Дуже-дуже давно, коли народилась перша дитина, зібрались усі звірі, птахи та риби і стали радитись: а хто ж принесе її батькам.

Першим вийшов цар звірів Лев, і сказав: 

 - Так, як я є царем над усіма звірами, попрошу доручити цю справу саме мені. Я сам принесу людям їхнього первістка.

 Усі погодились, але виникла проблема, потрібно було далі перенести дитину через Море-Океан. Лев не міг впоратись сам. Тоді з води випірнула Риба-Кит і мовила:

 - Я перенесу людське дитя на своїй спині, хай Лев тільки донесе його до Моря-Океану.

 - Добре,- сказали звірі. - Але за Морем-Океаном є великий непрохідний Ліс-Праліс, потрібно якось перенести немовля і через нього. Тут наперед вийшов чорний Орел. 

 - Я перенесу через Ліс-Праліс.

 Звірі погодились, та старий Вовк заперечив:

 - Ти Орле, - сказав він, - незаперечно, самий сильний і сміливий птах, літаєш вище усіх, але Ліс-Праліс дуже великий. Чи вистачить тобі сил донести дитину, подолавши таку відстань?

 Орел задумався. Так, він самий сильний, літає найвище, його усі бояться, та віддаль була дійсно великою.

 - Гаразд, - погодився Орел. - Дійсно, це для мене може стати перешкодою. Тому, замість мене полетить Лелека. Він долає дуже великі відстані, він подужає.

 Наперед вийшов білий-білий Лелека. Поклонився усім присутнім, та подякував за честь і довіру. 

 - А для того, щоб тебе ніхто не посмів зачіпати чи ображати по дорозі, - мовив далі Орел, - я дам тобі свою відзнаку.

 І провів своїм чорним крилом по крилі Лелеки. Кінчики крил білого Лелеки почорніли - тепер усі знали, що то ознака Орла, і не варто зачіпати цю птицю. На тому й порішили.

Так, як час був уже пізній, вирішили відправити усіх в дорогу наступного ранку. А зранку впав сніг - прийшла Зима. Звірі знову зібрались і зажурились. Як бути тепер? Зима, Сніг та Мороз можуть зашкодити. Думали, думали і вирішили, що необхідно сповити дитину в білі пелюшки. Саме білий колір захистить, зігріє та сховає немовля від зимової негоди. Та і Лелека також білий - зима його не помітить. Так і зробили звірі. Спочатку Лев приніс дитину до Моря-Океану, потім Риба-Кит несла її на своїй спині, а далі Лелека переніс через Ліс-Праліс. Немовля було закутане в білі пелюшки і Зима не помітила ні її, ні білого Лелеку. А чорні відзнаки на крилах птиці відлякували недоброзичливців.

З того часу і повелось, що дітей нам приносить Лелека, бо люди його бачать останнім. Насправді ж до цієї справи причетні і інші звірі, як от Лев чи Риба-Кит. І навіть, коли настає Зима, вона не може завадити. Тому, що білий колір ховає усіх від її негод. А Лелека прилітає і взимку, просто його не видно... 

Прислів`я та приказки 

По дев'ятім березні лелека в гнізді. 

Якщо лелеки летять високо, не поспішаючи, буде гарна осінь. 

Де лелека водиться, там щастя родиться.

Дурний той лелека, якому гніздо своє не миле.

Вірш

Летіли лелеки, летіли здалека, 

Летіли у рідні краї, 

Низенько летіли і щось клекотіли, 

Шукаючи гнізда свої. 

Ті гнізда рідненькі, на хатах низеньких, 

Де добрії люди живуть, 

Що землю кохають й весну зустрічають 

Та їх з нетерпінням все ждуть. 

Прилетіли лелеки, прилетіли здалека, 

У рідні краї над Збручем, 

У небі кружляють і в гнізда сідають, 

Бо ми їх і любим, і ждем!

СОВА БОЛОТЯНА

Клас — Птахи (Aves), ряд — Совоподібні (Strigiformes), родина — Совові (Strigidae). Один з 4-х видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України, представлений одним з 9-ти підвидів — A. f. fammeus. його поширення в Україні:Охоплює Пн. Євразію, Пн. Америку та частково Пд. Америку. Зимує в пд. частинах свого ареалу. Гніздиться на усій території України, за винятком Карпатських та Кримських гір. У Закарпатській обл. гніздування не доведене, але токування зареєстровано у придатних для оселення біотопах в Ужгородському (окол. м. Чопа, р. Латориця) та Берегівському (окол. с. Дейде) р-нах. Зимує на усій території України.

Легенда

Сова - нічна птиця, яка символізує зоряне небо. Археологам відомі давні зображення цієї вухатої пташки з очима, схожими на нічні світила, - це вказує на її культовий характер. Греки і римляни пов'язували сову з войовничою і мудрою Богинею-громовницею Афіною (Мінервою). У польських легендах розповідається про сову, яка стереже скарби.

Сова — антипод сокола. Українці про сову кажуть: "сова не родить сокола", позначаючи тим самим її нічну природу (на відміну від ясного сокола — сонячного птаха). Через цю нічну природу сова вважається особливою пташкою — вона здатна передбачати майбутнє і віщувати його людям. До роду совиних зараховують пугача та сича, які відомі в Україні як "віщі птахи".

Ось які прикмети побутують в народі щодо сови: коли сова "сміється", віщує заміжжя, а коли кричить —народження дитини.

Вірш

Сова не спить, сова літає,

Щось у ночі глухій шукає  

Й мугочить щось собі під ніс,  

Земля, як чорний, дикий ліс.  

 

Спитайтесь у сови що-небудь,  

Кажіть в лице, не мовте небу,  

Вона і тут, і там шмигає,  

Голос у небо не сприймає.  

 

Сова сидить, заснути хоче,  

Лелека з комина клекоче,  

Йому, як й їй, також не спиться,  

Але вона на це не злиться.  

 

А він засне, це лиш: Добраніч!  

Останній вигук Богу на ніч,  

А голосіння сов, це інше,  

Ніч стан душі, і навіть більше.  

 

Сова не спить, вже й не літає,  

В реальності. А так кружляє.  

В думках, у загадках, в нейронах,  

В найпотаємніших районах.  

 

І так минає ніч-потвора,  

Так засинає птаха хвора,  

Бо все болить, хоче польоту,  

Бо любить дуже цю роботу. 

Загадка

Вдень мовчить, Вночі кричить, Між дерев літає, Здобич виглядає. У дуплі живе сама, А ім'я її - ... (Сова)