Шпак рожевий

Клас — Птахи (Aves), ряд — Горобцеподібні (Passeriformes), родина — Шпакові (Sturnidae). Один з 14–16-ти видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України. його поширення в Україні:Гніздовий ареал виду охоплює Пд.-сх. Європу, Малу, Передню та Центральну Азію. В Україні гніздиться переважно в пд. обл., але випадки гніздування реєстрували у центральних і навіть пн. обл. країни .

Цікаві факти:

• Шпак - це прекрасний імітатор. Він може наслідувати голоси інших птахів та інші звуки, наприклад, телефонний дзвінок, квакання жаб, скрип дверей, нявкання кішок або насвистування мелодій.

• Під вагою великої зграї шпаків іноді ламаються гілки дерев.

• У деяких районах шпак є бажаним гостем, оскільки знищує багатьох комах-шкідників. У деяких країнах Європи і у Новій Зеландії люди навіть будують для них шпаківні, розвішуючи їх поблизу своїх жител.

• В останні роки у Великій Британії, Скандинавії, на території колишнього СССР і в східній частині США шпаків стало менше. Причиною цього було зменшення пасовиськ для домашньої худоби, де шпаки знаходили більшу частину здобичі.

• Політ: літає швидко і рівно, під час лову літаючих комах рухи неправильні. 

•    Гніздо: період гніздування починається з вибору зручного для гнізда місця. Птахи віддають перевагу покинутим дуплам дятлів, щілинам у стовбурах дерев і стінах. 

•    Пошук їжі: птахи ходять по землі або гілках і дзьобом збирають комах. 

•    Оперення: чорне з пурпурним,зеленим і синім металевим блиском, влітку дзьоб жовтий у птахів обох статей.

Вірш

Що за пташка так співає: Що кричить, немов, сова!

Як горобчик цвірінчить, Хто ж виспівує отак?

Мов сорока скреготить. Та тож так співає – Шпак!

А ще інколи, бува,

Загадки

Ось хатина, в ній – Співак Як цю пташку звати… (Шпак)

Першим я приніс весну.  Пробудив усе від сну.  Заспіваю під вікном‚  Звуть мене усі... (шпаком)

 У садочку понад тином  Я зробив собі хатину‚  Він навколо обдивився,  Засміявся й оселився.  Здогадались, ви‚ однак‚ – Оселився у нас ... (шпак)

ПЕЛІКАН РОЖЕВИЙ 

Клас — Птахи (Aves), ряд — Пеліканоподібні (Pelecaniformes), родина — Пеліканові (Pelecanidae). Один з 9-ти видів роду; один з 2-х видів у фауні України. його поширення в Україні: Пд.-сх. Європа, Пд.-Зх. та Центральна Азія, Екваторіальна Африка. Зимує у Пд.-Сх. Азії та Екваторіальній Африці. Гніздиться у румунській частині дельти Дунаю поряд з Україною, у Чорноморському заповіднику та на Лебединих о-вах в Криму. У 2002 р. була спроба (невдала) розмноження на Сиваші. До 1990-х рр. регулярно траплявся майже виключно у дельті Дунаю. Зараз є досить звичайним в усіх великих угіддях Азово-чорноморського узбережжя. У найближчі роки можливі регулярні зальоти у центральні обл. країни.

Легенда

Згідно з легендою, пелікан розірвав собі груди, щоб вигодувати своєю кров'ю дитинчат

У деяких європейських країнах пелікан став самим головним донором. Звичайно ж, як символ.

Для зображення донорського руху пелікана вибрали не випадково. Вже дуже багато легенд і міфів пов'язано з цією птицею.

Існує, наприклад, така давня легенда про пеліканів. Самка в пориві пристрасних ласк вбила власних дітей. Тоді самець розірвав собі дзьобом груди і окропив їх кров'ю. І сталося диво - пташенята ожили.

Пелікана як персонажа казок і легенд досить часто використовували в історіях з кров'ю. Ранньохристиянські письменники порівнювали пелікана, який живить своєю плоттю і кров'ю потомство, з Ісусом Христом, пожертвувати свою кров заради спасіння людства. У мусульман пелікан взагалі вважається священним птахом. За мусульманським переказами, пелікан носив у горловому мішку камені для будівлі святинь у Мецці.

Завдяки цим пафосним історіям пелікан став образом самопожертви і турботи, причому його відразу ж оголосили священним. І коли в світі виникло донорське рух, саме пелікана, який пожертвував свою кров, вибрали візитною карткою донорства.

Але спочатку міфи і легенди про велелюбних пеліканів-отцях в якості образотворчих символів стали використовувати в європейській геральдиці. Тут пелікана також ототожнювали з самовідданої батьківською любов'ю, хоча за основу в геральдиці взяли інший міф.

У тяжкий час, коли пташенятам пеліканів загрожує голодна смерть, їхні батьки роздирають собі груди і власною кров'ю вигодовують потомство. Часом, рятуючи життя дітей, батьки гинуть. Тому пелікан став символом найвищої безкорисливості та самопожертви.

Його зображення стало символом служби переливання крові в Голландії, Бельгії та деяких інших країнах.

У Росії зображення пелікана, що годує пташенят, служило емблемою багатьох притулків і лікарень, символізуючи безкорисливість і самовідданість. Такі емблеми збереглися над входом у двір колишнього Виховного будинку в Санкт - Петербурзі, на будівлі колишнього Виховного будинку в Москві, на будівлі нинішньої дитячої лікарні в Одесі.

За прикладом пелікана знатні люди Європи, накресливши на гербах «кормящий дітей своїх», як би давали присягу годувати і піклуватися про свою сім'ю вічно, передаючи цей зарік з покоління в покоління.

До речі, з древньою геральдикою перегукується і сучасна символіка самопожертви заради дітей.

Наприклад, в Росії кращому вчителю року вручається спеціальний приз - статуетка «Кришталевий пелікан».

Зовнішній вигляд пелікана, судячи з усього, теж зіграв свою роль в давньої та сучасної символіці. На перший погляд пелікан виглядає досить безглуздо - це водна птах з розмахом крил близько шести футів, у нього дуже довгий дзьоб, нижня частина якого розширена і утворює мішок для накопичення риби.

Своєрідний дзьоб пелікана ще стародавнім алхімікам нагадував реторту. У своїх дослідах цей лабораторний посуд, часом наповнений кров'ю, вони навіть називали «філософським пеліканом».

Стародавній Алхімічний образ став додатковим аргументом при виборі символу донорства.

ЗагадкаВірш

Біля річки, в тіні ліан,

Оселився пелікан.

Пелікан не ловить мошок,

Ловить він в річці рибок.

Весь день рибалка в воді стояв,

Мішок рибкою набивав.

Закінчивши лов, забрав улов,

Піднявся вгору - і був такий.