- •Тема 1. Передумови формування культури українського народу. Трипільська
- •Тема 2. Витоки українського народу та його державності
- •Тема 3. Теорії походження Русі
- •Тема 4. Україна княжої доби та її роль в світовій історії
- •Тема 5. Україна в складі Польщі
- •Тема 6. Козацька доба
- •Тема 7. Визвольна війна українського народу середини XVII ст. Формування
- •Тема 8. Велика Руїна
- •Тема 9. Гетьманщина. Ліквідація української автономної державності
- •Тема 10. Україна в складі Російської та Австро-Угорської імперій
- •Тема 11. Українська національна демократична революція 1917–1921 рр.
- •2. Тип господарства та заняття трипільських племен
- •3. Трипільські поселення, суспільний лад і духовний світ трипільців та історичне значення трипільської культури
- •Список літератури
- •Тема 2. Витоки українського народу та його державності
- •1. Проблема походження слов'ян в історичній науці
- •2. Перші письмові згадки про слов'ян та археологічні пам'ятки слов'янської старовини
- •3. Слов'яни на початку та в середині і тис. Н.Е.
- •4. Східні слов'яни на території сучасної України у переддержавну добу
- •5. Історична наука про проблему походження українського народу
- •Список літератури
- •Тема 3. Передумови виникнення Київської Русі. Норманська теорія
- •3. Початки державності
- •Список літератури
- •Тема 4. Україна княжої доби та її роль у світовій історії
- •2. Запровадження християнства на Русі
- •6. Боротьба руських земель проти іноземних поневолювачів в XIII ст.
- •Список літератури
- •Тема 5. Україна в складі Польщі
- •1. Польська експансія на українські землі в другій половині XIV – середині XVIII ст. Люблінська унія
- •2. Україна в складі Речі Посполитої
- •3. Національний та релігійний рух в Україні
- •Список літератури
- •Тема 6. Козацька доба
- •1. Причини зародження козацтва
- •4. Організація Запорозької Січі
- •Список літератури
- •Тема 7. Національно-визвольна війна українського народу. Утворення Української гетьманської держави (середина XVII ст.)
- •1. Причини, характер та рушійні сили визвольної війни
- •Список літератури
- •Тема 8. Велика руїна
- •1. Загострення кризи української державності у 1657-1663 рр.
- •2. Розчленування України на Правобережну і Лівобережну
- •3. Капітуляція п. Дорошенка та поразка визвольної боротьби
- •Список літератури
- •Тема 9. Гетьманщина. Позбавлення України автономної державності
- •1. Становлення Гетьманщини
- •2. І. Мазепа та загострення у країно-російських протиріч
- •3. Посилення наступу російського царизму на автономний устрій України, його остаточна ліквідація
- •Список літератури
- •Тема 10. Україна в складі Російської та Австро-Угорської імперії
- •2. Суспільно-політичний і національний рух в Україні на початку XX ст.
- •3. Революція 1905 -1907 рр. Та Україна
- •4. Трагедія Першої світової війни
- •Список літератури
- •Тема 11. Українська національна демократична революція 1917-1921 рр.
- •1. Лютнева революція 1917 р. В Росії та утворення Центральної Ради
- •2. Україно-більшовицька війна. Брест-Литовський мирний договір та його значення для України
- •3. Конституція унр 1918 р. І падіння Центральної Ради
- •4. Гетьманат п. Скоропадського: здобутки та прорахунки
- •5. Доба Директорії
- •6. Західно-Українська Народна Республіка
- •Список літератури
- •Тема 12. Міжвоєнний період історії українського народу (1921–1939 рр.)
- •2. Утворення срср: місце та роль України в цьому державному утворенні
- •3. Політика „коренізації", її особливості й наслідки на українських землях
- •4. Утвердження антинародного колгоспного ладу в Україні та голодомор 1932-1933 рр.
- •5. Україна в умовах великого терору
- •Список літератури
- •Тема 13. Україна в Другій світовій війні.
- •1. Початок Другої світової війни і Україна
- •2. Українські землі в умовах окупації фашистською Німеччиною.Рух Опору
- •3. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Воз'єднання українських земель
- •Список літератури
- •Тема 14. Суспільний розвиток України у повоєнний період ( друга половина 1940-х-1985 рр.) План
- •2. Голод 1946-1947 рр. В Україні
- •3. Спроба здійснення нової політики (середина 50-х – перша половина 60-х років)
- •5. Розгортання правозахисного і дисидентського руху.
- •Список літератури
- •Тема 15. Національно-державне відродження українського народу. Розбудова незалежної Української держави План
- •1. Утвердження національної державності
- •2. Конституційний процес в незалежній Україні
- •3. Проблеми соціально-економічного та політичного реформування українського суспільства на сучасному етапі, його зовнішньополітичні орієнтири
- •Список літератури
2. І. Мазепа та загострення у країно-російських протиріч
Вирішальним моментом у стосунках між Україною і Москвою стало гетьманування Івана Мазепи (1687 – 1709 рр.).
Він народився у 1639 році в с. Мазепинці на Київщині і належав до давнього роду української православної шляхти. Отримав високу освіту, навчаючись у Київській академії, а потім ще й за кордоном. Був пажем при дворі польського короля Яна Казимира, писарем в уряді Петра Дорошенка, генеральним осавулом в уряді І. Самойловича. У 1687 р., коли гетьмана І. Самойловича змістили, його наступником обрали І. Мазепу.
Це був складний для України час. „ Коломацькі статті " 1687 р. (договірні статті між гетьманом і московським урядом) ще більше обмежували автономні права і так розчленованої країни. Крім того, роки гетьманування І. Мазепи припадають на царювання Петра І, роль якого в Росії останнім часом занадто ідеалізується.
Ставши гетьманом, І. Мазепа прагнув об'єднати в єдиний державний організм усі українські землі. Його ідеалом була станова держава західноєвропейського типу зі збереженням традиційного козацького устрою. Виходячи з цього, він дбав про формування в Україні аристократичної верхівки, надаючи козацькій старшині значні землеволодіння, нові права та привілеї. Тисячі селян вільних військових сіл опинилося в руках нових панів. По суті, в Україні відбувалося зародження дворянства зі спадковою владою, титулами, землями і залежними селянами. Відбулося посилення усіх форм експлуатації селян, козаків і міщан, що призвело до загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві. Як показало майбутнє, саме соціальна політика гетьмана стала помилкою фундаментального характеру. У найвирішальніший момент широкі народні маси козаків і селян не підтримали планів Мазепи.
В той же час, своєю політикою він зміцнив владу гетьмана, сприяв економічному і культурному розвитку України. Свій авторитет гетьман підніс активною меценатською діяльністю - на його кошти збудовано 12 і реставровано 20 храмів, Києво-Могилянська колегія здобула статус академії.
Однією з головних засад політики гетьмана Мазепи було намагання підтримувати добрі відносини з Москвою. Навчений літами гетьман увійшов у довір'я до молодого московського монарха Петра І, і згодом між ними зав'язалися приязні стосунки, що тривали близько 20 років. І. Мазепа був радником царя у польських питаннях, надавав йому активну допомогу в походах на турків і татар, кульмінацією яких стало здобуття у 1696 р. Азова - ключової турецької фортеці на Азовському морі.
У 1700 р. розпочалася Північна війна між Швецією і Росією, яка прагнула отримати вихід до Балтійського моря. Україна надавала активну допомогу Росії у цій війні. Але у 1708 р. І. Мазепа уклав таємний союз зі шведським королем Карлом ХІІ, спрямований проти Петра І. Передбачалося, що Україна надасть Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція забезпечить повне звільнення України від влади Москви.
Причини, які змусили гетьмана шукати нових зовнішньополітичних орієнтирів полягали у наступному:
- Петро І виявився прибічником політики жорстокого централізму, прагнув цілком підпорядкувати Україну Російській державі, що не співпадало з прагненням І. Мазепи розширити самостійність Гетьманщини.
- Під час Північної війни Петро І нещадно експлуатував людські і матеріальні ресурси України. Край був економічно виснажений, населення вивозили на будівництво доріг, каналів, міст. Козацьке військо використовували у війні як „гарматне м'ясо ". Політика Петра І викликала обурення в Україні, козацька верхівка наполягала на пошуках нового союзника.
У І. Мазепи були підстави вважати, що цар може пожертвувати Україною, аби забезпечити перемогу у війні і вийти на береги Балтійського моря
У жовтні 1708 р. військо Карла XII вступило в Україну. На його бік перейшов І. Мазепа з 4 - 6 тис. козаків, а також 8 тис. запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Основна ж маса козаків, старшини, селянства і міщан відмовилися підтримувати гетьмана.
До цього призвела по-перше соціальна політика гетьмана. Як вже зазначалося вище, надто далеко він відірвався від життєвих потреб народу і не користувався популярністю в народних масах.
По-друге, для народу цей крок І. Мазепи був несподіваним, а справжні його причини невідомі, адже союз зі Швецією був таємний.
По-третє, Петро І вжив швидкі і рішучі дії проти І. Мазепи, представивши його зрадником України (за наказом царя гетьмана проклинали у всіх церквах) та злякавши населення України репресіями, спрямованими на прибічників гетьмана. Царські війська під командуванням князя Меньшикова знищили столицю І. Мазепи - місто Батурин, вирізавши 6 тис. жителів. Була зруйнована Запорозька Січ.
У 1708 р. цар наказав обрати нового гетьмана, і ним став Іван Скоропадський (1708 - 1722 рр.). Козацьких старшин, які не прибули на вибори нового гетьмана, цар оголосив зрадниками.
Здійснюючи політику терору, Петро І прагнув знищити серед українського населення будь-яку опозицію.
27 червня 1709 р. відбулася відома Полтавська битва — вирішальна битва Північної війни, яка завершилася поразкою Карла XII та І. Мазепи. Вважається, що до поразки призвела кількісна перевага російських військ, а також те, що Карл XII внаслідок поранення не міг особисто керувати боєм.
І. Мазепа разом зі своїми прибічниками знайшов політичний притулок у Молдавії. Вони стали першою українською політичною еміграцією. 21 вересня (2 жовтня за новим стилем) 1709 р. гетьман помер.
У квітні 1710 р. залишки козацького війська у вигнанні обрали гетьманом генерального писаря Пилипа Орлика, автора „Пактів і Конституції прав і вольностей Запорозького війська". Вихідним положенням цієї Конституції була теза про незалежність України.
Конституція передбачала цілу низку реформ у сфері духовної та виконавчої влади. Зокрема, гетьманську владу повинна була обмежувати виборна Генеральна Рада (мала складатися з генеральної старшини, полковників, виборних депутатів від кожного полку та делегатів від запорожців). Скасовувалися державні монополії, відкупи й податки тощо. Конституція загалом була пройнята широким демократизмом.
В цілому, хоч цей документ і не був запроваджений в життя, він став видатною пам'яткою української державно-політичної думки в еміграції.
У січні 1711 р. Орлик із запорозькими козаками і кримськими татарами брав участь у поході на Україну, де після кількох перемог над армією І. Скоропадського дійшов навіть до Білої Церкви, але потім після зради татар зазнав поразки й емігрував до Європи. Там П. Орлик, разом з однодумцями, намагався створити антиросійську коаліцію держав. Але ці намагання виявилися марними - європейські держави не бажали воювати за Україну
.