Богомільський рух.

У правління Петра, в порівняно мирний період історії країни, в Болгарії піднявся потужний єретичний рух, отримав назву богомільського. По суті, це було перше в Європі масове єретичне рух, яке справило сильне вплив на багато західноєвропейських єресі пізнішого часу. Позначилося важке соціально-економічне становище населення, різко погіршало після безперервних воєн Симеона. Також зіграла свою роль молодість самої церковної організації. Минуло всього лише декілька десятиліть після прийняття християнства в Болгарії. У країні пам'ятали і про язичницькі часи, і про старих релігійних течіях, що проникали в Болгарію зі Сходу, - маніхействі і павлікіанство, для яких був характерний крайній дуалізм, тобто визнання нескінченної боротьби доброго і злого начал. .

Основою ідеології богомилів був дуалізм: увесь світ є боротьбою двох начал — Бога, що уособлює сили добра, та його сина Сатаниїла (Сатани), що уособлює сили зла. Людина, стверджували богомили, духовно належить Богові, а тілом — Сатан

Богомили створили власну ієрархію, яка вбирала в себе три категорії прихильників: "досконалих", "віруючих" і "слухачів 

На чолі руху став поп Богоміл, що дав ім'я всієї єресі. Їм була створена своя організація. Першу її групу становили близькі послідовники Богом - теоретики руху. Це були переважно духовні особи. У другу групу увійшли співчуваючі новому вченню. Прихильники єретиків з'явилися як на селі, так і в місті. Критика багатства і вихваляння бідності займали центральне місце в їх проповідях. Православна церква не могла прийняти развиваемого богомилами вчення про походження всесвіту і людини, а також про ставлення до державної системи. Особливо люто нападали богоміли на представників вищого кліру - єпископів і митрополитів.

 

Головним джерелом для вивчення історії цього єретичного руху в Болгарії є сучасне йому твір болгарського пресвітера Козьми «Бесіда проти богомілів». Воно малює живу панораму подій і дозволяє представити їх характер.

 

Козьма оповідає, що богоміли вважають все земне створенням диявола. І не тільки земне, «небо, сонце, зірки, повітря, землю, людину, церква, хрести і все Боже віддають дияволу. І взагалі все, що знаходиться на землі - істота і неживе, називають диявольським ». Лають багатих і старійшин, вчать не підкорятися панам своїм, ненавидять царя, докоряють боляр, думають, що ті неугодні Богу, коли працюють на царя. І кожному слузі наказують не працювати на своїх панів. Козьма вельми вдало визначає витоки єретичного руху в країні: богомильство, на його думку, викликала і зіпсованість вдач болгарської церкви. «Звідки, - запитує він, - приходять ці вовки, злі пси - єретичні вчення? Не від лінощів чи й невігластва пастви? Пастирів? Як буде проповідувати слово Боже невіглас, який не знає закону, часто поставлений законодавцем за мзду? Священики п'ють, грабують, таємно здійснюють інші погані справи, і немає нікого, хто б перешкодив цим поганим справах. Нерідко живуть в лінощах».

 

Поширення богомільства дуже турбувало не тільки церковну, але і світську владу. Двічі звертався цар Петро за порадами з приводу з'явилася єресі до Константинопольського патріарха Феофілакту. Гоніння на єретиків почалися відразу ж після виникнення руху в 20-і рр.. X в. Однак Православна церква насилу справлялася зі своїми духовними противниками. Привабливе для всіх незадоволених вчення богомілів мало тривалу долю - воно поширювалося в Болгарії аж до XV ст. Це єретичне рух ми зустрічаємо далеко за межами країни - у Візантії, в Сербії і особливо в Боснії.