1.3 Становлення особистості Марії Монтессорі як гуманіста освіти дітей з порушенням інтелекту

Встановлено, що на формування педагогічних поглядів М. Монтессорі впливали наукові ідеї видатних вчених епохи Просвітництва. Гуманістичні ідеї Ніпеля, теорія вільного виховання Ж.-Ж. Руссо, вчення про розвиток здібностей дитини на основі законів природи Й. Песталоцці система дитячого садка Ф.Фребеля стали базовими у формуванні педагогічних поглядів та ідей М. Монтессорі на природу дитячої особистості, фізичний, розумовий та духовний розвиток вихованців. Світоглядний розвиток італійського педагога відбувався, на основі наукових праць відомих філософів И. Гербарна [18-20] та Дж. Локка [17-21]і вилився у створення „Космічної теорії". Педагог-філософ розрізнила природу дорослої людини і дитини, визначила роль і значення людини у власному житті, її місце у цьому світі та основні завдання удосконалення оточуючого середовища і вдосконалення себе як особистості. Ця теорія є методологічним обґрунтуванням системи М. Монтессорі.

Аналіз історико-педагогічної літератури засвідчив, що М. Монтессорі зробила вагомий внесок у розвиток різних форм допомоги дітям із порушеннями психофізичного розвитку. З 1899 року італійський педагог започаткувала роботу зі складної справи - виховання й навчання розумово відсталих дітей, залишених батьками і взятих під опіку державою. Вона вивчала перші системи виховання дефективних дітей, що зародилися в епоху французької буржуазної революції. У цей період розпочинається перший етап науково-педагогічної діяльності італійського педагога.

Тривалий час М. Монтессорі вивчала досвід Жана Ітара та Едуарда Сегена, які вперше практично довели можливість виховання і навчання глибоко розумово відсталих дітей, аналізувала праці Е. Сегена та переклала і власноручно переписала його твори. Вона відвідала Бісетр - місто, в якому працював Е. Сеген під керівництвом видатних психіатрів П. Пінеля та Ж. Ескіроля, де більш детально ознайомилася з його дидактичними матеріалами. Концепція виховання та дидактичні матеріали Е. Сегена стали базовими у розробці обґрунтованої цілісної педагогічної системи М. Монтессорі. Матеріали, що впливають на відчуття, спонтанна активність, а також можливість вчитися за індивідуальною програмою становлять основу методу Монтессорі.

З 1907 року розпочинається другий етап науково - екологогічної діяльності М. Монтессорі- У цьому році в Сан - Лоренцо італійський педагог відкриває школу Будинок дитини", яка відрізнялася віл інших своєю педагогічною організацією. Це був не просто притулок,, а „школа для виховання", в якій використовувалися прогресивні педагогічні погляди М. Монтессорі. 7 квітня 1907 року в кварталі Сан-Лоренцо було відкрито другий „Будинок дитини", 4 листопада 1908 року у Римі засновано третій аналогічний заклад. Працюючи з розумово відсталими та педагогічно занедбаними дітьми, педагог переконалася: вони можуть розвиватися, якщо навчати їх за спеціальною методикою, створивши відповідні умови для виховання.

Система М. Монтессорі стала відомою також у Росії та Україні, де друкувалися її книги, а досвід висвітлювався у журналах. Прихильниками методу М. Монтессорі були Ю. Фаусек, Т. Сухотіна, А. Перроте, А. Виготська, Н. Соколова, С. Сазоноча. У післяреволюційний період стає актуальним питання відповідності освітньо-виховної роботи ідеологічним догмам, що панували на той час у радянській державі. Тому після 20-х років ставлення до педагогів, які пропагували виховання вільної дитини, у тому числі й до педагогіки М. Монтессорі, стає негативним. На початку 30-х років педагогічні ідеї М. Монтессорі були розкритиковані як буржуазні її упереджено звинувачували в сенсуалізмі розроблених нею поглядів, які ніби знижують активну, провідну роль навчання в розвитку дитини. Основною причиною критики її поглядів було те, що педагогічна система М.Монтессорі не відповідала основним вимогам єдиної трудової школи того часу за такими параметрами, як: відсутність колективного виховання, звязок теорії з життям, і корисною працею і в кінці 30-х років використання педагогічної системи було заборонено.

Аналізуючи наукові праці М. Монтессорі щодо побудови навчально-виховного процесу, вважаємо за потрібне виділити у її педагогічній системі нові принципи: 1.Принцип ранньої педагогічної допомоги, що передбачає ранні втручання дорослого, спрямоване на лікувально-педагогічну корекцію порушень психофізичного розвитку дітей, та формування особистісних якостей. 2. Принцип диференційованого підходу у навчанні, що займає особливе місце в системі індивідуалізації навчання і передбачає добір та використання варіативних завдань, методів і прийомів навчання відповідно до психофізичних особливостей різних за підготовкою груп дітей, врахування їх інтересів, здібностей, можливостей, дозування навантаження.

. Принцип раціонального використання дидактичного матеріалу, що допомагає впорядковувати уявлення дітей з порушенням інтелектуального розвитку про оточуючий світ, отримувати знання та практичні навички, задовольняти власні потреби.

4. Принцип діяльнісного підходу у навчанні та вихованні, який враховує те, що засвоєння знань дітьми з порушенням інтелектуального розвитку відбувається у процесі основних форм діяльності. Предметно-практична діяльність є специфічним засобом компенсаторного розвитку дитини.

Проаналізувавши досвід використання системи М. Монтессорі в навчально-виховних закладах України, варто зазначити, що у роботі з дітьми із порушеннями психофізичного розвитку методика Монтессорі використовується недостатньо активно. Дана система впроваджується вибірково:з ініціативою вихователів в окремих групах спеціальних дошкільних закладів та вчителів початкових класів спеціальних загальноосвітніх шкіл.

РОЗДІЛ 2. ІДЕЇ «ВІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ» ОСОБИСТОСТІ В ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ