Мірний посуд

Мензурки - це конічні склянки з поділками для вимірювання об’ємів рідини (рис. 19). Мензурки нагрівати не можна.

Мірні циліндри – не призначенні для точного вимірювання об’ємів (рис. 20). Їх використовують для приготування розчинів приблизної концентрації. Щоб виміряти потрібний об’єм рідини, її наливають у мірний циліндр доти, доки нижній меніск не торкнеться рівня потрібної поділки.

а – звичайні;

б- з притертою пробкою

Рис. 19. Мензурка. Рис. 20. Мірні циліндри.

Мірні колби – розраховані на вміст певного об’єму рідини –від 25 до 2000 мл (рис. 21). Це плоскодонні колби з вузькою і довгою шийкою, на яку нанесено кругову позначку. Якщо в колбу влити рідину до певної позначки, то об’єм рідини точно відповідатиме об’єму, вказаному на колбі при визначеній температурі. Об’єм рідини, який вилитий з колби буде меншим, ніж визначений на колбі, тому що частина його залишається на стінках посудини. Таким чином звичайні мірні колби не використовуються для вимірювання точного об’єму води з подальшим переливанням її.

Мірні колби, які використовують для переливання води, мають дві позначки. Верхня позначка відповідає об’єму води, який виливають з колби, і який еквівалентний зазначеному на колбі при певній температурі.

Мірні колби служать для розведення розчинів до певного об’єму чи для розчинення якої – небудь речовини в певному об’ємі розчинника.

Мірні колби завжди повинні бути чисто вимиті!

Коли минає потреба у знаходженні в колбі того чи іншого розчину, його негайно виливають і колбу ретельно миють.

Щоб правильно виміряти об’єм рідини в мірній колбі, необхідно, щоб око спостерігача було в одній площині з позначкою на шийці колби. При цьому нижню частина меніска рідини повинна торкатися позначки на шийці колби. Так як зразу налити потрібний об’єм рідини важко, то спочатку наливають її на 0,1 – 1 см нижче риски, після чого добавляють рідину по краплям до позначки (рис.22) У мірних колбах не можна нагрівати розчини.

Рис. 21. Мірні колби. Рис. 22. Додавання останніх крапель

в мірну колбу

Об’ємні піпетки використовують для перенесення певного об’єму рідини з однієї посудини в іншу. Піпетки бувають двох видів: розраховані на певний об’єм (піпетки Мора) і градуйовані (рис. 23). Для відміряння малих об’ємів рідин використовують мікропіпетки ємкість 1, 2, 3 і 5 мл. Також іноді використовують газові піпетки.

Перед початком роботи піпетки добре миють і декілька разів ополіскують дистильованою водою з промивалки. Після цього її витирають зверху фільтрувальним папером, а залишену всередині воду видувають грушею. Перед тим як узяти піпеткою який-небудь розчин, її 1 – 2 рази ополіскують невеликою кількістю цього розчину: тримають горизонтально, повертають і нахиляють її то в один, то в інший бік, щоб розчин омив усі стінки піпетки. Після цього розчин з піпетки виливають у раковину.

Наповнення піпетки рідиною. Піпетку беруть великим і середнім пальцями і глибоко опускають її нижній кінець у рідину. Через верхній кінець втягують гумовою грушею рідину в піпетку так, щоб її рівень піднявся вище від позначки. Потім знімають грушу, швидко закривають вказівним пальцем верхній отвір піпетки, не даючи рідині витікати з неї. Виймають нижній кінець піпетки з рідини і витирають її зверху шматком фільтрувального паперу. Тримаючи піпетку строго вертикально, встановлюють позначку на рівні очей (рис.24), потім потроху послаблюють натискування пальцем на верхній отвір піпетки, щоб рідина повільно витікала. Коли нижня частина меніска опущеної рідини торкнеться позначки, отвір знову закривають пальцем. Піпетку переносять у підготовлений сосуд і, торкаючись стінки колби, дають рідині витекти (рис. 25). Коли весь розчин з піпетки витече, слід зачекати кілька секунд, доторкнутися її кінчиком до стінки посудини злегка повертаючи.

Потрібно пам’ятати, що об’єм рідини, яка зливається з піпетки, залежить від способу витікання і останній повинен бути такий же, як і при калібруванні піпеток.

Об’ємні бюретки призначені для титрування та вимірювання об’єму рідини. Найчастіше використовують бюретки місткістю 25 і 50 мл. Бюретки бувають з краном і без крана (рис. 26). Поділки на бюретці відповідають мілілітрам і десятим часткам мілілітра. Також використовують газові, поршньові та вагові бюретки. Крім вищевказаних бюреток, в лабораторіях використовують мікробюретки. Вони відрізняються від звичайних об’ємних тим, що мають градуювання не по 0,1 мл, а по 0, 01 мл і дають можливість робити відлік з точністю до 0,005 мл.

Перед початком роботи бюретку добре миють і ополіскують кілька разів дистильованою водою. Під час роботи вона повинна бути у вертикальному положенні, закріпленні у штативі (рис. 27). Наповнюють бюретку за допомогою лійки. Бюретку потрібно заповнювати так, щоб спочатку рівень рідини був трохи вище нульової позначки на шкалі (до 3-4 см). Потім обережно відкривають кран і встановлюють рівень рідини на нульовій позначці. Кожне титрування слід починати тільки після заповнення бюретки до нуля. Рівень прозорих рідин встановлюють по нижньому меніску, а непрозорих – по верхньому. При відліку по бюретці очі спостерігача повинні знаходитись точно в одній площені з рівнем рідини (рис. 28).

Після роботи бюретку потрібно ретельно вимити і залишити її в штативі перевернутої відкритим кінцем донизу .