Основні правила зважування
1. Зважувальний предмет кладуть на ліву шальку терезів, гирки – на праву. Знімають і ставлять гирки в порядку зменшення їх маси, встановлюючи рівновагу гирок із зважуваним предметом.
2. Класти гирки і предмет на шальки можливо тільки у неробочому стані терезів, тобто коли терези арештовані.
3. Сипучі та рідкі речовини для зважування вміщують у заздалегідь зважену посудину (скло, бюкс). Сипучі речовини можна розмістити на попередньо зважений папір певного розміру, або на обидві шальки терезів покласти папір однакової маси, і потім на лівий папірець насипати зі шпателя сипучу речовину.
4. Предмети, які зважують, повинні мати кімнатну температуру.
5. По закінченню зважування нічого не залишають на терезах.
6. Якщо в одній роботі треба провести кілька зважувань, то слід користуватися одними і тими ж терезами і набором гирок і важків.
Для зважування надається набір гирьок 100, 50, 20, 20, 10, 5, 5, 2, 1 г та важків масою 500, 200, 200, 100, 50, 20, 20, 10 мг. Переміщують гирьки тільки пінцетом.
Очищення забрудненого мідного купоросу перекристалізацією.
Мета роботи: ознайомлення з технікою перекристалізації, як методом очмщення забруднених речовин; оволодіння методом розрахунку абсолютної і відносної похибки.
Матеріали і обладнання: п’ятиводний кристалогідрат купрум сульфат, дистильована вода, мірний циліндр, кристалізатор, лійка для фільтрування, скляні палички, фільтрувальний папір, термометр, електрична плита, охолоджуючий агент (лід), сушильна шафа, технохімічні терези.
Хід виконання роботи
1.Використовуючи таблицю або криві розчинності, визначити розчинність мідного купоросу при 60 0С і при температурі у лабораторії
2. Приготувати 25 см3 насиченого при 60 0С розчину мідного купоросу. Для цього треба зважити необхідну кількість забрудненої солі і відміряти мірним циліндром 25 см3 дистильованої води. Перед змішуванням показати викладачеві розрахунок маси кристалогідрату, що необхідно розчини у воді.
Воду перелити у склянку об’ємом 50 -75 мл і нагріти до 80 0С. До води додати наважку солі і ретельно перемішати скляною паличкою.
2. Швидко профільтрувати гарячий розчин крізь зазадалегідь приготовлений складчастий паперовий фільтр. Якщо на фільтрі залишилась деяка кількість солі (блакитні кристали), треба промити осад найменшою кількістю (1 – 2 мл) гарячої води.
3. Охолодити добутий розчин до кімнатної температури, занурюючи склянку з ним у холодну воду. Стежити за тим, щоб температура розчину дорівнювала або була меншою, ніж кімнатна (перевіряти термометром). При охолодженні повинні осаджуватися блакитні кристали. Якщо вони не виділяються, в розчин треба внести один – два дрібних кристала солі. Процес осаджування солі продовжується приблизно десять – п’ятнадцять хвилин.
4. Профільтрувати розчин з осадом при постійному перемішуванні. Необхідно, щоб осад перейшов на фільтр, якщо частина осаду залишилась в склянці, додати послідовно 1 – 2 мл охолодженої води і профільтрувати.
5. Обережно висушити фільтр з кристалами солі у сушільній шафі при 105 - 110 0С на протязі 45 хвилин. Перенести кристали на годинникове скло та визначити масу наважки (mпрак). Теоретична маса сухої солі (∆mтеор), яка викристалізувалася, повинна дорівнювати різниці мас розчиненої речовини у 25 см3 насиченого розчину при 60 0С (m1теор) і при кімнатній температурі (m2теор), яка розраховується виходячи з графіку розчинності:
∆mтеор= m1теор - m2теор
6. Розрахувати абсолютну і відносну похибку експерименту згідно з формулами.
Похибка абсолютна (Х) дорівнює різниці між теоретичним значенням та практичним значенням тієї чи іншої величини. У нашому випадку:
Х = ∆mтео - mпрак
Відносна похибка (∆Х) – це безрозмірна величина, яка звичайно виражається у відсотках. Вона дорівнює відношенню абсолютної похибки і теоретичного значення величини, яку визначаємо. У загальному випадку відносна помилка може мати як позитивне, так і негативне значення.
У нашому випадку
