5. Розвиток здібностей дітей до образотворчої діяльності (Аналіз досліджень б.М.Теплова, є. А. Фльоріної, н.А.Вітлугіної, т.С.Комарової).

В дослідженні звертали увагу, що образотворче мистецтво приймає активну участь у формуванні духовного світу людини, впливає на розвиток художньо – естетичної культури.

Розвиток образотворчого мистецтва вимагає певних умов:

1) система завдань будується з урахуванням конкретних завдань, програми з естетичного вих.-ня.

2) організація роботи не тільки за зразком, а і творчо, самостійно.

3) Комплексний вплив різноманітних видів мистецтв.

4) Використання матеріалів, посібників, іграшок, картин.

5) Взаємозв’язок методів і прийомів сприяли навикам самостійності.

Досвід показав, що розвиток здібностей проходить у процесі навчання.

Флорина (педагог) експериментальне дослідження, яке дало можливість виявити творчу безпорадність дітей 6-7 років, педагог не керує. Написала підручник, програми.

В 30 – х переконана в тому, що крім загального керівництва і створення сприятливих умов для творчої діяльності потрібно навчати дітей образотворчої діяльності. Позиція – від оберігання дитячого грубого втручання не дозволило її проводити послідовну ідею активного навчання дітей образотворчої діяльності.

Комарова – система підходу навчання дітей образотворчої діяльності 1980 р. «Методика навчання дітей ліпленню, аплікації».

Вітлугіна – вивчала дитячу діяльність, розкрила оптимальні умови, сприяла успішному оволодінню цим процесом.

Теплова – природу здібностей дитини, якщо нема здібностей – їх можна розвити, велику роль приділяла створенню умов образотворчої діяльності дітей.

6. Розвиток дитячої творчості як актуальна проблема педагогіки. Своєрідність творчої діяльності дитини.

Творчість – це лабораторія винахідок людини.

Дитяча творчість – визначення, як явище художньої культури, вивчення особливостей і проявів її та умов формування.

Творча діяльність – діяльність спрямована на створення нових матеріальних і духовних цінностей.

Дитяча творчість визначається як явище худ культури, вивчення особливостей і проявів її та умов формування. Худ творчість представляє собою складний процес пізнання і образного відображення оточуючої дійсності. Діти знайомлячись з оточуючим світом намагаються відобразити його в своїй діяльності – грі, малюванні, ліпленні, сповіданнях і т д. Тут дитина отримує можливість відобразити свої уявлення. У наукових дослідах питання дит творчості відмічають ряд рис, характеризуючи наявність творчого начала в діяльності дитини. Це – прояв активності, самостійності і ініціативи в використанні вже набутих прийомів роботи до нового змісту, в находженні нових способів рішення поставлених завдань. На початку пізнання оточуючого в зображувальній діяльності дитини не пов’язані з творчими проявами і полягають в пізнанні властивостей матеріалу (фарба залишає слід на папері, глина м’яка). Для розвитку творчого начала цей період грає важливу роль для дитини, знайомиться з тим матеріалом, за допомогою якого він може втілювати свої уяви в образах. Коли дитина намагається вже намалювати, то ця діяльність носить вже зображувальний хар-р. У дитини є замисел, ціль, які він намагається здійснити. Таким чином І етап творчої діяльності – виникнення задуму. ІІ етап – попереднє продумування , планування роботи і хід її виконання. (старші дошкільники вже можуть вирішити що вони будуть малювати, що в темі головним, з чого потрібно починати). ІІІ етап – реалізація задуму. Вивченню дит творчості присвячено ряд педагогічних і психологічних досліджень. Флоріна – розглядала дит творчість як усвідомлення дитиною ОТМ в малюнку, ліплення, конструюванні, відображення яке побудоване на роботі уявлення. Сакуліна – як здібність до зображення тобто вмінню правильно намалювати предмет і здібність створити образ, який показує відношення малюю чого до нього.

На основі досліджень Фльоріної і Сокуліної у 70 - 80 – х роках поглиблено вивчає Комарова її дослідження були присвячені системному підходу навчання дітей зображувальної діяльності. ЇЇ дослідження були направлені на вирішення творчої діяльності. Видано підручник: «Заняття, методика, проблема дитячої творчості» розглядається в працях Котляра і Вітлугіної, які стверджують, з вивченням особистостей дітей залучати її до творчої діяльності, виникає потреба, необхідність розкриття оптимальних умов, які б сприяли успішності оволодіння цим процесом. Теплов – психолог розглядає природу здібностей дитини взагалі в мистецтві. Він стверджував, що здібності, взагалі, творчі здібності даються дитині від народження – їх треба розвивати.